19 грудня 2027
неділя · 6 грудня ст. ст.
РибаВино
Неділя 26-та після П’ятидесятниці. Святителя Миколая, архієп. Мир Лікійських, чудотворця (близько 345).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
* Цієї Неділі слід прочитати Євангеліє Неділі 29-ї (Лк., 85 зач.), оскільки, згідно з Уставом, рядове Євангеліє Неділі 28-ї — про званих на вечерю (Лк., 76 зач.) — слід читати в Неділю святих праотців
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Святителю Миколаюглас 4
Тропар, глас 4
Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́/ я́же веще́й и́стина;/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая./ О́тче священнонача́льниче Нико́лае,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 3
В Ми́рех, свя́те, священноде́йствитель показа́лся еси́:/ Христо́во бо, преподо́бне, Ева́нгелие испо́лнив,/ положи́л еси́ ду́шу твою́ о лю́дех твои́х/ и спасл еси́ непови́нныя от сме́рти;// сего́ ра́ди освяти́лся еси́, я́ко вели́кий таи́нник Бо́жия благода́ти.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter