22 січня 2023

неділя · 9 січня ст. ст.

Сьогодні
Прп. Іони Київського
Прп. Іони Київського
Филипа, митр. Московського і всієї Русі, чудотворця
Филипа, митр. Московського і всієї Русі, чудотворця
Прор. Самея (Х ст. до Р. Х.)
Прор. Самея (Х ст. до Р. Х.)
Свт. Петра, єп. Севастії Вірменської
Свт. Петра, єп. Севастії Вірменської

Неділя 32-га після П’ятидесятниці · Глас 7 · Посту немає

Неділя після Богоявлення. Мч. Полієвкта (259). Прор. Самея (Х ст. до Р. Х.). Свт. Петра, єп. Севастії Вірменської (IV). Прп. Євстратія чудотворця (IХ). Свт. Филипа, митр. Московського і всієї Русі, чудотворця (1569). Прп. Іони Київського (1902). Сщмч. Павла Нікольського пресвітера (1943).

Читання Святого Письма

На утрені

Ін. 21:1-14 (зач. 66)
Мф. 11:27-30 (зач. 43)

На літургії

Апостол1Пет. 4:12-5:5 (зач. 62)
ЄвангелієМк. 13:31-14:2 (зач. 62)

Неділя після Богоявлення

АпостолЕф. 4:7-13 (зач. 224 від полу)
ЄвангелієМф. 4:12-17 (зач. 8 — початок проповіді покаяння)

Преподобному

АпостолЄвр. 12:28-13:8 (зач. 333 від полу)
ЄвангелієЛк. 6:17-23 (зач. 24)

Тропарі та кондаки

Неділіглас 7

Тропар, глас 7

Разруши́л еси́ Кресто́м Твои́м сме́рть,/ отве́рзл еси́ разбо́йнику ра́й,/ мироно́сицам пла́ч преложи́л еси́,/ и апо́столом пропове́дати повеле́л еси́,/ я́ко воскре́сл еси́, Христе́ Бо́же,/ да́руяй ми́рови// ве́лию ми́лость.

Кондак, глас 7

Не ктому́ держа́ва сме́ртная/ возмо́жет держа́ти челове́ки:/ Христо́с бо сни́де, сокруша́я и разоря́я си́лы ея́;/ связу́емь быва́ет а́д,/ проро́цы согла́сно ра́дуются,/ предста́, глаго́люще, Спа́с су́щим в ве́ре:// изыди́те, ве́рнии, в воскресе́ние.

Мученику Полієвктуглас 4

Тропар, глас 4

Му́ченик Твой, Го́споди, Полие́вкт/ во страда́нии свое́м вене́ц прия́т нетле́нный от Тебе́, Бо́га на́шего:/ име́яй бо кре́пость Твою́,/ мучи́телей низложи́,/ сокруши́ и де́монов немощны́я де́рзости./ Того́ моли́твами// спаси́ ду́ши на́ша.

Кондак, глас 4

Спа́су прикло́ншу во Иорда́не главу́,/ сокруши́шася змие́в главы́./ Полие́вктова же глава́ отсе́кшаяся// льсти́ваго посрами́.

Молитви на сьогодні

Богослужбові вказівкисьогодні · завтра · післязавтра

Думка дня

Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року

(Мф. 11:27-30)
"Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас" (Мф. 11:28). О Божественного, о любезного, о сладчайшого Твоєго гласа! Підемо ж усі слідом за Господом, Котрий кличе нас! Але наперед треба відчути, що нам трудно і важко відчути, тобто що у нас гріхів багато і гріхи ці тяжкі. Від цього почуття народиться потреба шукати собі полегшення. Віра вкаже тоді нам єдиний притулок у Господі Спасителі, і кроки наші самі собою прямуватимуть до Нього.

Душа, яка забажала позбутися гріхів, знає, що сказати Господу: "Візьми тягар від мене тяжкий, гріховний, а я візьму ярмо Твоє благе". І буває так: Господь прощає гріхи, а душа починає ходити в заповідях Його. І заповіді — ярмо, і гріхи — тягар. Але, порівнявши те й інше, душа знаходить, що ярмо заповідей легке, як перо, а тягар гріхів важкий, як гора.

Не побоїмося ж охоче прийняти ярмо Господнє благе і тягар Його легкий! Так тільки, а не інакше, можемо знайти спокій душам нашим.

Ще 2 думки

(Еф. 4:7-13)
Учора Апостол озброїв християнина, який вступив на шлях спасіння, повним духовним озброєнням, а нині показує наставників у цьому військовому поході й останню світлу мету всього для натхнення у скруті. Керівники — пастирі та вчителі, яких дав Господь Церкві і вустами яких Сам промовляє потрібну всякому керівну вказівку, якщо хто звертається до них з вірою і молитовним до Господа зверненням. Істину цю знають ті, хто самовіддано йде шляхом Господнім і без жалю до себе веде боротьбу з ворогами спасіння. Вони в пастирях своїх завжди зустрічають допомогу і напоумлення, коли, дивлячись збоку, і очікувати б її не можна було. Бо не до людей приходять, а до Господа, завжди готового керувати і напоумлювати через людей цих усякого, хто щиро і з вірою шукає у Нього собі допомоги. Світла мета остання є досягти «в міру повного віку Христового» — вирости «в мужа досконалого» (Еф. 4:13). Що є муж досконалий у звичайному порядку, всім відомо, і не можна знайти людину, якій не було бажано досягти такої досконалості; але що є муж досконалий у Господі, нікому не відомо, крім тих, хто вступив у цей вік. Це, однак, не повинно ні в кого охолоджувати завзяття до досягнення і собі такого віку, а навпаки, ще більше розпалювати його, бо невідомість залежить від висоти тієї досконалості духовної, що її іменують мужнім віком у житті згідно з Богом. Апостол визначив його засвоєнням повноти довершеності, явленої в Господі Спасителі. Всякий бачить, що є для чого до звання нашого докласти «все старання» (2 Пет. 1:5).


(Мк. 13:31-14:2)
На що вчора навів нас апостол, те нині прямо говорить нам Євангеліє. «Пильнуйте, будьте насторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей» (Мк. 13:33). «Тож пильнуйте... щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали» (Мк. 13:35-36). Треба чекати, і щомиті тримати в думці, що ось-ось з'явиться Господь і засяє, як блискавка від одного кінця Всесвіту до іншого. Іншим здається, що це очікування Господа можна замінити очікуванням смерті. Добре і це, чи хоч це. Але очікування Господнього пришестя одне, а очікування смерті інше. Інша думка про те та інше; інше і почуття, що народжується під дією тієї та іншої думки. Дня Господнього чекай, коли все скінчиться безповоротним визначенням. Після смерті все ж триватиме ще час невирішеного стану; а день Господній все розподілить на вічні віки і закарбує так, що вже не чекай зміни. Чекав, кажеш. І ще чекай. І все чекай. Але це, скажеш, отруїть усі радощі. Не отруїть, а лише вижене з порядків твого життя такі радості, які незаконно користуються цим ім'ям. І будеш радіти, але тільки в Господі. І чекати Господа за такої радості можна, і якщо Господь застане тебе в цій радості, не покарає, а похвалить.

(Лк. 6:17-23)

Ублажає Господь убогих; тих, що голодні; тих, що плачуть; тих, кого ганьблять, — під тією умовою, якщо все це Сина Людського заради; ублажається, отже, життя, оточене всякого роду нестатками і злиднями. Утіхи, достаток, шана, за словом цим, не являють собою блага; та воно так і є. Але доки в них спочиває людина, вона не усвідомлює того. Тільки коли звільниться із зачарування їхнього — бачить, що вони не представники блага, а тільки примари його. Душа не може обійтися без утіх, але вони не в матеріальному; не може обійтися без скарбів, але вони не в золоті і сріблі, не в пишних домівках і одежах, не в цій повноті зовнішній; не може обійтися без шани, але вона не в раболіпних поклонах людських. Є інші утіхи, інший достаток, інша шана — духовні, споріднені душі. Хто їх знайде, той не захоче зовнішніх; та не лише не захоче, а зневажить і зненавидить їх заради того, що вони загороджують духовні, не дають бачити їх, тримають душу в затьмаренні, сп'янінні, у примарах. Через те такі всією душею віддають перевагу вбогості, скорботі і безвісності, почуваючись добре серед них, наче в безпечній якійсь огорожі від зачарування спокусами світу. Як же бути тим, до кого все це йде саме собою? Бути у ставленні до всього того, за словом св. апостола, як той, хто не має нічого.

Відео дня: Православний календар

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter