26 листопада 2025
середа · 13 листопада ст. ст.
Свт. Iоанна Златоуста, архієп. Константинопольського (407). Мчч. Антоніна, Никифора і Германа (близько 308). Мц. Манефи (близько 308).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Заговини на Різдвяний (Филипів) Піст
Тропарі та кондаки
Святителю Іоанну Златоустуглас 8
Тропар, глас 8
Уст твои́х я́коже све́тлость огня́ возсия́вши благода́ть,/ вселе́нную просвети́:/ не сребролю́бия ми́рови сокро́вища сниска́,/ высоту́ нам смиренному́дрия показа́./ Но твои́ми словесы́ наказу́я, о́тче Иоа́нне Златоу́сте,// моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 6
От Небе́с прия́л еси́ Боже́ственную благода́ть/ и твои́ми устна́ми вся учи́ши/ покланя́тися в Тро́ице еди́ному Бо́гу,/ Иоа́нне Златоу́сте, всеблаже́нне преподо́бне,/ досто́йно хва́лим тя:// еси́ бо наста́вник, я́ко Боже́ственная явля́я.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 1 думка
(Лк. 15:1-10)
Притча про вівцю заблукалу і драхму загублену. Яке велике милосердя Господнє до нас, грішних! Залишає всіх справних і звертається до несправних, щоб їх виправити; шукає їх і, коли знаходить, Сам радіє і скликає все небо радіти з Ним. Як же це шукає? Хіба Він не знає, де ми, коли відступили від Нього? Знає і бачить усе, але якби справа була тільки за тим, щоб узяти і перенести до Своїх, негайно всі грішники знову виявлялися б у своєму чині. Але треба насамперед спонукати до покаяння, щоб навернення і повернення до Господа було вільним, а цього не можна зробити велінням або якимось зовнішнім розпорядженням. Шукання Господом грішника полягає в тому, щоб скерувати його до покаяння. Все навколо нього розташовує Він так, щоб грішник схаменувся і, побачивши безодню, в яку прямує, повернувся назад. Сюди спрямовані всі обставини життя, всі зустрічі з хвилинами смутку і радості, навіть слова і погляди. І внутрішні впливи Божі через совість та інші правильні почуття, що лежать у серці, ніколи не припиняються. Скільки робиться для навернення грішників на шлях чесноти, а грішники все залишаються грішниками!.. Морок наводить ворог, і їм думається, що все гаразд, минеться; а якщо і з'являються тривоги, то кажуть: "завтра кину", і залишаються в колишньому стані. Так минає день за днем; байдужість до свого спасіння зростає і зростає. Ще трохи, і вона перейде вже в запеклість у гріху. Чи прийде тоді навернення — хто знає?
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter