7 грудня 2024
субота · 24 листопада ст. ст.
Вмц. Єкатерини (305–313). Вмч. Меркурія (III). Мц. Августи, мчч. Порфирія Стратилата і 200 воїнів (305–313). Прп. Мастридії. Мч. Меркурія Смоленського (1238). Прп. Меркурія, посника Печерського, в Дальніх печерах (XIV). Прп. Симона Сойгинського (1562). Сщмч. Євграфа Єварестова пресвітера (1919); сщмчч. Євгенія Яковлєва і Михаїла Богородицького пресвітерів (1937); сщмчч. Олександра Левицького, Олексія Тютюнова, Іоанна Нікольського, Корнилія Уділовича і Митрофана Корницького пресвітерів (1937).
Читання Святого Письма
На літургії
Тропарі та кондаки
Великомучениці Єкатериніглас 4
Тропар, глас 4
Доброде́тельми, я́ко луча́ми со́лнечными,/ просвети́ла еси́ неве́рныя мудрецы́./ И, я́коже пресве́тлая луна́ ходя́щим в нощи́/ неве́рия тьму отгна́ла еси́,/ и цари́цу уве́рила еси́,/ вку́пе же и мучи́теля обличи́ла еси́,/ Богозва́нная неве́сто блаже́нная Екатери́но,/ жела́нием востекла́ еси́ в Небе́сный черто́г/ к прекра́сному Жениху́ Христу́,/ и от Него́ ца́рским венце́м венча́лася еси́:/ Ему́же, со А́нгелы предстоя́щи,/ за ны моли́ся,// творя́щия пречестну́ю па́мять твою́.
Інший тропар, глас 4
А́гница Твоя́, Иису́се, Екатери́на,/ зове́т ве́лиим гла́сом:/ Тебе́, Женише́ мой, люблю́,/ и, Тебе́ и́щущи, страда́льчествую,/ и сраспина́юся, и спогреба́юся Креще́нию Твоему́,/ и стражду́ Тебе́ ра́ди,/ я́ко да ца́рствую в Тебе́, и умира́ю за Тя,/ да и живу́ с Тобо́ю,/ но я́ко же́ртву непоро́чную, приими́ мя, с любо́вию поже́ршуюся Тебе́./ Тоя́ моли́твами,// я́ко Ми́лостив, спаси́ ду́ши на́ша.
Кондак, глас 2
Лик честны́й Боже́ственне мучениколю́бцы,/ воздви́гните ны́не, почита́юще всему́друю Екатери́ну,/ сия́ бо в три́знищи Христа́ пропове́да,// и зми́я попра́, ри́торов ра́зумы укроти́вши.
Інший кондак, глас 3
Вити́йствующи днесь, Екатери́на му́ченица/ и вити́ям обличи́ умовре́дную е́ресь,/ А́нгел бо с Небесе́ к той прии́де, си́лу от Вы́шняго принесе́,/ ю́же прие́мши, му́жески рече́:// Христо́с есть му́чеником похвала́.
Преподобному Меркурію посникуглас 5
Тропар, глас 5
Присносу́щныя, блаже́нне, жела́я сподо́битися жи́зни,/ пра́ведне и непоро́чне/ жизнь свою́ препроводи́л еси́ в ны́нешнем ве́це,/ те́мже, Мерку́рие, жела́емаго ты дости́г,// моли́ и нам ве́чныя сподо́битися жи́зни.
Кондак, глас 8
Преподо́бному во всех де́лех Го́сподеви преи́скренне рабо́тая,/ и О́наго всегда́ в це́ркви преподо́бных Свои́х/ преподо́бным воспева́я гла́сом,/ насле́дил еси́, преподо́бне Мерку́рие, часть преподо́бных,// с ни́миже моли́ся о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
(Мф. 10:32-36,11:1)
"Отож кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним" (Мф. 10:32). Чи трудно визнати Господа? Ніякої немає трудності. Яка трудність сказати, коли потрібно, що Господь наш Іісус Христос є єдинородний Син Божий і Бог, Який заради нас прийшов на землю, втілився від Духа Святого і Марії Діви, і став людиною, був розіп'ятий, постраждав, похований, воскрес третього дня, зійшов на небеса і сидить праворуч Бога Отця, і знову прийде судити живих і мертвих, послав Духа Святого на св. апостолів, які силою Його влаштували на землі Святу Церкву, що, навчаючи істини й освячуючи таїнствами, незаблудним шляхом веде всіх вірних чад своїх у Царство Небесне?
Усе це ми повторюємо щоразу, коли чуємо і читаємо Символ віри. Тож візьми ці істини, закарбуй їх у серці своєму і будь готовий, не боячись жодного лиця людського, пред'явити, що так, а не інакше, треба вірити, щоб бути спасенним, готуючись водночас потерпіти й те, що за це іноді дістанеться тобі. Закривай вуста вчителів брехні і хулителів християнства словом істини — і отримаєш те, що обіцяно Господом. Ти визнаєш Його Богом і Спасителем перед людьми, а Він перед Богом Отцем визнає, що ти вірний Його послідовник і сповідник.
Ще 3 думки
(Лк. 21:12-19)
"І зненавидять вас усі за ім'я Моє" (Лк. 21:17). Хто вдихне в себе хоч мало духу світу, той стає холодним до християнства та його вимог. Байдужість ця переходить у ворожість, коли довго в ній залишаються, не оговтуючись, і особливо коли при цьому захоплять звідкись дрібку хибних учень. Дух світу з хибними ученнями — дух, неприязний Христу: він антихристовий; розширення його — розширення ворожого ставлення до християнського сповідання і християнських порядків життя.
Здається, навколо нас діється щось подібне. Поки що ходить усюди тільки зле гарчання; але не дивно, що скоро почнеться і передбачене Господом: "покладуть на вас руки ... і гнатимуть вас ... віддані будете ... і умертвлять вас" (Лк. 21:12,16). Дух антихристовий завжди один; що було спочатку, те буде і тепер, в іншій, можливо, формі, але в тому ж значенні. Як же бути? "Терпінням вашим спасайте душі ваші" (Лк. 21:19). Терпи з твердим словом сповідання істини в устах і в серці.
(Лк. 10:19-21)
"Славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від мудрих та розумних, і відкрив те дітям. Так, Отче! Бо таке було Твоє благовоління" (Лк. 10:21). Ось суд над людською мудрістю і розумністю. І він, вочевидь, виконується. Одкровення тепер перед очима в Божественних писаннях, і розумники читають його, але не розуміють. Дивуватися треба: писано просто, а їм усе видається там не так, як написано; немов осліпило їх. Діти бачать і розуміють; а для них відкрите приховано. Такий порядок угодно заснувати Отцю Небесному; отже, і нема чого сперечатися. Якби зовсім не було відкрите істотно потрібне, ну тоді розумники могли б ще заперечувати; а так відкрите – приходь і бери, для того відкрите, щоб ти брав: стань тільки дитиною. – "Як – я?.. Нізащо!" – Ну, як хочеш; і залишайся собі премудрим і розумним, але нічого, однак, істотно потрібного не розумієш і не вміщаєш у своїй голові, блукаєш серед примар та ілюзій, що породжуються твоїм мудруванням і тримають тебе в цілковитому засліпленні, через що ти думаєш, що ти зрячий, а ти "сліпий, закрив очі" (2 Пет. 1:9), тобто дещо бачиш, як крізь густу імлу. Але це не вказує тобі справжньої дороги і не веде до мети, а тільки тримає в безвихідному колі самообману. Визволи нас, Господи, від такого страшного стану!
(Еф. 6:10-17)
Апостол одягає християн у всеозброєння Боже. Доречно підійшло це слідом за попереднім уроком. Бо якщо хто, послухавши покликання Божого, сприйняв початок нового життя, за допомогою благодаті Божої, доклавши до того зі свого боку "все старання" (2 Пет. 1:5), то на нього після цього чекає не спочивання на лаврах, а боротьба. Він залишив світ — світ за це почне гнати його; він врятувався від влади диявола — диявол гнатиме слідом за ним і ставитиме йому пастки, щоб збити його з доброго шляху і знову повернути у свою сферу; він зрікся себе, відкинув самість з усією ордою пристрастей, але цей гріх, який живе в нас, не відразу розлучається зі своїм привільним життям у самодогоджанні і щохвилини буде зазіхати під різними приводами знову оселитися всередині тих самих порядків життя, які так багато живили й годували його колись. Три вороги — кожен з незліченним військом — але головнокомандувач — диявол, а найближчі помічники його — біси. Вони всім орудують у гріховному житті, противнику життя духовного. Тому Апостол проти них і озброює християнина, так ніби інших не було зовсім. Каже: "наша боротьба не проти крові й плоті, а проти начальств, проти властей, проти мироправителів темряви цього віку, проти духів злоби піднебесних" (Еф. 6:12). Бо якби не було їх, і битви, можливо, не було б. Так само якщо вони відбиті і переможені, то відбиття і поразка інших нічого вже не варті. Отже, дивись усякий, куди слід спрямовувати стріли або, принаймні, з якого особливо боку слід себе захищати. І захищай! Апостол прописав кілька знарядь, але всі вони сильні лише Господом. Тому досвідчені борці духовні й передали нам: іменем Господа Іісуса бий ворогів.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter





