1 грудня 2025

(Лк. 17:20-25)
Сказавши, що Син Людський з'явиться в День Свій, як блискавка, що миттєво висвітлює все піднебесне (Лк. 17:24), Господь додав: "Спочатку Йому належить багато постраждати і бути відкинутим цим родом" (Лк. 17:25). Зі змісту розмови видно, що це "належить постраждати" повинно передувати появі Господа у славі. Отже, весь час до того Дня — час страждань Господа. Сам Він постраждав в один відомий час; а після того страждання Його продовжуються у віруючих — страждання народження віруючих, їхнього виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх, бо союз Господь має зі Своїми не уявний лише та моральний, а живий, заради якого все, що стосується їхнього життя, сприймається і Ним, як Главою. Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Найчутливіші скорботи — це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього відпадіння від віри. Але це — заключні поранення; постійні ж стріли — скорботи і спокуси та коливання віри невір'ям. Промови і писання, що дихають невір'ям, — розпалені стріли лукавого. У нинішній час багато кузень завів лукавий для кування таких стріл. Серця віруючих болять, буваючи уражені ними і бачачи поразки інших; з ними і Господь болить. Але з'явиться День слави Господньої — тоді відкриються таємниці темряви і ті, хто страждав, зрадіють із Господом. До того ж часу треба терпіти й молитися.