6 травня 2029

неділя · 23 квітня ст. ст.

Сьогодні
Іверської ікони Божої Матері
Іверської ікони Божої Матері
Вмч. Георгія Побідоносця
Вмч. Георгія Побідоносця
Мц. цариці Олександри
Мц. цариці Олександри
Мчч. Анатолія і Протолеона
Мчч. Анатолія і Протолеона
Сщмч. Іоанна Ансерова пресвітера
Сщмч. Іоанна Ансерова пресвітера
Прп. Софії (Хотокуріду)
Прп. Софії (Хотокуріду)
Сщмч. Василія Слотвинського ієрея
Сщмч. Василія Слотвинського ієрея

Неділя 5-та після Пасхи · Глас 4 · Посту немає

Вмч. Георгія Побідоносця (303). Мц. цариці Олександри (303). Мчч. Анатолія і Протолеона (303). Сщмч. Василія Слотвинського ієрея (1919). Сщмч. Іоанна Ансерова пресвітера (1940). Прп. Софії (Хотокуріду) (1974). Іверської ікони Божої Матері (друге знайдення списку ікони у 2012 р.).

Читання Святого Письма

На утрені

Лк. 12:2-12 (зач. 63)

На літургії

АпостолДіян. 11:19-26,29-30 (зач. 28)
ЄвангелієІн. 4:5-42 (зач. 12)

Вмч

АпостолДіян. 12:1-11 (зач. 29)
ЄвангелієІн. 15:17-16:2 (зач. 52)

Тропарі та кондаки

Великомученику Георгіюглас 4

Тропар, глас 4

По́двигом до́брым подвиза́лся еси́, страстоте́рпче Христо́в,/ ве́рою, и мучи́телей обличи́л еси́ нече́стие,/ же́ртва же благоприя́тна Бо́гу прине́слся еси́,/ те́мже и вене́ц прия́л еси́ побе́ды,// и моли́твами, свя́те, твои́ми все́м подае́ши прегреше́ний проще́ние.

Кондак, глас 4

Возде́лан от Бо́га показа́лся еси́ благоче́стия де́латель честне́йший,/ доброде́телей рукоя́ти собра́в себе́,/ се́яв бо в слеза́х, весе́лием жне́ши,/ страда́льчествовав же кро́вию, Христа́ прия́л еси́,// и моли́твами, свя́те, твои́ми все́м подае́ши прегреше́ний проще́ние.

Неділі про самарянинюглас 4

Тропар, глас 4

Све́тлую воскресе́ния про́поведь/ от А́нгела уве́девша Госпо́дни учени́цы/ и пра́деднее осужде́ние отве́ргша,/ апо́столом хва́лящася глаго́лаху:/ испрове́ржеся смерть,/ воскре́се Христо́с Бог,// да́руяй ми́рови ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 8

Ве́рою прише́дшая на кла́дязь самаряны́ня,/ ви́дя Тя прему́дрости во́ду,/ е́юже напои́шася оби́льно,// Ца́рствие вы́шнее насле́дова ве́чно, я́ко присносла́вная.

Богородиці перед іконою «Іверська»глас 1

Тропар, глас 1

От святы́я ико́ны Твоея́,/ о Влады́чице Богоро́дице,/ исцеле́ния и цельбы́ подаю́тся оби́льно,/ с ве́рою и любо́вию приходя́щим к ней./ Та́ко и мою́ не́мощь посети́,/ и ду́шу мою́ поми́луй, Блага́я,// и те́ло исцели́ благода́тию Твое́ю, Пречи́стая.

Інший тропар, глас 1

Де́рзость ненави́дящих о́браз Госпо́день,/ и держа́ва нечести́вых безбо́жно в Нике́ю прии́де,/ и по́сланнии безчелове́чно вдови́цу,/ благоче́стно чту́щую ико́ну Богома́тере, истязу́ют,/ но та́я но́щию с сы́ном ико́ну в мо́ре пусти́, вопию́щи:/ сла́ва Тебе́, Чи́стая,/ я́ко непроходи́мое мо́ре плещи́ своя́ подаде́, // сла́ва правоше́ствию Твоему́, Еди́на Нетле́нная.

Кондак, глас 8

А́ще и в мо́ре вве́ржена бысть свята́я ико́на Твоя́, Богоро́дице,/ от вдови́цы, не могу́щия спасти́ сию́ от враго́в,/ но яви́лася есть Храни́тельница Афо́на/ и Врата́рница оби́тели И́верския,/ враги́ устраша́ющая// и чту́щия Тя от всех бед и напа́стей избавля́ющая.

Інший кондак, глас 4

Совозсия́ днесь Све́ту Воскресе́ния свет чи́стыя ико́ны Твоея́,/ обоя́ ве́село торжеству́юще вопие́м:// сохрани́ раб Твои́х благода́тию, Влады́чице.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 4:5-42) 

Земляки самарянки після того, як Спаситель побув у них два дні, говорили їй: "Вже не за твоїми словами віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос" (Ін.4:42).

І у всіх так буває. Спочатку зовнішнім словом покликаються до Господа або, як у нас тепер, шляхом народження, а потім, коли скуштують ділом, що є життя в Господі, вже не за зовнішньою приналежністю до спільноти християнської тримаються Господа, а за внутрішнім з нею поєднанням. Це й треба всім, хто народжується в спільнотах християнських, поставити собі за правило, тобто не обмежуватися однією зовнішньою приналежністю до Господа, а подбати про те, щоб внутрішньо поєднатися з Ним, щоб потім постійно вже носити свідчення в собі того, що вони стоять в істині. Що ж для цього потрібно? Треба втілити в собі істину Христову. Істина ж Христова - відновлення падшого.

Отже, полиш стару людину, що тліє в похотях оманливих, і вдягнися в нову, створену згідно з Богом у правді й преподобії істини, і будеш сам у собі знати, що Господь Іісус Христос є воістину Спаситель не світу лише, а власне й твій.

Ще 2 думки

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

(Лк. 12:2-12)
"Не бійтесь тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть; але скажу вам, кого боятися: бійтеся Того, Хто має владу після смерті вкинути в геєну: так, кажу вам, Того бійтеся." (Лк. 12:4-5). Найбільший у нас страх - смерті. Але Господь каже, що страх Божий має бути вищим за страх смерті. Коли так складуться обставини, що необхідно або втратити життя, або вчинити проти веління страху Божого, - краще помри, але не йди проти страху Божого, бо якщо підеш проти страху Божого, то за смертю тілесною, якої все ж таки не оминути, зустрінеш іншу смерть, яка безмірно страшніша від усіх найстрашніших смертей тілесних. Якби це останнє було завжди в думці, страх Божий не слабшав би в нас і не було б у нас ніяких справ, протилежних страху Божому. Припустимо, що повстають пристрасті. У той час коли вони повстають, совість, оживлена страхом Божим, вимагає йти їм наперекір; відмова вимозі пристрастей здається розставанням із життям, вбиванням тіла. Тому-то, коли відродяться останнього роду тривожні почуття і почнуть хитати совість, поспіши відновити страх Божий і страх суду Божого з його наслідками. Тоді побоювання найстрашнішої смерті прожене побоювання смерті слабшої, і тобі легко буде встояти у вимогах обов'язку і совісті. Ось як виконується те, що сказано у Премудрого: "пам'ятай про твій кінець, і навіки не згрішиш" (Сир.7,39).

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter