24 січня 2027

неділя · 11 січня ст. ст.

Сьогодні
Єлецької ікони Божої Матері в Чернігові (1060)Прп. Феодосія Великого, спільних житій начальника (529)Прп. Феодосія Антіохійського (близько 412)Прп. Михаїла Клопського, Новгородського (близько 1453–1456)Сщмчч. Миколая Мацієвського, Феодора Антипінасв. Володимира Хіраска спов., пресвітера (1932)

Неділя 34-та після П’ятидесятниці · Глас 1 · Посту немає

Неділя після Богоявлення. Прп. Феодосія Великого, спільних житій начальника (529). Прп. Феодосія Антіохійського (близько 412). Прп. Михаїла Клопського, Новгородського (близько 1453–1456). Сщмчч. Миколая Мацієвського, Феодора Антипіна і Володимира Фокіна пресвітерів (1919); св. Володимира Хіраска спов., пресвітера (1932). Єлецької ікони Божої Матері в Чернігові (1060).

Читання Святого Письма

На утрені

Мф. 28:16-20 (зач. 116)
Лк. 6:17-23 (зач. 24)

На літургії

Неділя після Богоявлення

АпостолЕф. 4:7-13 (зач. 224 від полу)
ЄвангелієМф. 4:12-17 (зач. 8 — початок проповіді покаяння)

Рядове під зачало

Апостол2Тим. 2:1-19 (зач. 293)
ЄвангелієЛк. 20:45-21:4 (зач. 103)

Преподобному

Апостол2Кор. 4:6-15 (зач. 176)
ЄвангелієМф. 11:27-30 (зач. 43)

Тропарі та кондаки

Преподобному Феодосію Великомуглас 8

Тропар, глас 8

Слез твои́х тече́ньми пусты́ни безпло́дное возде́лал еси́,/ и и́же из глубины́ воздыха́ньми во сто трудо́в уплодоноси́л еси́,/ и был еси́ свети́льник вселе́нней, сия́я чудесы́, Феодо́сие, о́тче наш,// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.

Кондак, глас 8

Насажде́н во дво́рех Го́спода твоего́,/ преподо́бными твои́ми доброде́тельми красно́ процве́л еси́,/ и умно́жил еси́ ча́да твоя́ в пусты́ни,/ слез твои́х ту́чами напая́емая,/ стадонача́льниче Бо́жий Боже́ственных дворо́в. Те́мже зове́м:// ра́дуйся, о́тче Феодо́сие.

Неділіглас 1

Тропар, глас 1

Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.

Кондак, глас 1

Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 2 думки

(Еф. 4:7-13)
Учора Апостол озброїв християнина, який вступив на шлях спасіння, повним духовним озброєнням, а нині показує наставників у цьому військовому поході й останню світлу мету всього для натхнення у скруті. Керівники — пастирі та вчителі, яких дав Господь Церкві і вустами яких Сам промовляє потрібну всякому керівну вказівку, якщо хто звертається до них з вірою і молитовним до Господа зверненням. Істину цю знають ті, хто самовіддано йде шляхом Господнім і без жалю до себе веде боротьбу з ворогами спасіння. Вони в пастирях своїх завжди зустрічають допомогу і напоумлення, коли, дивлячись збоку, і очікувати б її не можна було. Бо не до людей приходять, а до Господа, завжди готового керувати і напоумлювати через людей цих усякого, хто щиро і з вірою шукає у Нього собі допомоги. Світла мета остання є досягти «в міру повного віку Христового» — вирости «в мужа досконалого» (Еф. 4:13). Що є муж досконалий у звичайному порядку, всім відомо, і не можна знайти людину, якій не було бажано досягти такої досконалості; але що є муж досконалий у Господі, нікому не відомо, крім тих, хто вступив у цей вік. Це, однак, не повинно ні в кого охолоджувати завзяття до досягнення і собі такого віку, а навпаки, ще більше розпалювати його, бо невідомість залежить від висоти тієї досконалості духовної, що її іменують мужнім віком у житті згідно з Богом. Апостол визначив його засвоєнням повноти довершеності, явленої в Господі Спасителі. Всякий бачить, що є для чого до звання нашого докласти «все старання» (2 Пет. 1:5).

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter