4 лютого 2026
середа · 22 січня ст. ст.
Посту немає
Ап. Тимофія (близько 96). Прмч. Анастасія Персіянина (628). Мчч. Мануїла, Георгія, Петра, Леонтія єпископів; Сіонія, Гавриїла, Іоанна, Леонта, Парода пресвітерів та інших 377-ми (близько 817). Прмч. Анастасія, диякона Печерського, в Ближніх печерах (XII). Прп. Макарія Жабинського, Бєльовського чудотворця (1623). Сщмчч. Іоанна Успенського та Євфимія Тихонравова пресвітерів (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Тимофіюглас 4
Тропар, глас 4
Бла́гости научи́вся и трезвя́ся во всех,/ благо́ю со́вестию священноле́пно обо́лкся,/ поче́рпл еси́ от сосу́да избра́ннаго неизрече́нная,/ и ве́ру соблю́д, ра́вное тече́ние соверши́л еси́,/ апо́столе Тимофе́е./ Моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Тропар, глас 1
Боже́ственнаго ученика́ и спутеше́ственника Па́влова Тимофе́я,/ ве́рнии воспои́м вси́,/ с сим почита́юще му́драго Анаста́сия,/ возсия́вшаго от Перси́ды я́ко звезду́,/ и отгоня́щаго душе́вныя на́ша стра́сти// и неду́ги теле́сныя.
Преподобномученику Анастасію Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Плотско́е, я́ко безпло́тный А́нгел, возненави́девши препита́ние,/ духо́вную во и́ноческом чи́ну возлюби́л еси́ пи́щу,/и в нем Богови́дцу на Сина́и Моисе́ю/ до́брым жития́ твоего́ по́двигом уподобля́яйся,/ мно́гими на горе́ Бо́жией Пече́рской возвы́сился еси́ доброде́тельми,/ иде́же в моле́нии к Вы́шнему непреста́нно пребыва́л еси́,/ ны́не же со отцы́ преподо́бными Пече́рскими,/ а́ки би́сер многоце́нен, мощми́ нетле́нными/ в пеще́ре твои́ми пресве́тло сия́еши,/ а душе́ю со А́нгелы пред Престо́лом Бо́жиим,/ святы́й преподобному́чениче Анаста́сие, предстои́ши,/ о нас всегда́ моля́ся ко Го́споду// спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
По́стническим пло́ти твое́й умерщвле́нием/ ду́шу оживи́л еси́,/ и́бо твоего́ ра́ди презе́льнаго воздержа́ния/ и привре́меннаго терпе́ния,/ жизнь непрее́мная и диади́ма неувяда́емая/ от пострада́вшаго за ны пло́тию/ и из ме́ртвых воскре́сшаго Христа́ Бо́га на́шего,/ тебе́, свя́те, преподобному́чениче Анаста́сие,/ я́ко злочести́вых победи́телю/ несумне́нно и вои́стинну угото́вася,/ зане́же Бо́жие тридне́вное Воскресе́ние/ всем, живу́щим на земли́,/ тобо́ю, я́коже иногда́ от отроко́в Ефе́сских правосла́вно воспропове́дася,/ и сего́ ра́ди, о́тче, днесь к тебе́ вси вопие́м немо́лчно:/ святы́й преподобному́чениче Анаста́сие Пече́рский,/ моли́ приле́жно воста́вшаго Христа́ тридне́вно из ме́ртвых,// да изба́вит от сме́рти ве́чныя ду́ши на́ша.
Преподобномученику Анастасіюглас 4
Тропар, глас 4
Му́ченик Твой, Го́споди, Анаста́сий/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего,/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 1
Боже́ственнаго ученика́ и спутеше́ственника Па́влова Тимофе́я,/ ве́рнии воспои́м вси́,/ с сим почита́юще му́драго Анаста́сия,/ возсия́вшаго от Перси́ды я́ко звезду́,/ и отгоня́щаго душе́вныя на́ша стра́сти// и неду́ги теле́сныя.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
Ще 1 думка
(Мк. 13:24-31)
Прийде ж день Господній, як тать уночі (2Пет. 3:10). Грабіжник вночі підкрадається, коли його не чекають. Так і день Господній прийде, коли його не чекають. Але коли не чекають Того, Хто йде, то не готуються і зустрічати Його. Щоб ми не зробили такої помилки, Господь і заповідав: "Пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде" (Мф. 24:42). Натомість що ми робимо? Чи пильнуємо? Чи чекаємо? Треба зізнатись — ні. Смерті ще дехто чекає, а дня Господнього — навряд чи хтось. І ніби праві. Батьки і прабатьки наші чекали — і не прийшов день. Як не бачимо нічого, через що треба було б подумати, що він прийде у наші дні, то і не думаємо. Не думаємо і не чекаємо. Що дивного, якщо при такому нашому ставленні, день Господній впаде на нас, як грабіжник. Ми будемо схожі на мешканців міст, яких обіцяв відвідати губернатор області, сьогодні або завтра. Чекали вони його годину, чекали другу, чекали день і потім сказали: напевно його не буде, і розійшлися по домівках. Але лишень розійшлися і заспокоїлися — він тут і є. Те саме і з нами буде: чи чекаємо, чи не чекаємо, день Господній прийде, і прийде без попередження, бо Господь сказав: "Небо і земля перейдуть, але слова Мої не перейдуть" (Мф. 24:35; Лк. 21:33; Мк. 13:31). Чи ж не краще чекати, щоб не бути захопленими зненацька. Бо це не пройде нам задарма.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter