22 травня 2028
понеділок · 9 травня ст. ст.
Прор. Ісаї (VIII ст. до Р. Х.). Мч. Христофора (близько 250). Перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у Бар (1087). Прп. Шіо Мгвімського (VI) (Груз.). Прп. Іосифа Оптинського (1911). Сщмч. Димитрія Воскресенського пресвітера (1938). Сщмч. Василія Колосова пресвітера (1939).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Миколаюглас 4
Тропар, глас 4
Приспе́ день све́тлаго торжества́,/ град Ба́рский ра́дуется,/ и с ним вселе́нная вся ликовству́ет/ пе́сньми и пе́ньми духо́вными:/ днесь бо свяще́нное торжество́/ в пренесе́ние честны́х и многоцеле́бных моще́й/ святи́теля и чудотво́рца Никола́я,/ я́коже со́лнце незаходи́мое, возсия́, светоза́рными луча́ми,/ разгоня́я тьму искуше́ний же и бед/ от вопию́щих ве́рно:// спаса́й нас я́ко предста́тель наш вели́кий, Нико́лае.
Кондак, глас 3
Взы́де я́ко звезда́ от восто́ка до за́пада/ твоя́ мо́щи, святи́телю Нико́лае,/ мо́ре же освяти́ся ше́ствием твои́м,/ и град Ба́рский прие́млет тобо́ю благода́ть:/ нас ра́ди яви́лся еси́ чудотво́рец изя́щный,// преди́вный и ми́лостивый.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить" (Ін. 11:47). Тільки це і знайшла в Спасителі винного іудейська вченість. І в наші дні німецька вченість тільки й знаходить недоречного в Євангелії Христовому, що надприродне: все добре, тільки це, бач, не йде. І в рішенні обидві вченості зійшлися. Іудейська вирішила: "краще, щоб одна людина померла" (Ін. 11:50), а не всі загинуть; і німецька поклала: усунемо надприродне, щоб зберегти всі інші істини євангельські. Що ж вийшло? Ті згубили народ, а ці розгубили всі християнські істини, і тепер залишилися майже ні при чому.
Господь є наріжний камінь будівлі спасіння; так і віра в надприродне є наріжним каменем усієї будівлі богонатхненної істини. Сам Спаситель, в особі Своїй, — вінець надприродності, а в Церкві — невичерпне Джерело її. Той, хто торкається цього пункту, торкається зіниці ока Божого.
Ще 1 думка
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter