6 червня 2028
вівторок · 24 травня ст. ст.
Собор Уманських святих (перехідне святкування у вівторок 1-ї седмиці після П’ятидесятниці). Зіновинської (XVII) і «Непроходимая Врата» (XXI) ікон Божої Матері (перехідні святкування у вівторок 1-ї седмиці після П’ятидесятниці). Прп. Симеона стовпника на Дивній горі (596). Мчч. Мелетія Стратилата, Стефана, Іоанна, Серапіона єгиптянина, Каліника волхва, Феодора і Фавста і з ними 1218-ти воїнів із жінками й дітьми (близько 218). Прп. Вікентія Леринського (до 450). Прп. Никити, стовпника Переяславльського (1186). Прославлення блж. Ксенії Петербурзької (1988). Ржавської (Іржавської) ікони Божої Матері (1572). Явлення чудотворного образа Спаса Нерукотворного в Ярославлі (1612).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Симеону стовпникуглас 1
Тропар, глас 1
Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец яви́лся еси́, Богоно́се, о́тче наш Симео́не,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих ти./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 2
Вы́шняя жела́я, до́льная отложи́в,/ и, я́ко не́бо, столп соде́лавый,/ тем облиста́л еси́ чуде́с заре́ю, преподо́бне,// и Христу́, всех Бо́гу, мо́лишися непреста́нно о всех нас.
П’ятидесятниціглас 8
Тропар, глас 8
Благослове́н еси́, Христе́ Бо́же наш,/ И́же прему́дры ловцы́ явле́й,/ низпосла́в им Ду́ха Свята́го,/ и те́ми уловле́й вселе́нную,// Человеколю́бче, сла́ва Тебе́.
Кондак, глас 8
Егда́ снизше́д язы́ки слия́,/ разделя́ше язы́ки Вы́шний,/ егда́ же о́гненныя язы́ки раздая́ше,/ в соедине́ние вся́ призва́,// и согла́сно сла́вим Всесвята́го Ду́ха.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:13)
Після Хрещення Господа, коли на Нього зійшов Дух у вигляді голубиці, Він ведеться в пустелю, де Його спокушує [сатана]. Такий і загальний усім шлях. Святий Ісаак Сиріанин зауважує в одному місці, що, як тільки скуштуєш благодатну розраду або отримаєш від Господа якийсь дар, — чекай на спокуси. Спокуси прикривають світлість благодаті від власних очей людини, які зазвичай з'їдають усяке добро зарозумілістю і самозвеличуванням.
Спокуси ці бувають і зовнішні — скорботи, приниження; і внутрішні — пристрасні помисли, які навмисне спускаються, як звірі з ланцюгів. Тому потрібно настільки уважно ставитися до себе і суворо розбирати те, що буває з нами і в нас, щоб бачити, чому воно так є і до чого нас зобов'язує.
Ще 1 думка
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter