20 листопада 2027
субота · 7 листопада ст. ст.
Посту немає
Мучеників у Мелітині: Ієрона, Ісихія, Никандра, Афанасія, Маманта, Варахія, Каліника, Феагена, Никона, Лонгина, Феодора, Валерія, Ксанфа, Феодула, Калімаха, Євгенія, Феодоха, Острихія, Єпіфанія, Максиміана, Дукитія, Клавдіана, Феофіла, Гігантія, Дорофея, Феодота, Кастрикія, Аникити, Фемелія, Євтихія, Іларіона, Діодота й Амоніта (III). Прп. Лазаря Галісійського (1053). Мч. Феодота корчемника (303). Мчч. Меласипа та Касинії і сина їхнього Антоніна (363). Мчч. Авкта, Тавріона і Фессалонікії. Прп. Зосими Ворбозомського (близько 1550). Знайдення мощей прп. Кирила Новоєзерського (Новгородського) (1649). Сщмчч. Кирила (Смирнова), митр. Казанського, Михаїла Адамонтова, Олександра Ільїнського, Олександра Курмишського, Михаїла Гусєва, Олександра Крилова, Миколая Романовського, Олексія Молчанова, Павла Борисоглібського, Василія Краснова, Павлина Старополєва пресвітерів, Іоанна Мошкова і Веніаміна Владимирського дияконів, мч. Миколая Філіппова, мц. Єлисавети Сидорової (1937); сщмчч. Сергія (Звєрєва), архієп. Єлецького, Миколая Троїцького пресвітера і мч. Георгія Юренєва (1937). Знайдення мощей сщмч. Константина Голубєва пресвітера (1995). Ікони Божої Матері «Взиграння», Угреської (1795).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Мученикам в Мелітиніглас 3
Тропар, глас 3
Му́ченицы Твои́, Го́споди,/ во страда́ниих свои́х венцы́ прия́ша нетле́нныя от Тебе́, Бо́га на́шего:/ иму́ще бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́ша,/ сокруши́ша и де́монов немощны́я де́рзости./ Тех моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 8
Ли́к му́ченический я́сен, по́лк светоно́сен, соше́д к на́м разу́мно, Це́рковь дне́сь просвети́л е́сть чу́дными заря́ми. Те́мже, пра́зднующе честну́ю па́мять и́х, про́сим от Тебе́, Спа́се на́ш: те́х моли́твами от бе́д изба́ви на́с, да пое́м Ти́: аллилу́ия.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 4:25-5:12)
У висловах Своїх про блаженства (Мф. 5:1-12) Господь зображує райське серце.
До настрою його входять: смирення, плач і сокрушення, лагідність і безгнів'я, правдолюбність повна, милостивість досконала, чистота серця, миролюбність і миротворення, терпіння лих, наклепів та гонінь за віру і життя християнське. Хочеш раю — будь таким. І тут ще передчуватимеш рай, у який готовим вступиш після смерті, як переднаречений спадкоємець.
Ще 2 думки
(Лк. 9:1-6)
«І послав їх (святих апостолів) проповідувати Царство Боже» (Лк. 9:2). Цього разу тільки по Палестині, а потім і по всьому світу. Проповідь, розпочата тоді, не припиняється досі. Щодня чуємо ми передане святими апостолами від імені Господа у Святому Євангелії та посланнях апостольських. Час не робить різниці: ми чуємо святих апостолів і Самого Господа так, наче б вони були перед нами, і сила, що діяла в них, діє досі в Церкві Божій. Ні в чому і нікого з віруючих не позбавляє Господь: що мали перші, те мають і останні. Віра завжди так містила це і містить. Але прийшла зарозумілість* і розділила між теперішнім і первинним. Зарозумілості здалася тут прірва велика, голова запаморочилася, очі затьмарилися, і Господь зі святими апостолами занурилися в неї в темряву, яка здається їй непроникною. І по заслузі їй: нехай пожинає плоди свого сіяння; в ній один тільки крах духу. Що вона точно загрузла в темряві й не бачить світла, зізнання в цьому не можна не визнавати щирим — але хто винен? Зарозумілість сама себе отуманила і продовжує туманити. Досі нічого ще не сказала вона такого, через що можна було б слова Письма новозавітного не вважати істинним словом святих апостолів і Самого Господа. Тільки безустанно волає: «Я не бачу, я не бачу». — Віримо, віримо, що не бачиш! Але перестань випускати з себе туман — атмосфера біля тебе провітриться, світло Боже тоді, можливо, покажеться і побачиш що-небудь. — «Але ж це те саме, що перестати мені бути мною». — Яка біда! Ну, перестань; іншим спокійніше буде. — «Ні, не можна. Мені визначено бути до кінця віку, "щоб виявилися вмілі"».
*Святитель Феофан часто використовує слово «суемудрие», передане тут як «зарозумілість», коли має на увазі людей, які більше довіряють своїй розумності, ніж Божому Слову.
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
_thumb.jpg)

_thumb.jpg)





_thumb.jpg)
_thumb.jpg)

