26 лютого 2028
субота · 13 лютого ст. ст.
Усіх преподобних отців, у подвигу просіявших (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Прп. Піора, затворника Печерського, в Дальніх печерах (перехідне святкування в суботу сирної седмиці). Прп. Мартиніана (V). Прпп. Зої та Фотинії (Світлани) (V). Прп. Євлогія, архієп. Александрійського (607–608). Прп. Стефана, у чернецтві Симеона, царя Сербського, Мироточивого (1200). Свт. Георгія, архієп. Могильовського (1795). Сщмчч. Василія Тріумфова і Гавриїла Преображенського пресвітерів (1919). Свт. Василія (Богдашевського), архієп. Канівського (1933). Сщмчч. Зосими Трубачова, Миколая Добролюбова, Василія Горбачова, Іоанна Покровського, Леонтія Гримальського, Володимира Покровського, Парфенія Грузинова, Іоанна Калабухова, Іоанна Косинського, Михаїла Попова пресвітерів, Євгенія Нікольського диякона, прмцц. Анни Корнєєвої, Віри Морозової й Ірини Хвостової, мч. Павла Соколова (1938). Свт. Серафима (Соболєва), архієп. Богучарського (1950).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Мартиніануглас 8
Тропар, глас 8
Пла́мень искуше́ний слез тече́ньми погаси́л еси́, блаже́нне,/ и, морска́я волне́ния, и звере́й стремле́ния обузда́вый, взыва́л еси́:// препросла́влен еси́, Всеси́льне, огня́ и бу́ри спасы́й мя.
Кондак, глас 2
Я́ко подви́жника благоче́стия иску́сна,/ и страда́льца произволе́нием честна́го,/ и пусты́ни жи́теля и все́льника,/ в пе́снех досто́йно восхва́лим Мартиниа́на присночестна́го:// той бо зми́я попра́.
Преподобним отцямглас 4
Тропар, глас 4
Бо́же оте́ц на́ших, / творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости, / не отста́ви ми́лость Твою́ от нас: / но моли́твами их // в ми́ре упра́ви живо́т наш.
Кондак, глас 8
Я́ко благоче́стия пропове́дники, и нече́стия обузда́тели/ богоно́сных собо́р уясни́л еси́,/ подсо́лнечную осиява́ющия:/ в ми́ре соверше́нном тех моли́твами,/ Тебе́ сла́вящия и велича́ющия сохрани́,// пою́щия Ти Го́споди: Аллилу́иа.
Преподобному Піору Печерськомуглас 5
Тропар, глас 5
Затвори́выйся в ме́сте те́мне, Богоблаже́нне Пио́ре,/ и отню́д све́та сего́ и вся́ких пре́лестей в нем су́щих зре́ти нехоте́вый,/ Све́та же днесь Невече́рняго сподо́блься,// моли́ и нам Све́том те́мже озари́тися.
Кондак, глас 4
Весе́лия днесь Ла́вра Пече́рская исполня́ется/ в па́мять благотво́рнаго затво́рника/ преподо́бнаго Пио́ра,/ вопию́ще ко Го́споду:// ди́вен еси́ во святы́х Свои́х.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.
Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.
Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.
Ще 1 думка
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter