12 жовтня 2026
понеділок · 29 вересня ст. ст.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Прп. Киріака пустельника (556). Мчч. Дади, Гаведая та Каздої (IV). Прп. Феофана Милостивого. Сщмч. Іоанна (Поммера), архієп. Ризького (1934). Cщмч. Михаїла Красноцвєтова. Собор Полтавських святих. Горбанівської ікони Божої Матері (XVIII).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Киріакуглас 1
Тропар, глас 1
Пусты́нный жи́тель, и в телеси́ А́нгел,/ и чудотво́рец показа́лся еси́, богоно́се о́тче наш Кириа́че,/ посто́м, бде́нием, моли́твою Небе́сная дарова́ния прии́м,/ исцеля́еши неду́жныя и ду́ши ве́рою притека́ющих к тебе́./ Сла́ва Да́вшему тебе́ кре́пость,/ сла́ва Венча́вшему тя,// сла́ва Де́йствующему тобо́ю всем исцеле́ния.
Кондак, глас 8
Я́ко побо́рника кре́пкаго и засту́пника/ чту́щи тя свяще́нная ла́вра всегда́,/ пра́зднует ле́тне па́мяти./ Но, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду,/ от враго́в находя́щих соблюди́ ны, да зове́м:// ра́дуйся, о́тче треблаже́нне.
Інший кондак, глас 2
Чистото́ю душе́вною боже́ственно вооружи́вся/ и непреста́нную моли́тву, я́ко копие́, вручи́в кре́пко,/ ссекл еси́ де́монская ополче́ния,/ Кириа́че, о́тче наш,// моли́ся непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Гал. 5:22-6:2)
"Ті, котрі Христові, плоть свою розп'яли з пристрастями й похотями" (Гал. 5:24). Нині перевернувся цей порядок: розпинають плоть, але не з пристрастями і похотями, а пристрастями і похотями. Скільки мучать нині тіло обжерливістю, пияцтвом, блудними справами, танцями та гуляннями! Найжорстокіший господар не мучить так свою ледачу тварину. Якби дати нашій плоті свободу і розум, то перший голос її був би проти хазяйки своєї — душі, що вона незаконно втрутилася в її справи, внесла в неї пристрасті, їй чужі, і, виконуючи їх у ній, мучить її. По суті, потреби тіла нашого прості й без пристрастей. Подивіться на тварин: не об'їдаються, зайвого не сплять, задовольнивши тілесні потреби своєчасно, потім цілий рік залишаються спокійними. Це лише душа, забувши свої найкращі прагнення, налаштувала собі з простих потреб тіла безліч протиприродних прагнень, які через безмірність свою стали протиприродними і тілу. Усіляко, однак, щоб відсікти від душі прищеплені нею до себе пристрасті плотські, необхідно розпинати плоть, тільки зовсім у протилежному розумінні, тобто не даючи їй вдосталь і необхідного, або задовольняючи її потреби незрівнянно меншою мірою, ніж скільки вимагає її природа.
Ще 2 думки
(Лк. 4:37-44)
"І іншим містам Я повинен благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий" (Лк. 4:43). Це "бо на те Я посланий" священству нашому потрібно взяти собі за непорушний закон. І апостол заповідав їм в особі св. Тимофія: "настоюй в час і не в час, викривай, забороняй, благай" (2 Тим. 4:2).
Істину на землю приніс Господь і Дух Святий, Який сповнив апостолів у день П'ятидесятниці, — і ходить вона землею. Провідники її — уста ієреїв Божих. Хто із них закриває уста свої, той перегороджує шлях істині, яка проситься в душі вірян. Через те і душі вірян томляться, не одержуючи істини, і сами ієреї повинні відчувати томління від істини, яка, не отримуючи виходу, обтяжує їх. Звільнися ж, ієрею Божий, від цієї тяготи, випусти потоки Божих слів на відраду собі і на оживлення ввірених тобі душ. Коли ж побачиш, що в тебе самого немає істини, візьми її: вона — у Святих Писаннях; і, сповнюючись нею, передавай її до дітей твоїх духовних: тільки не мовчи. Проповідуй, бо на це ти покликаний.
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter