26 травня 2026
вівторок · 13 травня ст. ст.
Мц. Гликерії діви і з нею мч. Лаодикія, стража темничного (близько 177). Мч. Олександра Римського (284–305). Свт. Павсикакія, єп. Синадського (606). Свв. Георгія спов. із жінкою Іриною та чадами (IХ). Прп. Євфимія Іверського (1028) (Груз.). Прав. Гликерії діви, Новгородської (1522). Перенесення мощей прмч. Макарія, архім. Овруцького, Канівського, ігумена Пінського, Переяславського чудотворця (1688). Сщмчч. Василія Соколова, Олександра Заозерського і Христофора Надєждіна пресвітерів, прмч. Макарія (Телегіна) і мч. Сергія Тихомирова (1922). Новомчч. Черкаських (XX).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобномученику Макарію Канівськомуглас 4
Тропар, глас 4
Христу́, нас ра́ди с Небе́с соше́дшему,/ после́довал еси́ в по́двизех твои́х,/ Мака́рие, о́тче наш./ Его́же моли́ о нас, ублажа́ющих тя,/ проще́ние прегреше́ний дарова́ти нам,/ любо́вию же и смире́нием сердца́ на́ша озари́ти// и спасти́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 4
Нетле́нною красото́ю смире́ннаго жития́ твоего́/ Бо́га на земли́ просла́вил еси́/ и Боже́ственныя ве́ры чистоту́/ сохраня́ти лю́ди научи́л еси́,/ страда́льческими же по́двиги кончи́ну прие́м,/ от Бо́га просла́влен яви́лся еси́,// преподобному́чениче Мака́рие, о́тче наш.
Мучениці Гликеріїглас 4
Тропар, глас 4
А́гница Твоя́, Иису́се, Глике́рия,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но, я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 3
Де́ву лю́бящи и Богоро́дицу Мари́ю,/ соблюла́ еси́ нетле́нно твое́ де́вство,/ любо́вию же ко Го́споду усе́рдствовавши,/ пострада́ла еси́ мужему́дренно да́же до сме́рти.// Сего́ ра́ди и сугу́бым тя, де́во му́ченице, венце́м венча́ет Христо́с Бог.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину" (Ін. 16:13). Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає розмірковувати, повинен перестати бути християнином і забути про всі дані йому обітниці, вірні й безсумнівні?
Про те, як бачити і чути, багато тлумачать; про те, як з побаченого і почутого робити узагальнення і висновки, теж достатньо вчать; коли дійде справа до того, як розгадати значення всього, — тут вихованець логіки залишається напризволяще своїй догадливості. Чому не навчити його: ти маєш мовлення духу істини — їм слідуй; вони вирішують значення всього сущого і того, що є, беззаперечно, адже походять від Бога, в Якому джерело і самого буття. Чи не тому, що забувають навчати цьому, здогадування так розплодилося, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре б вони хоч трохи були варті уваги, а то відразу видно, що вони плід дитячої уяви.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter