Преподобномученик Серафим (Тьєвар), чернець
День пам'яті (н. ст.)
Місяця листопада на 23-й день / у неділю, найближчу до 25 січня, — Собор новомучеників і сповідників Церкви Руської (перехідне)
Преподобномученик Серафим, у миру Антоній Максимович Тьєвар, народився 30 липня 1899 року у Москві. Батько помер, коли Антонію виповнилося шість років, а його брату Максиму один рік. Дітей виховувала мати. Антоній закінчив реальне училище, після чого навчався в Московському університеті.
1920 року він познайомився з професором Московської духовної академії Іваном Васильовичем Поповим і став найближчим учнем видатного вченого-патролога. Вивчення святих отців спонукало до того, щоб і самому вести життя подвижницьке. Тим паче, аскетом-подвижником був і сам його наставник. Іван Васильович зі свого боку намагався передати учневі всі ті знання, які мав сам.
19 червня 1925 року Особлива нарада при Колегії ОДПУ засудила Антонія на три роки ув’язнення до Соловецького концтабору. До Соловків він прибув разом з Іваном Васильовичем, і їх поселили в одному бараку.
Наприкінці грудня 1927 року в Антонія Максимовича закінчився строк ув’язнення. У січні 1928 року він виїхав до Москви й оселився з матір’ю. У цей час разом з Наталією Дмитрівною у квартирі жили її брат та сестра. Заробітком Антоній обрав літературну роботу за договором.
Під час Великого посту 1928 року Антоній Максимович вирушив у Дивєєво і Саров. Страсну седмицю він провів в Арзамасі. Тоді ж єпископ Серпуховський Арсеній (Жадановський) постриг Антонія в мантію з ім’ям Серафим. Потім він був висвячений в сан ієромонаха. Наталія Дмитрівна прийняла чернечий постриг з ім’ям Пантелеймона. Вони оселилися в Москві у своїй квартирі, де ієромонах Серафим став звершувати келійне богослужіння.
На початку 1931 року було проведено арешти священнослужителів, ченців та мирян. У ніч з 14 на 15 квітня був заарештований і ієромонах Серафим. Відповідаючи на запитання слідчого, отець Серафим сказав: «Я, Тьєвар Антоній Максимович, зізнаюся перед органами ОДПУ в тому, що я справді прийняв таємне чернецтво. Постриг я прийняв від руки єпископа Арсенія (Жадановського) в місті Арзамасі. Моє чернече ім’я Серафим.
В силу своїх релігійних переконань я 1920 року вступив до Богословської академії, яку не закінчив унаслідок її закриття. Я відвідував академію паралельно зі службою в політуправлінні Реввійськради, — звичайно, про моє перебування в академії не знала моя служба.
Із церковників я нікого не знаю. Відвідую систематично одну лише церкву Вознесіння на вулиці Герцена.
Ставлення моє до радянської влади негативне у площині питань, а саме: заслання духовенства, закриття і знищення церков тощо. Я — антимілітарист, отже, у разі нападу на Радянський Союз ворогів — захищати його зі зброєю в руках я не буду, але згоден служити у санітарних».
30 квітня 1931 року Особлива Нарада при Колегії ОДПУ засудила ієромонаха Серафима на три роки ув’язнення до концтабору. Його відправили до Вишерських таборів у Пермській області. Тим самим етапом до Вишерського табору були відправлені сповідник архімандрит Гавриїл (Ігошкін) і мучениця Татіана Гримбліт.
Ієромонах Серафим (Тьєвар) помер 6 грудня 1931 року в першому відділенні Вишерського виправно-трудового табору. Всі любили лагідного і ревного подвижника. Над його могилою був поставлений хрест. Довгий час її з любов’ю прикрашали сповідники, які перебували в таборі.