20 лютого 2028
неділя · 7 лютого ст. ст.
Прп. Парфенія, єп. Лампсакійського (IV). Прп. Луки Елладського (близько 946). Мчч. 1003-х Нікомідійських (303). Сщмч. Феодора Статкевича ієрея (1919). Сщмч. Олександра Тализіна пресвітера (1938); сщмч. Олексія Троїцького пресвітера (1942). Прославлення прп. Воніфатія Феофаніївського, Київського (2011). Знайдення мощей блж. Варфоломія Чигиринського (2012).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Парфеніюглас 4
Тропар, глас 4
Бо́же оте́ц на́ших,/ творя́й при́сно с на́ми по Твое́й кро́тости,/ не отста́ви ми́лость Твою́ от нас,/ но моли́твами их// в ми́ре упра́ви живо́т наш.
Кондак, глас 3
Чуде́с прия́л еси́ Боже́ственную благода́ть,/ богому́дре свяще́нне Парфе́ние, чудотво́рче богоно́се,/ вся́ ве́рных стра́сти очища́я,/ ду́хи лука́вства, о́тче, изгоня́я,/ сего́ ра́ди тя́ воспева́ем,// я́ко ве́лия таи́нника Бо́жия благода́ти.
Неділі про Страшний Судглас 1
Кондак, глас 1
Егда́ прии́деши, Бо́же, на зе́млю со сла́вою, и трепе́щут вся́ческая, река́ же о́гненная пред суди́щем влече́т, кни́ги разгиба́ются, и та́йная явля́ются: тогда́ изба́ви мя́ от огня́ неугаси́маго, и сподо́би мя́ одесну́ю Тебе́ ста́ти, Судие́ пра́веднейший.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 25:31-46)
Страшний Суд! Суддя гряде на хмарах, оточений незліченною громадою небесних сил безплотних. Сурми лунають по всіх кінцях землі і воскрешають померлих. Повсталі полки полками течуть на визначене місце, до престолу Судії, наперед уже передчуваючи, який пролунає у вухах їхній вирок. Бо діяння кожного виявляться написаними на чолі єства їхнього, і самий вигляд їхній відповідатиме справам і вподобанням. Поділ правих і лівих здійсниться сам собою. Нарешті, все вже визначилося. Настало глибоке мовчання. Ще мить – і чується рішучий вирок Судії – одним: "прийдіть", іншим: "ідіть від Мене" (Мф. 25:34, 41). Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Хай буде милість Твоя, Господи, на нас! – але тоді пізно вже буде волати так. Тепер треба подбати змити з єства свого написані на ньому знаки, несприятливі для нас. Тоді ріки сліз готові б були ми випустити, щоб омитися; але це вже ні до чого не послужить. Заплачемо тепер, якщо не річками сліз, то хоч струмками; якщо не струмками, хоч дощовими краплями; якщо і цього не знайдемо, розплачемося в серці й, сповідуючи гріхи свої Господеві, благатимемо Його пробачити нам їх, даючи обітницю не ображати Його більше порушенням Його заповідей, і ревнуючи потім вірно виконати таку обітницю.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter