22 березня 2027
понеділок · 9 березня ст. ст.
40 мчч. Севастійських: Киріона, Кандида, Домна, Ісихія, Іраклія, Смарагда, Євноїка, Уалента (Валента), Вівіана, Клавдія, Приска, Феодула, Євтихія, Іоанна, Ксанфія, Іліана, Сисинія, Ангія, Аєтія, Флавія, Акакія, Єкдикія (Єкдита), Лисимаха, Олександра, Ілія, Горгонія, Феофіла, Дометіана, Гаїя, Леонтія, Афанасія, Кирила, Сакердона, Миколая, Уалерія (Валерія), Філоктимона, Северіана, Худіона, Мелітона та Аглаїя (близько 320).
Мч. Урпасіана (близько 295). Св. Кесарія, брата свт. Григорія Богослова (близько 369). Прав. Феодосія Балтського (1845). Прп. Димитри Київської (1878). Прав. Тарасія Лікаонійського. Сщмчч. Михаїла Маслова, Oлексія Смирнова, Димитрія Гливенко, Сергія Лебедєва, Сергія Цвєткова пресвітерів і Миколая Горюнова диякона, прмч. Іоасафа (Шахова) і прмцц. Наталії Ульянової та Олександри (Самойлової) (1938). Сщмч. Григорія Радецького пресвітера (1938). Албазинської ікони Божої Матері, йменованої «Слово плоть бисть» (1666).
Читання Святого Письма
На утрені
На 6-му часі
На вечірні
На літургії
Тропарі та кондаки
40 мученикам Севастійськимглас 1
Тропар, глас 1
Боле́зньми святы́х, и́миже о Тебе́ пострада́ша,/ умоле́н бу́ди, Го́споди,/ и вся на́ша боле́зни исцели́,// Человеколю́бче, мо́лимся.
Кондак, глас 6
Все во́инство ми́ра оста́вльше,/ на Небесе́х Влады́це прилепи́стеся,/ страстоте́рпцы Госпо́дни четы́редесять,/ сквозе́ огнь бо и во́ду проше́дше, блаже́ннии,/ досто́йно восприя́сте сла́ву с Небе́с// и венце́в мно́жество.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
У притчі про наймитів (Мф. 20:1-16) і той, кому одну тільки годину працювати довелося, був однаково винагороджений домовласником. Години дня в цій притчі – образ перебігу життя нашого. Одинадцята година – останній час цього життя. Господь показує, що й ті, які до цього терміну дожили, не працюючи Йому, можуть почати працювати і догодити Йому не менше за інших. Нема чого, отже, виправдовуватися старістю і впадати у відчай, вважаючи, що вже ні до чого починати.
Починай не соромлячись; милостивий Господь; все тобі дасть, що й іншим, і за чином благодаті тут, і за законом правди там. Тільки старанністю побільше розгорися і скрушеніше посумуй про недбальство, в якому проведено майже все життя. Скажеш: там покликав господар, нехай і мене покличе Господь. А хіба не кличе? Не чуєш хіба в церкві гласу Господнього: "прийдіть до Мене всі" (Мф. 11:28) та апостольського покликання: "мовби Сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом" (2Кор. 5:20).
Ще 1 думка
(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
"Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя" (Притч. 4:23). Поговівши, сповідавшись і причастившись Святих Таїн, християнин відновлює в собі благодатні джерела, відкриті в нас святим Хрещенням, які потім стільки разів засмічували недбальство та падіння, стільки разів їх очищали покаянням. Тепер знову очищені вони після останніх падінь. Будемо ж зберігати їх, принаймні від цього часу, від засмічення знову неуважністю, розсіяністю і нехтуванням про ті дії, якими підтримується чистота і правильний плин вод їхніх. Продовжимо піст, не дамо волі почуттям, не припинимо старанних молитов і сліз, не забудемо діл любові, шукатимемо слухання слова Божого, найбільше ж нехай розмовляємо з Господом, Котрий у нас, і цією бесідою нехай підтримуємо в собі страх Божий та ревність до служіння Богу, у яких власне і є джерело нашого життя духовного.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter