Праведний Миколай Кавасила

День пам'яті (н. ст.)

Місяця червня на 20-й день

Ім’я Кавасила мали двоє солунських святих XIV століття. Старший, Ніл, дядько Миколая, за загальноприйнятою думкою, керував солунською паствою до 1340 року, за часів Іоанна Кантакузена. Молодший, Миколай, народився 1320 року в аристократичній родині у Фессалоніці.

Дитинство його пройшло під наставництвом дядька. У 1335–1340 років Миколай здобув класичну освіту в Константинополі, де вивчав філософію, риторику, граматику, природничі науки. Згодом він брав активну участь у політичному та церковному житті імперії; зокрема, є згадка про нього як про сакеларія Константинопольської Церкви.

Під час громадянських занепокоєнь, спричинених рухом зілотів, Миколай Кавасила (грец. Νικόλαος Καβάσιλας) виступав на боці Палеологів та воєначальника Сигріана.

У 1343 році патріарх Іоанн посилав його серед інших до імператора Іоанна Кантакузена, щоб переконати правителя зректися престолу. Але коли той був коронований в Адріанополі і Фессалоніка та інші міста перестали протидіяти партії, що сприяла йому, посольство в 1346 році вирушило до сина його Мануїла, щоб обіцяти йому покірність за деяких умов, і в цьому посольстві був Миколай Кавасила. Можливо, ці самі зносини здобули Миколаю прихильність Кантакузена; принаймні сам Кантакузен казав, що удостоював його своєї дружби і навіть вважав його одним із найкращих своїх друзів.

Схильний до споглядального чернечого життя, Іоанн Кантакузен в 1349 році пішов до монастиря Святого Маманта, а потім перейшов до Манганійського монастиря, який знаходився недалеко від Константинополя. У це добровільне вигнання пішли за ним Димитрій Кідоній та Кавасила, мужі, які, за словами самого імператора, досягли вершини зовнішньої мудрості, не менш любомудрі й в ділах і такі, що обрали життя ціломудрене і вільне від нещасть шлюбу. Перебування імператора і друзів його в монастирі було нетривалим. Коли Кантакузен, незадовго до свого зречення заради прийняття чернечого постригу, покликав у співправителі собі сина свого Матфея і Палеолога Андроника, Кавасила був одним із посередників, яким належало викликати патріарха Каліста й змусити його коронувати Матфея. Але коли Каліст відмовився, приступили до вибору нового Патріарха, і на це місце запропоновано було Кавасилу і ще двох: Макарія Філадельфійського і Філофея Іраклійського; імператор обрав останнього, і він коронував Матфея. Кантакузен тоді назвав Кавасилу мирянином, а це дає зрозуміти, що він користувався великою повагою, адже мирян рідко пропонували на патріарший престол.

Близько цього часу Миколаю Кавасилі як прихильнику ісихастського вчення довелося мати суперечку про природу Фаворського світла з Никифором Григорою, послідовником Варлаама і Акиндина.

На скликаному в 1351 році Влахернському Соборі Миколай Кавасила виступав твердим захисником православ’я і суворого аскетичного життя.

Сам лише короткий перелік творів Миколая Кавасили може показати його літературну різнобічність і плідність. До найраніших його творів належить уривок із коментаря його на Птоломея; до часу занять його справами церкви у званні сакелларія відносяться і твір «Про ріст проти лихварів» та книга про неправильні тяжби громадської влади щодо церковних предметів. Чимало залишилося й написаних ним окремих слів моральних, на свята і похвальних. Зокрема, це слова на Страсті Христові, на Вознесіння, на великомученика Димитрія, на святу Феодору чудотворицю, на Трьох вселенських святителів. Із богословських творів його відомі: «Яка мета втілення Господнього», «Проти помилок Никифора Григори», «Виклад на пророка Єзекіїля», «Про душу» та інші дрібні твори і листи.

Більш відомим твором Миколая Кавасили є його «Пояснення Божественної літургії», яке брав до уваги тлумач Літургії Симеон Солунський.

Видатний християнський письменник і богослов, святий праведний Миколай Кавасила був канонізований Елладською Православною Церквою 3 червня 1982 року.

📚Твори:

• Пояснення Божественної Літургії
• Сім слів про життя у Христі
• Слово на всечесне і преславне Успіння Пресвятої і Пречистої Владичиці нашої Богородиці

Тропарі, кондаки, молитви та величання