27 лютого 2029
вівторок · 14 лютого ст. ст.
Прп. Авксентія (близько 470). Прп. Марона, пустельника Сирійського (IV). Свт. Авраамія, єп. Каррійського (V). Рівноап. Кирила, учителя Словенського (869). Прп. Iсаакія, затворника Печерського (близько 1090), і дванадцяти греків, будівничих соборної Успенської церкви Києво-Печерської Лаври (ХI), в Ближніх печерах. Перенесення мощей блгв. кн. Михаїла Чернігівського та боярина його Феодора (1578). Прп. Іларіона Святогорця (1864) (Груз.). Свт. Рафаїла, єп. Бруклінського (1915). Сщмч. Павла Дернова пресвітера та його синів мчч. Бориса, Григорія і Симеона (1918). Сщмч. Онисима Пилаєва, єп. Тульського (1937). Сщмч. Трифона Радонежського диякона (1938).
Читання Святого Письма
На 6-му часі
На вечірні
Тропарі та кондаки
Преподобному Авксентіюглас 1
Тропар, глас 1
Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец яви́лся еси́, Богоно́се о́тче наш Авксе́нтие,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Наслади́вся, Богому́дре, воздержа́ния/ и жела́ния пло́ти твоея́ обузда́в,/ яви́лся еси́, ве́рою сия́я,/ я́коже сад посреди́ рая́, процве́л еси́,// Авксе́нтие о́тче свяще́нне.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
“І сказав Каїн до Господа: більший мій гріх, аніж можна знести” (Бут. 4:13). Чи можна було так говорити перед лицем Бога, суворого, звісно, у правді, але й завжди готового помилувати того, хто щиро кається? Заздрість затьмарила здорові поняття, злочин обдуманий зробив серце жорстокішим, і ось Каїн грубо відповідає Самому Богу: “Хіба я сторож брату моєму?” (Бут. 4:9). Бог хоче пом’якшити його кам’яне серце молотом строгого суду Свого — а він не піддається і, замкнувшись у своєму загрубінні, віддається тій долі, яку підготував собі заздрістю та вбивством. Те дивно, що після того він жив, як і всі: мав дітей, влаштовував сімейний побут і житейські відносини тримав; але печать відторгнення та відчаю все лежала на ньому. Виходить, що це справа внутрішня, яка звершується у совісті, із усвідомлення своїх відносин до Бога, під дією діл, пристрастей та гріховних навичок, які її обтяжують. Хай особливо уважно слухають це нині! Але заразом хай воскресять віру, що немає гріха, який перемагає милосердя Боже, хоча для пом’якшення серця, звичайно, знадобляться і час, і праця. Але ж — або спасіння, або загибель!

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter









