16 жовтня 2022
неділя · 3 жовтня ст. ст.
Сщмчч. Діонісія Ареопагіта, єп. Афінського, Рустика пресвітера та Єлевферія диякона (96). Прп. Іоанна Хозевіта, єп. Кесарійського (VI). Блж. Ісихія Хоривіта (VI). Прп. Діонісія, затворника Печерського, в Дальніх печерах (ХV). Свт. Агафангела (Преображенського) спов., митр. Ярославського (1928). Трубчевської ікони Божої Матері (1765).
Читання Святого Письма
На утрені
На літургії
Тропарі та кондаки
Неділіглас 1
Тропар, глас 1
Ка́мени запеча́тану от иуде́й/ и во́ином стрегу́щим Пречи́стое Те́ло Твое́,/ воскре́сл еси́ тридне́вный, Спа́се,/ да́руяй ми́рови жи́знь./ Сего́ ра́ди си́лы небе́сныя вопия́ху Ти́, Жизнода́вче:/ сла́ва воскресе́нию Твоему́, Христе́,/ сла́ва Ца́рствию Твоему́,// сла́ва смотре́нию Твоему́, еди́не Человеколю́бче.
Кондак, глас 1
Воскре́сл еси́ я́ко Бо́г из гро́ба во сла́ве,/ и ми́р совоскреси́л еси́;/ и естество́ челове́ческое я́ко Бо́га воспева́ет Тя́, и сме́рть исчезе́;/ Ада́м же лику́ет, Влады́ко;/ Е́ва ны́не от у́з избавля́ема ра́дуется, зову́щи:// Ты́ еси́, И́же все́м подая́, Христе́, воскресе́ние.
Священномученику Діонісіюглас 4
Тропар, глас 4
Бла́гости научи́вся, и трезвя́ся во всех,/ благо́ю со́вестию священноле́пно обо́лкся,/ поче́рпл еси́ от сосу́да избра́ннаго неизрече́нная,/ и ве́ру соблю́д, ра́вное тече́ние соверши́л еси́,/ священному́чениче Диони́сие,// моли́ Христа́ Бо́га, спасти́ся душа́м на́шим.
Кондак, глас 8
Небе́сная врата́ проше́д ду́хом, я́ко учени́к/ до тре́тияго небесе́ дости́гшаго апо́стола, Диони́сие,/ неизрече́нных обогати́лся еси́ вся́ким ра́зумом,/ и озари́л еси́ во тьме́ неве́дения седя́щия./ Те́мже зове́м:// ра́дуйся, о́тче всеми́рный.
Преподобному Діонісію Печерськомуглас 4
Тропар, глас 4
Же́ртву Безкро́вную приноси́вый Го́сподеви непоро́чне/ и служи́вый Ему́ по зва́нию своему́ мно́гое вре́мя неле́ностне,/ свяще́нне Диони́сие,/ моли́ся о нас,// любо́вию чту́щих тя.
Кондак, глас 2
Священноде́йствовавшаго на земли́ священноле́пно/ и потруди́вшагося в чи́ну свое́м до́бре,/ ны́не же на Небесе́х лику́еши све́тло,/ свяще́нными похваля́ем тя пе́сньми, Диони́сие, и мо́лим:// моли́ Христа́ Бо́га непреста́нно о всех нас.
Молитви на сьогодні
Думка дня
Святитель Феофан Затворник. Думки на кожен день року
Прибувши в Назарет, Господь не зустрів там віри. Видима простота Його завадила мешканцям Назарету побачити невидиму славу і божество. Чи не те саме буває і з християнином? Християнські догмати на вигляд дуже прості, але для розуму, що входить всередину їх, вони становлять всеосяжну струнку в собі систему, якої не породжував і породити не може жоден тварний розум.
Гордоумство, кинувши побіжний погляд на простоту євангельську, відвертається від неї і починає саме собі будувати будівлю відання, як йому здається, величезну, з якої відкриваються, нібито, види широкі. На ділі ж виходить те, що будівля нагромаджується з карт, а кругозір становлять міражі, примари розпаленої уяви. Але йому хоч не кажи. Усякого, хто хоче переконати такого, він і братія його готові своїми критичними нападками негайно скинути з гори в прірву, але істина завжди проходить неушкодженою серед них і йде до інших душ, здатних прийняти її.
Ще 1 думка
(Лк. 6:31-36)
Наріжна, початкова заповідь — люби. Мале слово, а виражає всеосяжну справу. Легко сказати «люби», але не легко досягти належної міри любові. Не зовсім ясно і те, як цього досягти; тому-то Спаситель обставляє цю заповідь іншими пояснювальними правилами: "люби... як самого себе" (Мф. 19:19); і "як хочете, щоб з вами чинили люди, так і ви чиніть з ними" (Лк. 6:31). Тут вказується міра любові, можна сказати, безмірна; бо чи є міра любові до самого себе і чи є добро, якого не побажав би собі хто від інших? Натомість, однак, цей припис не є нездійсненним.
Вся справа стоїть за тим, щоб увійти в досконале співчуття до інших так, щоб їхні почуття цілком переносити на себе, відчувати так, як вони відчувають. Коли це буде, годі й вказувати, що в якому разі треба зробити для інших: саме серце вкаже. Ти тільки потурбуйся підтримувати співчуття, а то негайно підійде егоїзм і поверне тебе до себе та замкне в собі. Тоді й пальцем не поворухнеш для іншого і дивитися на нього не станеш, хоч помри він. Коли сказав Господь: "люби ближнього... як самого себе", то хотів, щоб замість нас став у нас, тобто в серці нашому, ближній. Якщо ж там по-старому стоятиме наше "я", то не чекай добра.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter




