3 червня 2025
вівторок · 21 травня ст. ст.
Володимирської (Києво-Вишгородської) ікони Божої Матері. Рівноапп. царя Константина (337) і матері його цариці Єлени (327). Блгв. кн. Константина (Ярослава) (1129) і чад його Михаїла і Феодора, Муромських чудотворців. Прп. Кассіана грека, Углицького чудотворця (1504). Знайдення мощей блж. Андрія Симбірського (1998). Шановані списки з Володимирської ікони Божої Матері: Псково-Печерська «Розчулення» (1524), Заоникіївська (1588), Красногірська або Чорногірська (1603), Оранська (1634).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Рівноапп. під зачало
Рівноапп. (від полу)
Тропарі та кондаки
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).
І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).
Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.
Ще 2 думки
"Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину" (Ін. 16:13). Чому ж у логіках не згадується про це джерело пізнання? Не дивно, що в язичницьких логіках немає цього пункту, але чому немає його в християнських? Невже християнин, коли починає розмірковувати, повинен перестати бути християнином і забути про всі дані йому обітниці, вірні й безсумнівні?
Про те, як бачити і чути, багато тлумачать; про те, як з побаченого і почутого робити узагальнення і висновки, теж достатньо вчать; коли дійде справа до того, як розгадати значення всього, — тут вихованець логіки залишається напризволяще своїй догадливості. Чому не навчити його: ти маєш мовлення духу істини — їм слідуй; вони вирішують значення всього сущого і того, що є, беззаперечно, адже походять від Бога, в Якому джерело і самого буття. Чи не тому, що забувають навчати цьому, здогадування так розплодилося, що нині всі книги (про світ Божий) переповнені одними здогадками? І добре б вони хоч трохи були варті уваги, а то відразу видно, що вони плід дитячої уяви.
(Лк. 10:38-42,11:27-28)
«Марія ж обрала благу частину» (Лк. 10:42). Успіння Божої Матері представляє благий кінець цього обрання. Сам Спаситель в Успінні Її прийняв у руки Свої Її душу. Того ж сподоблялися і багато святих; те ж зустрічають у різних видах і ступенях і всі виборці благої частини. У час обрання упованням тільки передбачається цей кінець, а в деякій мірі навіть передчувається; але потім труди, боротьба і примуси слідують одні за одними і затьмарюють обраний шлях. Дороговказною зіркою залишається благий кінець благої частини. Це те саме, що вдалині світиться вогник для подорожнього, захопленого темрявою. Надія — збуджувач енергії та підтримувач терпіння і сталості в розпочатому, а сама вона міцна вірою. По вірі обирають, сподіванням бувають твердими в обранні, а терпінням досягають благого кінця.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter