15 жовтня 2026
четвер · 2 жовтня ст. ст.
Сщмч. Кіпріана, мц. Іустини і мч. Феоктиста (304). Блж. Андрія, Христа заради юродивого (936). Мчч. Давида і Константина, кнн. Арагветських (740) (Груз.). Блгв. кн. Анни Кашинської (1368). Прп. Кассіана Углицького (1504). Прав. воїна Феодора Ушакова (1817). Мц. Олександри Булгакової (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Святим Кіпріану та Іустиніглас 4
Тропар, глас 4
И нра́вом прича́стник,/ и престо́лом наме́стник апо́столом быв,/ дея́ние обре́л еси́, Богодухнове́нне,/ в виде́ния восхо́д:/ сего́ ра́ди, сло́во и́стины исправля́я,/ и ве́ры ра́ди пострада́л еси́ да́же до кро́ве,/ священному́чениче Киприа́не,/ моли́ Христа́ Бо́га// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 1
От худо́жества волше́бнаго обрати́вся, Богому́дре,/ к позна́нию Боже́ственному,/ показа́лся еси́ ми́ру врач мудре́йший,/ исцеле́ния да́руя че́ствующим тя, Киприа́не со Иусти́ною:/ с не́юже моли́ся Человеколю́бцу Влады́це// спасти́ ду́ши на́ша.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
(Лк. 5:33-39)
"Чи можете примусити синів чертога весільного поститися, коли з ними наречений?" — сказав Господь, і тим прорік закон, що і в чеснотах з подвигами всьому своє місце і час. І це до того необхідно, що справа невчасна і недоречна втрачає свою добротність, або зовсім, або частково. У природі зовнішній Господь все влаштував мірою, вагою і числом; хоче, щоб і в моральному порядку було все благообразно і по чину. Внутрішній благоустрій становить поєднання кожної чесноти з усіма ними в сукупності, або гармонія чеснот, щоб жодна не виділялася без потреби, а всі були в строю, як голоси в хорі. Зовнішня благоустроєність кожній справі дає свої місця, час та інші дотичні моменти. Коли все це влаштовується, як слід, тоді відбувається те саме, як вродливу особу одягнути в прекрасний одяг. Чеснота благообразна, і внутрішньо, і зовні, гідна любові; а робить її такою християнська розважливість, у старців — розсудливість, яку набувають досвідом, здоровим обговоренням житій святих при світлі слова Божого.
(Лк. 6:12-19)
"І пробув усю ніч у молитві до Бога" (Лк. 6:12). Тут основа і початок християнських всенічних бдінь. Жар молитовний жене сон, і захоплення духу не дають помітити перебігу часу. Справжні молитовники й не помічають того; їм здається, ніби вони щойно стали на молитву, а тим часом уже й день показався. Але поки дійде хто до такої досконалості, треба підіймати труд бдіння. Несли його і несуть самітники; несли його і несуть гуртожительні; несли його і несуть побожні і богобоязливі миряни. Але хоч із труднощами доводиться бдіння, плід його залишається в душі прямий, повсякчасний — умиротворення душі і зворушення, за розслаблення і знемоги тіла. Стан дуже цінний у тих, хто ревнує про досягнення успіху в дусі! Тому, де заведені бдіння (на Афоні), від них відстати не хочуть. Усі усвідомлюють, як це важко, але скасувати цей чин нікому немає бажання заради тієї користі, яку отримує душа від бдінь. Сон найбільше заспокоює і живить плоть; бдіння ж найбільше смиряє її. Той, хто виспався вдосталь, важкий буває на справи духовні й кволий до них; той, хто бдить, — рухливий, як сарна, і горить духом. Якщо треба навчати добру плоть, як рабу, то нічим не можна так досягти успіху в цьому, як частим бдінням. Тут вона випробовує сповна владу духу над собою і привчається підкорятися йому, а дух набуває навички панувати над нею.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter