19 лютого 2025
середа · 6 лютого ст. ст.
Прп. Вукола, єп. Смирнського (близько 100). Мцц. Дорофеї, Христини, Калісти та мч. Феофіла (288–300). Мц. Фавсти і мчч. Євиласія та Максима (305–311). Мч. Юліана (312). Мцц. Марфи, Марії та брата їхнього прмч. Ликаріона отрока. Прпп. Варсонофія Великого та Іоанна Пророка (VI). Свт. Фотія, патр. Константинопольського (891). Сщмч. Димитрія Рождественського пресвітера і мч. Анатолія Рождественського (1921); сщмч. Василія Надєждіна пресвітера (1930); сщмч. Олександра Телемакова пресвітера (1938).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Преподобному Вуколуглас 4
Тропар, глас 4
Пра́вило ве́ры и о́браз кро́тости,/ воздержа́ния учи́теля/ яви́ тя ста́ду твоему́,/ я́же веще́й и́стина,/ сего́ ра́ди стяжа́л еси́ смире́нием высо́кая,/ нището́ю бога́тая./ О́тче Вуко́ле,/ моли́ Христа́ Бо́га,// спасти́ся душа́м на́шим.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(1Ін. 3:21-4:6)
Потрібна допомога – проси. Просив, – кажеш, – не дана. Але як же іншим дається? Господь не дивиться на особу, щоб одному дати, а іншому не дати без будь-якої причини. Він усім готовий дати, Він любить подавати. Якщо іншому не дає, причина не в Ньому, а в тому, хто просить допомоги. Між цими причинами можуть бути й такі, яких ми і вгадати не можемо. Але є причини відомі, кожному самому помітні. Одну з таких – і чи не найголовнішу? – вказує святий Іоанн у відсутності дерзновіння, а відсутність дерзновіння походить з осуду серця або совісті. "Улюблені, – каже, – якщо серце наше не засуджує нас, то ми маємо дерзновіння до Бога, і, чого попросимо, одержимо від Нього, бо додержуємося заповідей Його і робимо угодне перед Ним" (1Ін. 3:21-22). До цих слів нічого додавати. Все зрозуміло само собою. Який хазяїн стане допомагати невірному слузі, марнотрату й розпуснику? А хіба Господь буде сприяти нам, коли ми не хочемо догоджати Йому і заповіді Його творити, коли, можливо, саме тоді й за молитву беремося, коли настала крайня потреба?!
Ще 1 думка
(1Ін. 4:20-5:21)
"Ця є перемога, що перемогла світ, - віра наша" (1Ін.5:4), віра християнська. Світ перемогти - що таке? Не те щоб усіх світолюбців перебити і все світолюбне винищити і знищити, а, живучи серед світолюбців і перебуваючи серед світолюбних звичаїв, жити і бути чужим усім і всьому. Щойно ти відкинув світ і все мирське, то цією самою дією переміг ти світ. А відкинути світ хто тебе вчить, і хто силу на те дає? Віра наша. Вона розкриває згубність принад світу і зароджує бажання вивільнитися з тенет їхніх. Потім, коли хтось наважується розірвати ці узи, розкаюється і приступає до таїнств оновлення - до хрещення або покаяння, вона дає в цій дії таємниче відчути солодкість протилежного світу життя, таку солодкість, з якою всі солодощі світу ні в яке порівняння йти не можуть. Звідси в серці запроваджується відраза до всього мирського, що власне і є перемога над світом, Але в тій самій дії таємничій, унаслідок якої народжується відраза до світу, подається сила і до непохитного перебування в цій відразі й відчуженні від світу; а це є перемога рішуча і міцна.
Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter