27 грудня 2025

(Лк. 14:1-11)
"Коли покликаний будеш кудись, не сідай на перше місце" (Лк.14:8,10). Узагальнивши це, отримаємо: завжди і скрізь тримайся останньої частки. У цьому простому правилі скорочено виражено весь багатий зміст смирення. Візьми його, сядь і розглянь усі можливі випадки твого життя і наперед обери собі серед усіх них останню частку. Це останнє буде практикою смирення, яке від зовнішніх справ помалу перейде всередину, і покладе там насіння смирення, як основу. Час зростить це насіння серед тієї самої практики, і смирення переповнить, врешті-решт, усю душу й тіло та всі зовнішні справи. Що ж буде? А те, що моральна велич сяятиме на чолі твоєму й привертатиме загальну повагу; і здійсниться над тобою: "бо всякий, хто сам себе високо ставить, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться" (Лк. 14:11). Але не це май на увазі, практикуючись у смиренні, а саме смирення. Воно саме собою приносить у душу добрий лад, який робить щасливим. Куди прийде смирення, там усі внутрішні тривоги припиняються і всі зовнішні негаразди не спричиняють шокуючих вражень. Як хвиля, не зустрічаючи перешкоди, без шуму й удару розливається в безмежному морі, так зовнішні і внутрішні скорботи не б'ють у смиренну душу, а мчать наче над головою, не залишаючи сліду. Це, так би мовити, життєва перевага смиренного; а яке згори світло осіняє його, які розради посилаються, яка широта вільнодії відкривається!.. Воістину, смирення одне поєднує все...