3 січня 2029

середа · 21 грудня ст. ст.

Сьогодні
Свт. Петра, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця
Свт. Петра, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця
Мч. Фемістоклія
Мч. Фемістоклія
Мц. блгв. кнг. Іуліанії Вяземської
Мц. блгв. кнг. Іуліанії Вяземської
Блж. Прокопія, Христа заради юродивого, В’ятського
Блж. Прокопія, Христа заради юродивого, В’ятського
Сщмч. Михаїла Кисельова пресвітера
Сщмч. Михаїла Кисельова пресвітера
Мц. Іуліанії і з нею 500 мужів та 130 жон, що в Нікомідії постраждали
Мц. Іуліанії і з нею 500 мужів та 130 жон, що в Нікомідії постраждали
Свт. Філарета, митр. Київського
Свт. Філарета, митр. Київського

Cедмиця 31-ша після П’ятидесятниці · Глас 5 · Різдвяний піст

Мц. Іуліанії і з нею 500 мужів та 130 жон, що в Нікомідії постраждали (304). Мч. Фемістоклія (251). Свт. Петра, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця (1326). Мц. блгв. кнг. Іуліанії Вяземської (1406). Блж. Прокопія, Христа заради юродивого, В’ятського (1627). Свт. Філарета, митр. Київського (1857). Сщмч. Михаїла Кисельова пресвітера (1918); сщмч. Никити (Прибиткова), єп. Бєльовського (1938); сщмч. Сергія Цвєткова диякона (1938); сщмч. Леонтія Строцюка диякона (1940).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 10:1-9 (зач. 35 від полу)

На літургії

ЄвангелієМк. 10:11-16 (зач. 44)

Святителю

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Мучениці Іуліаніїглас 4

Тропар, глас 4

А́гница Твоя́, Иису́се, Иулиани́я/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́,/ и умира́ю за Тя, да и живу́ с Тобо́ю;/ но, я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́.// Тоя́ моли́твами, я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 3

Де́вства добро́тами преочище́на, деви́це,/ и муче́ния венцы́, Иулиани́е, ны́не венча́вшися,/ дае́ши су́щим в ну́ждах и неду́зех исцеле́ние и спасе́ние,/ приступа́ющим к ра́це твое́й:// Боже́ственную бо благода́ть Христо́с источа́ет и жизнь ве́чную.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мк. 10:11-16)
З якою любов'ю поставився Господь до дітей! Та й хто не ставиться до них із любов'ю? Що довше хто живе, то більше любить дітей. Бачиться в них свіжість життя, чистота і непорочність вдачі, яких не можна не любити. Декому спадає на думку, дивлячись на невинність дитинства, вважати, що первородного гріха немає, що всякий падає сам, коли приходить у вік і зустрічається з протиморальними прагненнями, подолати які, здається йому, він не в силах. Падає-то кожен сам, а первородний гріх все-таки є. Апостол Павло бачить у нас закон гріха, що "воює проти закону розуму" (Рим.7:23). Цей закон, як насіння, спочатку ніби не видно, а потім розкривається і захоплює. Так народжені від прокажених до відомого віку не виявляють прокази, потім вона розкривається, і починає з'їдати їх так само, як і батьків. Де була проказа до часу? Всередині ховалася. Так і первородний гріх до часу ховається, а потім виходить назовні і робить своє. Навколишнє середовище багато значить і для придушення цього гріха, і для розкриття його. Якби не було навколо стихій гріховних, нічим було б харчуватися тому прихованому гріху і він, можливо, сам собою б висох: але в тому-то горе наше, що навкруги завжди буває багато того, що сприяє його живленню. Багато гріха і в кожній особі, і в суспільстві: але все це не обов'язково детермінує нас на гріх. Гріх завжди справа свободи: борись - і не впадеш. Падає тільки той, хто не хоче боротися. Чому не хочемо боротися? На хотіння і нехотіння немає причин: хочу, тому що хочу; і не хочу, тому що не хочу: особиста воля - ось першоджерело; далі неї не можна йти.

Ще 1 думка

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter