20 січня 2029

субота · 7 січня ст. ст.

Сьогодні
Собор святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна
Собор святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна
Прп. Пахомія Кенського (перехідне святкування в суботу після Богоявлення)
Прп. Пахомія Кенського (перехідне святкування в суботу після Богоявлення)

Cедмиця 33-тя після П’ятидесятниці · Глас 7 · Посту немає

Післясвято Богоявлення. Собор святого славного Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Iоанна. Прп. Пахомія Кенського (XVI) (перехідне святкування в суботу після Богоявлення).

Читання Святого Письма

На літургії

Суботи після Богоявлення

АпостолЕф. 6:10-17 (зач. 233)
ЄвангелієМф. 4:1-11 (зач. 7)

Предтечі

АпостолДіян. 19:1-8 (зач. 42)
ЄвангелієІн. 1:29-34 (зач. 3)

Рядове

ЄвангелієЛк. 18:2-8 (зач. 88)

Тропарі та кондаки

​​​​​​​Собору Пророка Іоанна Предтечіглас 2

Тропар, глас 2

Па́мять пра́веднаго с похвала́ми,/ тебе́ же довле́ет свиде́тельство Госпо́дне, Предте́че:/ пока́зал бо ся еси́ вои́стину и проро́ков честне́йший,/ я́ко и в струя́х крести́ти сподо́бился еси́ Пропове́даннаго./ Те́мже за и́стину пострада́в ра́дуяся,/ благовести́л еси́ и су́щим во а́де Бо́га я́вльшагося пло́тию,/ взе́млющаго грех ми́ра,// и подаю́щаго нам ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 6

Плотска́го Твоего́ прише́ствия убоя́вся Иорда́н,/ стра́хом возвраща́шеся,/ проро́ческое же служе́ние исполня́я Иоа́нн,/ тре́петом спря́ташеся,/ А́нгельстии чи́ни ужаса́хуся,/ зря́ще Тя во струя́х пло́тию креща́ема,/ и вси́ су́щии во тьме озаря́хуся,// воспева́юще Тя, я́вльшагося и просвети́вшаго вся.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 1:29-34)
Святий Іоанн свідчив про Христа Іісуса, що Він є воістину "Агнець Божий, що бере на себе гріх світу" (Ін. 1:29), - є обітований Визволитель, всіма очікуваний. Чули це ті, хто був при ньому, і повірили. Від них пройшло це свідчення в народ, і всі стали думати, що засвідчений Іоанном не проста людина. Спаситель вказав на це, коли в останні дні в храмі запропонував очільникам церковним запитання, "звідки хрещення Іоаннове, з небес чи від людей?" (Мк. 11:29-30). Ті ухилилися від відповіді, тому що вони не могли не бачити, що Іоанн не сам від себе прийшов, хрестячи водою. Але скажи вони це, негайно мали б визнати і свідчення його, що перед ними Обіцяний, і внаслідок того підкоритися Його вченню. А цього вони не хотіли не з якихось ґрунтовних причин, а лише через упередження. Але їхня затятість анітрохи не применшує сили свідчення святого Іоанна. Воно і досі настільки ж доказове, як було, коли вийшло з вуст його. І ми Іоанна чуємо, який вказує нам на істинного Спасителя, і тим оживляємо віру свою, як віру, що має щодо себе відчутні докази.

Ще 2 думки

(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

(Лк. 18:2-8)
Щоб зробити більш виразною ту істину, "що треба завжди молитися і не сумувати" (Лк. 18:1), якщо не скоро буде почута молитва, але все продовжувати молитися, Господь сказав притчу. Притча ця про суддю, який Бога не боявся і людей не соромився, а задовольнив, врешті-решт, прохання удовиці – не тому, що Бога побоявся і людей посоромився, а тому тільки, що вдова та не давала йому спокою.

Тож якщо така загрубіла людина не встояла проти невідступності прохання, то чи Бог, людинолюбний і багатомилостивий, не виконає прохання, яке невідступно, зі сльозами й скрушеним серцем, підноситься до Нього?! І ось відповідь на те, чому молитви наші часто не чуються. Тому що підносимо прохання наші до Бога не старанно, ніби мимохідь, і до того ж так, що помолившись одного разу нині, завтра чекаємо виконання своєї молитви, не думаючи попотіти і перетрудитись в молитві. Ось і не чується і не виконується молитва наша, тому що самі не виконуємо, як слід, покладеного для молитви закону старанної невідступності з надією.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter