26 жовтня 2025
неділя · 13 жовтня ст. ст.
.jpg)
.png)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Пам’ять святих отців VII Вселенського Собору (787) (перехідне святкування в неділю, найближчу до 11 жовтня). Iверської ікони Божої Матері. Мчч. Карпа, єп. Фіатирського, Папіли диякона, Агафодора та мц. Агафоніки (близько 251). Мч. Флорентія (I–II). Мч. Веніаміна диякона (421–424). Прп. Никити спов. (близько 838). Прп. Веніаміна Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Свт. Мелетія, патр. Александрійського (1601). Спомин чуда вмц. Злати (Хриси) у Скоп’є (1912). Сщмчч. Інокентія Кікіна і Миколая Єрмолова пресвітерів (1937). Знайдення мощей сщмч. Фадея (Успенського), архієп. Тверського (1993). Седмиєзерної (ХVII) та Звіринецької ікон Божої Матері.
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 3
Тропар, глас 3
Да веселя́тся небе́сная,/ да ра́дуются земна́я,/ я́ко сотвори́ держа́ву/ мы́шцею Свое́ю Госпо́дь,/ попра́ сме́ртию сме́рть,/ пе́рвенец ме́ртвых бы́сть;/ из чре́ва а́дова изба́ви на́с,// и подаде́ ми́рови ве́лию ми́лость.
Кондак, глас 3
Воскре́сл еси́ дне́сь из гро́ба, Ще́дре,/ и на́с возве́л еси́ от вра́т сме́ртных;/ дне́сь Ада́м лику́ет, и ра́дуется Е́ва,/ вку́пе же и проро́цы с патриа́рхи воспева́ют непреста́нно// Боже́ственную держа́ву вла́сти Твоея́.
Святим отцям VII Вселенського Соборуглас 8
Тропар, глас 8
Препросла́влен еси́, Христе́ Бо́же наш,/ свети́ла на земли́ отцы́ на́ши основа́вый,/ и те́ми ко и́стинней ве́ре вся ны наста́вивый,// Многоблагоутро́бне, сла́ва Тебе́.
Інший тропар, глас 2
Пречи́стому о́бразу Твоему́ покланя́емся, Благи́й,/ прося́ще проще́ния прегреше́ний на́ших, Христе́ Бо́же:/ во́лею бо благоволи́л еси́ пло́тию взы́ти на Крест,/ да изба́виши я́же созда́л еси́ от рабо́ты вра́жия./ Тем благода́рственно вопие́м Ти:/ ра́дости испо́лнил еси́ вся, Спа́се наш,// прише́дый спасти́ мир.
Кондак, глас 6
И́же из Отца́ возсия́в Сын неизрече́нно,/ из Жены́ роди́ся сугу́б естество́м,/ Его́же ви́дяще, не отмета́емся зра́ка изображе́ния,/ но сие́ благоче́стно начерта́юще, почита́ем ве́рно./ И сего́ ра́ди и́стинную ве́ру Це́рковь держа́щи,// лобыза́ет ико́ну вочелове́чения Христо́ва.
Богородиці перед іконою «Іверська»глас 1
Тропар, глас 1
От святы́я ико́ны Твоея́,/ о Влады́чице Богоро́дице,/ исцеле́ния и цельбы́ подаю́тся оби́льно,/ с ве́рою и любо́вию приходя́щим к ней./ Та́ко и мою́ не́мощь посети́,/ и ду́шу мою́ поми́луй, Блага́я,// и те́ло исцели́ благода́тию Твое́ю, Пречи́стая.
Інший тропар, глас 1
Де́рзость ненави́дящих о́браз Госпо́день,/ и держа́ва нечести́вых безбо́жно в Нике́ю прии́де,/ и по́сланнии безчелове́чно вдови́цу,/ благоче́стно чту́щую ико́ну Богома́тере, истязу́ют,/ но та́я но́щию с сы́ном ико́ну в мо́ре пусти́, вопию́щи:/ сла́ва Тебе́, Чи́стая,/ я́ко непроходи́мое мо́ре плещи́ своя́ подаде́, // сла́ва правоше́ствию Твоему́, Еди́на Нетле́нная.
Кондак, глас 8
А́ще и в мо́ре вве́ржена бысть свята́я ико́на Твоя́, Богоро́дице,/ от вдови́цы, не могу́щия спасти́ сию́ от враго́в,/ но яви́лася есть Храни́тельница Афо́на/ и Врата́рница оби́тели И́верския,/ враги́ устраша́ющая// и чту́щия Тя от всех бед и напа́стей избавля́ющая.
Преподобному Веніаміну Печерськомуглас 2
Тропар, глас 2
Добр купе́ц бысть, Богому́дре Вениами́не,/ бога́тство бо свое́ тле́нно разда́в,/ купи́л еси́ о́ным нетле́нное в Ца́рствии Небе́снем,/ в не́мже ны́не та́мошних благ наслажда́яся бога́тне,// проси́ нам ми́ра и ве́лия ми́лости.
Кондак, глас 8
Ку́плю жите́йскую я́ко тще́тную оста́вль/ и шед, купи́л еси́ себе́ многоце́нен би́сер Христа́,/ Ему́же во и́ночестем о́бразе/ труды́ и по́двиги, безме́нством же и послуша́нием, преподо́бне Вениами́не, благоугожда́я,// прия́л от Него́ ве́лию и бога́тую ми́лость.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Господь мій і Бог мій!" — вигукнув св. апостол Фома (Ін. 20:28). Чи відчуваєте, з якою силою вхопився він за Господа і як міцно тримає Його? Не міцніше тримає потопаючий дошку, на якій сподівається бути врятованим від утоплення. Додамо, що хто не має таким Господа для себе і себе у відношенні до Господа, той ще не вірує в Господа, як слід.
Ми кажемо: "Господь Спаситель", — маючи на увазі, що Він Спаситель усіх, а цей каже: "Господь Спаситель мій". Хто каже: "мій Спаситель", той відчуває своє спасіння, що виходить від Нього. Відчуттю ж спасіння суміжне відчуття пагуби, з якої витягнув спасенного Спаситель. Відчуття пагуби за природою життєлюбної людини, яка знає, що не може вона сама себе спасти, змушує шукати Спасителя. Коли знайде Його і відчує силу спасіння, що від Нього виходить, хапається за Нього міцно і відірватися від Нього не захоче, хоч би позбавляли її за це самого життя.
Такого роду події в духовному житті християнина не уявляються тільки розумом, а переживаються на ділі. Потім, як віра його, так і поєднання з Христом стають міцні, як життя або смерть. Такий тільки щиро гукає: "хто мене розлучить!" (Рим. 8:35).
Ще 3 думки
Арій став відкидати Божество Сина Божого і Його єдиносущність з Богом Отцем. На нього піднялася вся Церква; всі віруючі, у всіх кінцях світу, єдиними вустами сповідували, що Господь Іісус Христос є Син Божий Єдинородний, Бог від Бога, народжений, не створений, єдиносущний Отцю.
Інший подумав би, що це випадкове якесь натхнення на однодумність; але ця віра пройшла потім вогняне випробування, коли на бік аріан схилилася влада і знать. Ні вогонь, ні меч, ні гоніння не могли винищити її, і вона негайно виявилася всюди всіма, як тільки припинявся тиск зовнішньої сили. Це означає, що вона становить серце Церкви і сутність її сповідання.
Слава Господу, що зберігає в нас цю віру! Бо поки вона є, ми ще християни, хоч і погано живемо; не стане її — і християнству кінець.
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
(Лк. 8:5-15)
Під тернами і бур'янами, що пригнічують слово Божественної істини, окрім багатства, насолод і скорбот житейських, нині треба розуміти і різні хибні вчення, що їх поширюють учені, які втратили істину і збилися зі шляху до неї. Таких учень у нас розходиться багато: одні гласно і відкрито йдуть проти істини; інші — під умовними натяками, зрозумілими, однак, тим, до кого спрямовуються. По суті вони діють як чадний газ: непомітно входячи, затьмарюють голову і доводять до втрати ясної свідомості всього навколишнього. Хто нахапається цього чаду, той починає марити, як сонний, бо все видається йому вже зовсім не в тому вигляді, як воно є і як видається тому, хто перебуває при здоровому глузді. Зустрівши таку особу, ви бачите, що в неї пригнічена не тільки істина всяка, але заглушене і почуття істини, і брехня впровадилася в усі складові розуму. Як же бути? Не слухати і не читати цієї маячні. А коли мимоволі почулося або прочиталося — викинь із голови. А коли не викидається, піддати міркуванню — і все розлетиться, як дим.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter