15 липня 2027

четвер · 2 липня ст. ст.

Сьогодні
Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні (V)Свт. Ювеналія, патр. Єрусалимського (близько 458)Пожайської (ХVII)Феодотіївської (1487)Охтирської (1739)Турковицької (ХIV)Блгв. Штефана Великого (1504) (Румун.)

Седмиця 4-та після П’ятидесятниці · Глас 2

Посту немає

Покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні (V). Свт. Ювеналія, патр. Єрусалимського (близько 458). Свт. Фотія, митр. Київського і всієї Русі, чудотворця (1431). Блгв. Штефана Великого (1504) (Румун.). Пожайської (ХVІІ), Феодотіївської (1487), Турковицької (ХІV) та Охтирської (1739) ікон Божої Матері.

Читання Святого Письма

На літургії

АпостолРим. 11:13-24 (зач. 106)
ЄвангелієМф. 11:27-30 (зач. 43)

Богородиці

АпостолЄвр. 9:1-7 (зач. 320)
ЄвангелієЛк. 10:38-42;11:27-28 (зач. 54)

Тропарі та кондаки

Богородиціглас 8

Тропар, глас 8

Богоро́дице Присноде́во, челове́ков покро́ве,/ ри́зу и по́яс пречи́стаго Твоего́ телесе́,/ держа́вное гра́ду Твоему́ обложе́ние дарова́ла еси́,/ безсе́менным рождество́м Твои́м нетле́нна пребыва́ющи:/ о Тебе́ бо и естество́ обновля́ется и вре́мя./ Те́мже мо́лим Тя, мир гра́ду Твоему́ дарова́ти,// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 4

Одея́ние всем ве́рным нетле́ния, Богоблагода́тная Чи́стая, дарова́ла еси́,/ свяще́нную ри́зу Твою́,/ е́юже свяще́нное те́ло Твое́ покрыва́ла еси́,/ покро́ве всех челове́ков,/ ея́же положе́ние пра́зднуем любо́вию,/ и вопие́м со стра́хом Ти́, Чи́стая:// ра́дуйся, Де́во, христиа́н похвало́.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?

Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.

Ще 2 думки

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter