8 травня 2025
четвер · 25 квітня ст. ст.
Апостола і євангеліста Марка (63). Прп. Сильвестра Обнорського (1379). Прп. Василія Поляномерульського (1767) (Румун.). Прп. Вассіана Сліпого (1827). Сщмч. Сергія Рохлецов пресвітера (1938). Царгородської ікони Божої Матері (1071).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Апостолу Маркуглас 3
Тропар, глас 3
Апо́столе святы́й и Евангели́сте Ма́рко,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние/ пода́ст душа́м на́шим.
Інший тропар, глас 3
У верхо́внаго Петра́ научи́вся,/ апо́стол Христо́в был еси́/ и, я́ко со́лнце, страна́м возсия́л еси́,/ Александри́ом удобре́ние быв, блаже́нне:/ тобо́ю Еги́пет от пре́лести свободи́ся,/ ева́нгельским твои́м уче́нием просве́щ вся,/ я́ко свет, столп церко́вный./ Сего́ ра́ди твою́ па́мять чту́ще, све́тло пра́зднуем,/ Ма́рко Богогла́се,/ моли́ тобо́ю благовести́маго Бо́га/ да согреше́ний оставле́ние пода́ст душа́м на́шим.
Кондак, глас 2
С высоты́ прии́м благода́ть Ду́ха,/ ри́торская плете́ния разруши́л еси́, апо́столе,/ и, язы́ки вся улови́в, Ма́рко всесла́вне,/ твоему́ Влады́це приве́л еси́,/ Боже́ственное пропове́дав Ева́нгелие.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Св. Филип запитує скарбника: "Чи розумієш, що читаєш?". Той відповів: "Як можу зрозуміти, якщо хто не навчить мене?" (Діян. 8:30-31). Як часто відчувають те ж саме ті, хто читає слово Боже й святоотецькі писання! Те, що читають, не вміщається в голові; розум не може почути того й осягнути те, немов ідеться про щось чуже для нього, про предмети з невідомої галузі. Ось тут і потрібен тлумач, знайомий з тим, про що слово. У св. Филипа був той самий Дух, Який давав і пророцтва, і йому неважко було розтлумачити те, що було складним для скарбника.
Так і для нас тепер: треба знайти людину, яка стояла б на тому ступені життя і пізнання, якого стосується Писання, що важке для нашого розуміння, і вона розтлумачить його без труднощів, тому що кругозори духовні в кожного ступеня свої. Той, хто стоїть на нижчому ступені, не все бачить, що бачить той, хто стоїть на вищому, і тільки може здогадуватися про те. Якщо трапиться, що незрозуміле нам Писання стосується предметів вищого ступеня, а зустрінутий нами тлумач стоїть на нижчому, то він нам не роз'яснить того, як слід, а буде все застосовувати до свого кругозору, і справа залишиться для нас, як і раніше, темною.
Дивуватися треба, як беруться тлумачити про предмети Письма люди, зовсім чужі тій галузі, до якої належать ті предмети. І виходить у них усе не так, як слід; пишатися ж своїми тлумаченнями вони не забувають.
Ще 2 думки
(Мк. 6:7-13)
Господь, посилаючи на проповідь святих апостолів, наказав їм нічого не мати при собі. Одне вбрання на плечах, сандалі на ногах, посох у руках - і все тут. І заклопотаності ні про що не мати, вступаючи в труд цей, немов вони були всебічно забезпечені. І справді, апостоли були цілком забезпечені, без жодного зовнішнього забезпечення. Як же це влаштовувалося? Досконалою відданістю апостолів волі Божій; тому то Господь так і влаштовував, щоб вони не мали ні в чому потреби. Зворушував серця тих, хто слухав проповідь, і ті живили й забезпечували проповідників. Але апостоли не мали цього на увазі і не очікували нічого, а все віддавали Господу. Тому терпляче терпіли і якщо щось зустрічалося неприємне. Одна в них була турбота проповідувати, і одна печаль - якщо не слухали проповіді. Звідси чистота, незалежність і багатоплідність проповідування. І нині б так треба, але неміч наша вимагає зовнішнього забезпечення, без якого ми й кроку не зробимо. Це, однак, не докір нинішнім нашим апостолам. Спочатку вони точно спираються на це забезпечення, але потім воно зникає з голови, і вони самою працею своєю зводяться в стан боговідданості, з якого моменту, треба думати, і починається справжня плідність проповіді. Боговідданість - вищий ступінь моральної досконалості, і не раптом до неї доходять, щойно пізнають ціну її. Вона сама приходить після праці над собою.
(Лк. 10:1-15)
Чи буде на тому світі така поблажливість до тих, хто не приймає Господа, яку показав Він до тих, хто живе на землі? Ні, не буде. Посилаючи сімдесят (Лк. 10:1) на проповідь, Господь заповів їм, щоб вони, коли не приймуть їх, говорили там на вулицях: «і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; а проте знайте, що наблизилось до вас Царство Боже» (Лк. 10:11); тобто вашого нам нічого не треба: не з корисливості якоїсь ходимо ми з проповіддю, а для сповіщення вам миру і Царства Божого. Не хочете прийняти цього блага — як хочете; ми йдемо далі.
Так заповідано на теперішній час, а на майбутнє що? «Содому в той день буде відрадніше, ніж місту тому» (Лк. 10:12). Отже, невірам нічого обнадіювати себе поблажливістю Господньою. Тільки й повольничати їм, що на землі, а як смерть — так вся гроза гніву Божого впаде на них. Велике нещастя потрапити в невіри! І на землі їм нерадісно, бо без Бога і Господа Іісуса Христа Спасителя і Відкупителя і тут все похмуро і безрадісно, а що там, того і словом описати і уявити неможливо. Вже втішніше б знищитися, але й цього не дано буде їм.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter