30 квітня 2029
понеділок · 17 квітня ст. ст.
Сщмч. Симеона, єп. Персидського, і з ним мчч. Авделая та Ананії пресвітерів, Хусдазата (Усфазана) євнуха, Фусика, Азата, мц. Аскітреї та багатьох інших (344). Прп. Акакія, єп. Мелітинського (близько 435). Мч. Адріана (251). Свт. Агапіта, папи Римського (536). Прп. Зосими, ігумена Соловецького (1478). Знайдення мощей прп. Олександра Свірського (1641). Прп. Паїсія Київського, Христа заради юродивого (1893). Св. Михаїла Новицького спов., пресвітера (1935); сщмч. Феодора Недосєкіна пресвітера (1942).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Зосиміглас 4
Тропар, глас 4
Изволе́нием Боже́ственнаго ра́зума/ всели́лся еси́ в пусты́ню,/ и та́мо, впери́в ум твой в Небе́сныя оби́тели,/ ра́вно А́нгелом житие́ на земли́ пожи́в,/ в моли́твах, и труде́х, и поще́ниих/ о́браз был еси́ твои́м ученико́м./ Отону́дуже Бог, ви́дя твое́ благо́е изволе́ние,/ умно́жи тебе́ ча́да в пусты́ни, слез твои́х тече́ньми напая́емей./ Но, я́ко име́я дерзнове́ние к Бо́гу,/ помина́й ста́до, е́же собра́л еси́, му́дре,/ и не забу́ди я́коже обеща́лся еси́,/ посеща́я чад твои́х,// Зоси́мо преподо́бне, о́тче наш.
Кондак, глас 2
Христо́вою любо́вию уязви́вшеся, преподо́бнии,/ и Того́ крест, на ра́мо взе́мше, понесли́ есте́,/ боже́ственне вооружи́вшеся на неви́димыя враги́/ и непреста́нныя моли́твы, я́ко копие́ в рука́х, иму́ще,/ кре́пко победи́ли есте́ бесо́вская ополче́ния;/ благода́ть Госпо́дню прие́мше цели́ти неду́ги душ и теле́с/ притека́ющих к ра́кам честны́х моще́й ва́ших,/ чуде́с лучи́ испуща́ете всю́ду./ Тем зове́м вам:/ ра́дуйтеся, преподо́бнии отцы́ Зоси́мо и Савва́тие,// мона́хов удобре́ние.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Коли Господь відкрив вчення про Таїнство Тіла і Крові, ставлячи в ньому необхідну умову спілкування зі Собою і джерело життя істинного, тоді "багато хто з учнів Його відійшов від Нього, і вже не ходив з Ним" (Ін. 6:66). Надто чудесним здалося їм таке діло безмежної до нас милості Божої, і неприхильність до чудесного відірвала їх від Господа. Господь бачив це і, однак, готовий бути розп'ятим за спасіння кожного, не знаходив можливим применшити або скасувати чудесне. Так воно необхідне в будівництві нашого спасіння! Хоча, звісно, з жалем, але залишив Він їх іти від Себе в темряву невір'я й пагубу, і не їм тільки, а й обраним дванадцятьом сказав про це: "чи не хочете й ви відійти?" (Ін. 6:67), виявляючи готовність і їх відпустити, якщо не схиляться перед чудесністю.
Звідси виходить, що тікати від чудесного — те саме, що тікати від Господа Спасителя, і той, хто відвертається від чудесного, — той самий, хто гине. Нехай прислухаються до цього ті, які приходять у жах при одному нагадуванні про чудесне! Зустрінуть і вони чудо, якому не зможуть уже перечити: це смерть і після смерті суд. Але чи послужить це неперечення їм на спасіння, один Бог знає.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter








