22 травня 2025
четвер · 9 травня ст. ст.
Прор. Ісаї (VIII ст. до Р. Х.). Мч. Христофора (близько 250). Перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських у Бар (1087). Прп. Шіо Мгвімського (VI) (Груз.). Прп. Іосифа Оптинського (1911). Сщмч. Димитрія Воскресенського пресвітера (1938). Сщмч. Василія Колосова пресвітера (1939). Межиріцької ікони Божої Матері (XVI) (перехідне святкування в четвер 5-ї седмиці після Пасхи).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Святителю Миколаюглас 4
Тропар, глас 4
Приспе́ день све́тлаго торжества́,/ град Ба́рский ра́дуется,/ и с ним вселе́нная вся ликовству́ет/ пе́сньми и пе́ньми духо́вными:/ днесь бо свяще́нное торжество́/ в пренесе́ние честны́х и многоцеле́бных моще́й/ святи́теля и чудотво́рца Никола́я,/ я́коже со́лнце незаходи́мое, возсия́, светоза́рными луча́ми,/ разгоня́я тьму искуше́ний же и бед/ от вопию́щих ве́рно:// спаса́й нас я́ко предста́тель наш вели́кий, Нико́лае.
Кондак, глас 3
Взы́де я́ко звезда́ от восто́ка до за́пада/ твоя́ мо́щи, святи́телю Нико́лае,/ мо́ре же освяти́ся ше́ствием твои́м,/ и град Ба́рский прие́млет тобо́ю благода́ть:/ нас ра́ди яви́лся еси́ чудотво́рец изя́щный,// преди́вный и ми́лостивый.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
"І сказав Іісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими" (Ін. 9:39). Незрячі — це простий народ, який у простоті серця вірив Господу, а зрячі — це тогочасні книжники, вчені, які через гордість розуму і самі не вірили, і народу заважали. Розумники наші себе вважають зрячими, і, тому що вважають себе такими, цураються віри в Господа, якої міцно тримаються прості серцем і розумом.
І, отже, по істині-то Господній сліпі вони, а народ бачить. Вони точнісінько як ті птахи, які вночі бачать, а вдень не бачать. Істина Христова їм темна, а протилежне цій істині — брехня, їм здається ясною; тут вони у своїй стихії. Хоч як це очевидно, а все ж вони готові запитати: "невже і ми сліпі?". Нічого приховувати: сліпі. А оскільки сліпі зі своєї вини, то гріх сліпоти і небачення світла на вас лежить. Можете бачити, та не хочете, полюбивши оманливу, але чарівну брехню.
Ще 1 думка
Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter