24 грудня 2027

п’ятниця · 11 грудня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Никона Сухого, Печерського, в Ближніх печерах (XII)Прп. Даниїла Стовпника (489–490)Прп. Луки Стовпника (близько 970–980)Сщмч. Феофана (Ільмінського), єп. Солікамського, і з ним двох священномучеників і п’яти мучеників (1918)сщмч. Миколая Виноградова пресвітера (1937)Прп. Кукші Одеського (1964)

Седмиця 27-ма після П’ятидесятниці · Глас 1 · Різдвяний піст

Їжа з олією

Прп. Даниїла Стовпника (489–490). Мчч. Акепсія та Аіфала (354). Мч. Миракса (VII). Прп. Луки Стовпника (близько 970–980). Прп. Никона Сухого, Печерського, в Ближніх печерах (XII). Сщмч. Феофана (Ільмінського), єп. Солікамського, і з ним двох священномучеників і п’яти мучеників (1918); сщмч. Миколая Виноградова пресвітера (1937); сщмч. Іоанна Богоявленського пресвітера (1941). Прп. Кукші Одеського (1964). Собор Грузинських святих.

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

Апостол2Тим. 1:1-2,8-18 (зач. 290)
ЄвангелієЛк. 21:37-22:8 (зач. 108)

Прп. Кукші

АпостолГал. 5:22-6:2 (зач. 213)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Преподобному Никону Сухомуглас 8

Тропар, глас 8

Бо́га Блага́го возлюби́в,/ и́ноческое прия́л еси́ житие́/ и, до́бре в нем подвиза́вся,/ плене́н был еси́ по́ловцы,/ и́миже мно́го му́чим, крепкоду́шне Ни́коне,/ благода́тию Христо́вою свободи́лся еси́ от них неви́димо,/ и ны́не во Све́те пребыва́я непресту́пнем,// моли́ спасти́ся нам, твою́ па́мять почита́ющим.

Кондак, глас 6

Первому́ченику подобя́ся,/ о мучи́теле твое́м молился еси́/ и, изба́вив того́ от сме́рти, приве́л еси́ ко Христу́,/ преподобному́чениче Ни́коне сла́вне,/ те́мже, с первострада́льцем зря Христа́ одесну́ю Отца́,// моли́ся о нас, да не пребу́дем вне черто́га Христо́ва.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 2 думки

(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter