3 грудня 2024

вівторок · 20 листопада ст. ст.

Сьогодні
Сщмчч. Олексія АмановаОлександра СахароваІоанна ЗаболотногоОлексія НікатоваПрп. Діодора Юр’єгорського (1633)Володимира МедведюкаМчч. Євстафія, Феспесія та Анатолія (312)Свт. Прокла, архієп. Константинопольського (446–447)Прп. Григорія Декаполита (816)Мч. Дасія (284–305)

Cедмиця 24-та після П’ятидесятниці · Глас 6 · Різдвяний піст

Передсвято Введення у храм Пресвятої Богородиці. Прп. Григорія Декаполита (816). Свт. Прокла, архієп. Константинопольського (446–447). Мч. Дасія (284–305). Мчч. Євстафія, Феспесія та Анатолія (312). Сщмчч. Нірси єп. та Іосифа, учня його, Іоанна, Саверія, Ісакія та Іпатія, єпп. Персидських; мчч. Азата скопця, Сасонія, Фекли, Анни та багатьох інших мужів і жон, що в Персиді постраждали (343). Прп. Діодора Юр’єгорського (1633). Сщмчч. Олексія Аманова, Олександра Сахарова, Володимира Медведюка, Іоанна Заболотного, Олексія Нікатова, Василія Канделяброва, Миколая Зеленова, Іоанна Сарва, Єміліана Панасевича, Миколая Покровського пресвітерів, прмчч. Арсенія (Дмитрієва), Євтихія (Качура) та Іларіона (Писарця), прмц. Іоанникії (Кожевникової) ігумені (1937); прмц. Татіани Фомічової (після 1937).

Читання Святого Письма

На літургії

Апостол1Сол. 3:9-13 (зач. 268)
ЄвангелієЛк. 17:26-37 (зач. 87)

Святителю

АпостолЄвр. 7:26-8:2 (зач. 318)
ЄвангелієІн. 10:9-16 (зач. 36)

Тропарі та кондаки

Преподобному Григорію Декаполитуглас 3

Тропар, глас 3

О́браз был еси́ воздержа́ния,/ Боже́ственным Ду́хом вся просвети́в,/ правове́рия те́чение соверши́л еси́,/ уче́нием мир просвети́л еси́,/ и злове́рных обличи́л еси́ смы́слы,/ о́тче преподо́бне Григо́рие,// Христа́ Бо́га моли́ дарова́ти нам ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 3

Све́тлое тя со́лнце Це́рковь познава́ет,/ доброде́телей красота́ми и исцеле́ний луча́ми/ всех просвеща́я, Христо́в уго́дниче./ Те́мже пра́зднуем честну́ю па́мять твою́,/ и почита́ем по́двиги твоя́,// всеблаже́нне о́тче, прему́дре Григо́рие.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Ін. 10:9-16)

"Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться" (Ін. 10:9). Це те саме, що в іншому місці говорить Господь: "ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене" (Ін. 14:6).

І ще ближче підтвердив Він те саме, коли сказав: "без Мене не можете робити нічого" (Ін. 15:5).

Той і християнин, хто весь у Христі, і хто все, що має в собі цінного, все те від Христа має. Виправдання в нього Христове, і тіло його теж Христове. Той, хто спасається, тому спасається, що одягнений у Христа. У цьому тільки положенні він має доступ до Отця. Ми — ті, хто відпав від Бога, і за те під гнівом. Тільки тоді правда Божа відступає і милість Його простягається до нас і нас, що наближаються, приймає, коли ми наближаємося у Христі і через Христа. Печать Христова відбивається на всьому єстві християнина, і той, хто носить її, піде посеред тіні смертної і не злякається зла. Для того, щоб бути такими, ми маємо таїнства — Хрещення і Причастя, та Покаяння для тих, хто згрішив після Хрещення. Але це від імені Господа; з нашого ж боку, для прийняття їх, повинні утворитися в дусі приймальні настрої — віра, що сповідує: я загиблий і спасаюся тільки Господом Іісусом Христом; любов, що ревнує все присвячувати Господу Спасителеві, нічого не жаліючи; надія, що, нічого від себе не сподіваючись, упевнена, що не буде покинута Господом, але всіляку матиме від Нього допомогу — і внутрішню, і зовнішню — протягом усього життя, доки взята буде туди, де Він Сам.

Ще 1 думка

(Лк. 17:26-37)
"Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її" (Лк.17:33). Потрібно розуміти так: зберігати душу свою означає жаліти себе; а губити душу - не жаліти себе; треба тільки мати на увазі: на шляху заповідей Господніх або в служінні Господу. І вийде так: хто служить Господу у виконанні Його заповідей, не шкодуючи себе, той спасається; а хто шкодує себе, той гине. Стань жаліти себе, неодмінно вже опинишся порушником заповідей, а отже, рабом негідним; а негідному рабу який вирок? "Киньте у темряву зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів" (Мф.25:30). Потрудіться постежити за собою хоч протягом одного дня і побачите, що жалість до себе кривить усі справи наші і відбиває охоту робити їх. Без праці й напруження нічого не зробиш; а примусити себе шкода - ось і зупинка. Є справи, які хочеш не хочеш, треба робити. Такі справи робляться неодмінно, хоч і важкувато. Але тут саможаління перемагається саможалінням. Не станеш робити - їсти буде нічого. А оскільки справи заповідей не такого роду, то при саможалінні вони завжди не виконуються. І на погані справи поблажка теж робиться із саможаління. Шкода відмовити собі в тому, чого захотілося - бажання і виконується; а воно або прямо гріховне, або веде до гріха. Так той, хто жаліє себе, завжди - що треба, того не робить, а що не треба, в тому собі потурає, і виходить зовсім негожим. Яке ж тут спасіння?

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter