Просторий християнський Катехізис Православної Кафолічної Східної Церкви ⇐Частина друга Частина третя Зміст Частина Третя Про Любов Про союз між вірою і любов’ю 477. Що є дією і плодом істинної віри? Дією і плодом істинної віри в християнині є любов і добрі справи, що відповідають цій любові. “Бо в Христі Іісусі, – каже апостол Павло, – не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю” (Гал. 5:6). 478. Чи достатньо однієї віри без любові та добрих справ? Для християнина однієї віри, без любові та добрих справ, недостатньо. Віра без любові та добрих справ є недієвою та мертвою, і тому не може привести до вічного життя. “Той, хто не любить брата, перебуває в смерті” (1Ін. 3:14). “Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? чи може ця віра спасти його?… Бо, як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва” (Як. 2:14,26). 479. Чи достатньо любові й добрих справ без віри? Не можна врятуватися любов’ю і добрими справами без віри, тому що неможливо, щоб той, хто не має віри в Бога, істинно любив Його. До того ж людина, пошкоджена гріхом, не може творити істинно добрих справ, якщо не отримає через віру в Іісуса Христа духовної сили або благодаті Божої. “А без віри угодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає нагороду” (Євр. 11:6). “а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під клятвою. Бо написано: проклятий всякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону ” (Гал. 3:10). “а ми духом чекаємо і сподіваємось праведності від віри” (Гал. 5:5). “Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, Божий дар: не від діл, щоб ніхто не хвалився” (Еф. 2:8-9). 480. Чи може бути справжньою любов без добрих справ? Любов, що не супроводжується добрими справами, помилкова. Справжня любов природно проявляє себе в добрих справах. Господь Іісус Христос каже: “Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене… : хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме” (Ін. 14:21,23). Апостол Іоанн пише: “Бо це є любов до Бога, щоб ми додержувались заповідей Його” (1Ін. 5:3). “будемо любити не словом чи язиком, а ділом і правдою” (1Ін. 3:18). Про Закон Божий і заповіді 481. Як добрі справи відрізнити від злих справ? Засоби для розпізнавання добрих і злих справ: закон Божий внутрішній – свідчення совісті, і закон Божий зовнішній – заповіді Божі. 482. Що у Святому Письмі йдеться про внутрішній закон Божий? У Святому Письмі про внутрішній закон говориться: “вони показують, що справа закону в них написана в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну” (Рим. 2:15). 483. Навіщо дано зовнішній закон, якщо в людях є внутрішній? Зовнішній закон даний тому, що люди не слухалися внутрішнього закону і, ведучи плотське і гріховне життя, заглушили в собі голос духовного закону. Тому їм дано зовнішнє нагадування про нього у вигляді заповідей. Зовнішній закон даний “через злочини” (Гал. 3:19). 484. Яким чином дано людям зовнішній закон Божий? Коли єврейський народ, що походив від Авраама, був чудесно звільнений від єгипетського рабства, тоді на шляху до обіцяної йому землі, у пустелі, на горі Синай, Бог явив Свою присутність у вогні та хмарі й дав закон через вождя ізраїльтян пророка Мойсея. 485. Які головні та загальні заповіді закону Божого? Головні та загальні заповіді закону Божого – наступні десять, які були написані на двох скрижалях (кам’яних дошках): 1. Я Господь, Бог твій; нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене. 2. Не сотвори собі ідола, і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі долу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм. 3 Не вимовляй ім’я Господа Бога Твого марно.. 4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий — субота (свято) Господу Богу Твоєму. 5. Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжувалися дні твої на землі. 6. Не вбивай. 7. Не чини перелюбу. 8. Не кради. 9. Не свідчи неправдиво на ближнього свого. 10. Не бажай дому ближнього твого, не жадай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого. (Вих. 20:1-17). 486. Чи слід нам виконувати ці заповіді, якщо дані вони іншому народу? Заповіді ці дані народу ізраїльському, але й нам слід виконувати їх, бо, фактично, вони є той самий закон, який, за словами апостола Павла, написаний у серцях у всіх людей, щоб усі чинили за ним. 487. Чи вчив Іісус Христос виконувати десять заповідей? Господь Ісус Христос наставляв для здобуття вічного життя зберігати заповіді, вчив розуміти і виконувати їх більш досконало, ніж до Нього їх розуміли (див. Мф. 19:17 і гл. 5). Про поділ заповідей на дві скрижалі 488. Що означає поділ заповідей на дві скрижалі? Поділ заповідей на дві скрижалі означає те, що в них містяться два види любові, тобто любов до Бога і любов до ближнього, і тому пропонуються два види обов’язків. 489. На запитання: яка найбільша заповідь у законі Господом Іісусом Христом дана відповідь: “Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм; це перша й найбільша заповідь; друга ж подібна до неї: возлюби ближнього твого, як самого себе; на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки” (Мф. 22:36-40). 490. Хто є нашими ближніми? Усі люди є нашими ближніми. Тому що всі – створіння єдиного Бога і походять від однієї людини. Але брати по вірі особливо близькі нам, як чада єдиного Отця небесного по вірі в Господа Іісуса Христа. 491. Чому немає заповіді про любов до себе самого? Немає заповіді про любов до самого себе тому, що і без заповіді, за природою “ніхто ніколи не мав ненависті до своєї плоті, а годує і гріє її” (Еф. 5:29). 492. Який має бути порядок у любові до Бога, до ближнього і до самого себе? Любити себе слід тільки для Бога і частково для ближніх, любити ближніх слід для Бога, а любити Бога потрібно найбільше і для Нього Самого. Любов до себе слід приносити в жертву любові до ближніх, а любов до себе і до ближніх потрібно приносити в жертву любові до Бога. “Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13). “Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене” (Мф. 10:37). 493. Якщо весь закон полягає у двох заповідях, то навіщо розділяти його на десять? Хоча весь Закон полягає у двох заповідях, але вони, тим не менш, розділені на десять, щоб ясніше уявити наші обов’язки до Бога і ближнього. 494. У яких заповідях викладено наші обов’язки відносно Бога? Обов’язки щодо Бога викладені в перших чотирьох заповідях. 495. У чому полягають наші обов’язки відносно Бога? У першій заповіді вказується пізнавати і шанувати істинного Бога. У другій – уникати помилкового богошанування. У третій – не порушувати богошанування навіть словом. У четвертій – дотримуватися порядку в часі й у справах богошанування. 496. У яких заповідях викладено наші обов’язки відносно ближніх? Обов’язки до ближніх викладені в останніх шести заповідях. 497. У чому полягають наші обов’язки щодо ближніх? У п’ятій заповіді вказується любити і шанувати ближніх, особливо близьких наших, починаючи з батьків. У шостій заповіді – не шкодити життю ближніх. У сьомій – не шкодити чистоті їхньої моралі. У восьмій – не шкодити їхній власності. У дев’ятій – не шкодити їм словом. У десятій – навіть не хотіти шкодити їм. 498. У чому полягають наші обов’язки стосовно самих себе? Що стосується обов’язків до самих себе, то вони полягають у заповідях про ближніх, бо ближнього любити слід так само, як самого себе. Про першу заповідь 499. Що означають слова “я – Господь, Бог твій”? Словами “Я – Господь, Бог твій” Бог ніби вказує на Себе Самого людині і, отже, велить пізнавати Господа, як Бога. 500. Як ми повинні пізнавати Бога? З повеління пізнавати Бога можна вивести особливі обов’язки: вчитися богопізнанню як найважливішого з усіх знань; старанно слухати повчання про Бога і про справи Його в Церкві та благочестиві розмови про це вдома; читати або слухати книги, що навчають богопізнання, по-перше, Святе Письмо, по-друге, писання святих отців. 501. Що пропонується словами “нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене”? Словами нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене, наказується звертатися і прагнути до єдиного істинного Бога, або, що те саме, благоговійно шанувати Його. 502. Які обов’язки належать до внутрішнього богошанування? До внутрішнього богошанування належать такі обов’язки: вірити в Бога; ходити перед Богом, тобто пам’ятати про Бога і завжди поступати розсудливо, бо Він бачить не тільки справи, а й сокровенні наші думки; боятися Бога, або благоговіти перед Ним, тобто вважати гнів Отця небесного найбільшим для себе нещастям і намагатися не гнівити Його; сподіватися на Бога; любити Бога; підкорятися Богові, тобто постійно бути готовим робити те, що Він велить, і не роптати, коли Він робить із нами не те, чого б ми бажали; поклонятися Богові як істоті найвищій; прославляти Бога як уседосконалого; дякувати Богові як Творцю, Промислителеві й Спасителеві; призивати Бога як всеблагого та всемогутнього помічника в усякому доброму починанні. 503. Які обов’язки належать до зовнішнього богошанування? До зовнішнього богошанування належать такі обов’язки: сповідувати Бога, тобто визнавати, що Він – наш Бог, і не зрікатися Його, навіть якщо за Його сповідування належало б постраждати та померти; брати участь у спільному богослужінні, встановленому від Бога і заснованому Православною Церквою. 504. Які гріхи проти першої заповіді? Гріхи проти першої заповіді такі: 1. Безбожництво, коли люди, справедливо названі псалмоспівцем божевільними, прагнучи позбутися страху суду Божого, кажуть “у серці своєму: немає Бога” (Пс. 13:1). 2. Багатобожжя, коли замість єдиного істинного Бога визнають багато уявних божеств. 3. Невір’я, коли, визнаючи, що Бог є, не вірять Його провидінню і одкровенню. 4. Єресь, коли люди до вчення віри додають думки, що суперечать Божественній істині. 5. Розкол, тобто свавільне ухилення від единства богошанування і від Православної Кафолічної Церкви Божої. 6. Боговідступництво, коли відрікаються від істинної віри від страху або для користі. 7. Відчай, коли зовсім не сподіваються отримати від Бога благодать і спасіння. 8. Чаклунство, коли, полишаючи віру в силу Божу, вірять таємним і здебільшого злим силам творінь, і особливо злих духів, і намагаються ними діяти. 9. Марновірство, коли вірять, що якась звичайна річ має Божественну силу, і на неї замість Бога сподіваються або її бояться (так, наприклад, вірять старій книжці та думають, що тільки за нею, а не за новою, можна спастися, хоча нова містить те саме вчення і те саме богослужіння). 10. Лінь по відношенню до вчення благочестя, молитви і суспільного богослужіння. 11. Любов до чого-небудь більше, ніж до Бога. 12. Людиноугодництво, коли догоджають людям на шкоду догоджанню Богові. 13. Людинонадіяння, коли будь-хто сподівається на здібність і сили свої або інших людей, а не на милість і допомогу Божу. 505. Чому людиноугодництво і людинонадіяння суперечать першій заповіді? Людиноугождання і людинонадіяння суперечать першій заповіді, тому що людина, якій ми догоджаємо або на яку ми сподіваємося і забуваємо Бога, якимось чином є для нас іншим богом, замість Бога істинного. 506. У Святому Письмі так говориться про людиноугоду: “Якби я і нині догоджав людям, то не був би рабом Христовим” (Гал. 1:10). 507. Святе Письмо говорить про людинонадіяння: “Так говорить Господь: проклята людина, що сподівається на людину, і плоть робить своєю опорою, і серце якої віддаляється від Господа” (Єр. 17:5). 508. Як виконати свої обов’язки перед Богом? Щоб виконати свої обов’язки перед Богом, потрібно зректися самого себе. “хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною” (Мк. 8:34). 509. Що означає зректися самого себе? За поясненням святого Василія Великого: Від себе зречеться той, хто в собі переможе стару людину, яка зотліває в спокусливих пожадливостях, і подолає всі мирські пристрасті, що перешкоджають благочестю. Повне ж зречення від себе полягає в тому, щоб і щодо самого життя бути безпристрасним і думати, на себе не сподіваючись, про смерть (“Просторі моральні відповіді”, 8). 510. Людина, яка відреклася від себе, чи має втіху? Зречена від себе і позбавлена багатьох природних задоволень людина може мати благодатну Божественну втіху, яку не в силах порушити навіть страждання. “Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу” (2Кор. 1:5). 511. Кого ще ми повинні шанувати, не порушуючи першої заповіді? Заповіді, що наказує благоговійно шанувати єдиного Бога, відповідає також правильне шанування Ангелів і святих, оскільки ми шануємо благодать Божу, яка в них живе і діє, і через них просимо допомоги у Бога. Про другу заповідь 512. Що таке ідол? У другій заповіді йдеться про ідола. У заповіді пояснено, що ідол є зображення якоїсь істоти, небесної чи земної, або тієї, що живе у воді, якій поклоняються і служать замість Бога. 513. Чому забороняє поклонятися друга заповідь? Друга заповідь забороняє поклонятися ідолам як уявним божествам або як зображенням несправжніх богів. 514. Чи забороняються таким чином священні зображення? Мати які б то не було священні зображення зовсім не забороняється. Це ясно видно з того, що прор. Мойсей, через якого Богом дана заповідь, що забороняє ідолів, водночас отримав від Бога повеління поставити в скинії, або пересувному храмі єврейському, золоті священні зображення херувимів, і до того ж у внутрішній частині храму, до якої народ звертався для поклоніння Богові. 515. Цей приклад пояснює правильність вживання у Православній Церкві Святих Ікон. 516. Що таке ікона? Слово ікона в перекладі з грецької означає образ, або зображення. У Православній Церкві так називаються священні зображення Бога, що з’явився у плоті, Господа Іісуса Христа, Пречистої Його Матері та святих Його. 517. Чи суперечить вживання ікон другій заповіді? “Вживання святих ікон суперечило б другій заповіді в тому випадку, якби їх боготворили. Але цій заповіді анітрохи не суперечить шанування ікон як зображень священних і вживання їх для благоговійного спомину про діла Божі та святих Його, оскільки в такому разі ікони подібні до книжок, у яких замість літер написані образи і предмети” (див. святий Григорій Великий. Листи, кн. 9, лист 9, до Серенського єпископа). 518. Як слід поклонятися іконам? Дивлячись на ікони, слід розумом бачити Бога і святих, на них зображених. 519. Як називається гріх проти другої заповіді? Гріх проти другої заповіді називається ідолопоклонством. 520. Які ще гріхи порушують другу заповідь? Крім грубого ідолопоклонства, є більш тонкі гріхи проти другої заповіді, до яких належать: користолюбство (прагнення матеріальних благ); обжерливість, або лакомство, об’їдання і пияцтво; гордість, до якої належить також марнославство. 521. Чому користолюбство суперечить другій заповіді? Користолюбство належить до ідолопоклонства. Апостол Павло каже, що “користолюбство… є ідолослужіння” (Кол. 3:5). Тому що користолюбна людина більше служить багатству, ніж Богові. 522. Що протилежне користолюбству? Друга заповідь забороняє користолюбство і тим самим вчить нелюбостяжання і щедрості. 523. Чому черевоугодництво суперечить другій заповіді? Черевоугодництво належить до ідолопоклонства, тому що черевоугодники понад усе ставлять чуттєве задоволення; тому, каже апостол, їхній бог – черево (Флп. 3:19), або, інакше кажучи, черево є їхнім ідолом. 524. Що протилежне черевоугодництву? Друга заповідь, забороняючи черевоугодництво, вчить утриманню і посту. 525. Чому гордість і марнославство суперечать другій заповіді? Гордість і марнославство відносяться до ідолопоклонства, бо гордий понад усе цінує свої здібності та переваги, і, отже, вони для нього є ідолом; а марнославний бажає, щоб і інші шанували цього ідола. Гордість і марнославство наочно проявилися у Вавилонському царі Навуходоносорі, який поставив сам собі золотого ідола і велів усім поклонятися йому (див. Дан, гл. 3). 526. Який порок близький до ідолопоклонства? Порок, близький до ідолопоклонства, – лицемірство, коли хто-небудь зовнішні справи благочестя, наприклад, піст і суворе дотримання обрядів, використовує для здобуття поваги народу, не думаючи про внутрішнє виправлення свого серця (Мф. 6:5-7). 527. Що протилежне гордості, марнославству та лицемірству? Друга заповідь забороняє гордість, марнославство і лицемірство і тим самим навчає смиренності і робити добро таємно. Про третю заповідь 528. Коли ім’я Боже вимовляється марно? Ім’я Боже вимовляється марно, коли вимовляється в розмовах непотрібних і марнославних, а тим паче, коли вимовляється брехливо або з порушенням благоговіння. 529. Які гріхи забороняються третьою заповіддю? Третьою заповіддю забороняються такі гріхи: богохульство, або зухвалі слова проти Бога; нарікання на Бога, або скарги на Його провидіння; кощунство, коли священні предмети використовують для жартів або для наруги; неуважність до молитви; хибна клятва, коли клятвено стверджують те, чого нема; клятвопорушення, коли не виконують справедливу та законну клятву; порушення клятв, даних Богові; божба, або легковажне вживання клятви у звичайних розмовах. 530. Що Святе Письмо говорить про божбу в розмовах? У Святому Письмі є особлива заборона божби в розмовах. Спаситель каже: “А Я кажу вам: не клянись зовсім… Хай буде слово ваше: так, так; ні, ні; а що зверх цього, те від лукавого” (Мф. 5:34,37). 531. Чи забороняється клятва у справах громадських? Клятва в справах громадських не забороняється. Апостол Павло каже: “Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню. Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву” (Євр. 6:16-17). З цього випливає висновок, що якщо сам Бог для твердості зобов’язання вжив клятву, то тим паче дозволено і потрібно нам у важливих і необхідних випадках на вимогу законної влади вживати клятву і присягу, з благоговінням і з твердим наміром не зраджувати їй. Про четверту заповідь 532. Чому саме сьомий день належить присвячувати Богові? Сьомий, а не інший день тижня належить присвячувати Богові тому, що Бог за шість днів створив світ, а в сьомий спочив від діл творіння. 533. Як у християнській Церкві святкується старозавітний день спокою – субота? Субота, як календарний день тижня, у Церкві християнській як велике свято не святкується. Однак на згадку про створення світу і в продовження первісного святкування відрізняється від інших днів звільненням від посту. 534. Як у християнській Церкві виконується четверта заповідь? У християнській Церкві святкується через кожні шість днів сьомий, тільки не останній із семи днів, або суботній, а перший день кожної седмиці, або недільний. 535. З якого часу святкується недільний день? День недільний святкується від часу воскресіння Христа. 536. Як говориться про святкування недільного дня у Священному Писанні? У книзі Діянь апостольських згадується про зібрання учнів, тобто християн, в єдину від суботи, тобто в перший день тижня, або в недільний, для переломлення хліба, тобто для звершення Таїнства Причастя (Діянь. 20:7). У євангеліста Іоанна в Апокаліпсисі також згадується день недільний, або воскресний (Об. 1:10). 537. У Старозавітній Церкві мали на увазі й інші дні під ім’ям суботи? Під найменуванням сьомого дня, або суботи, у Старозавітній Церкві малися на увазі й інші дні, встановлені для святкування або для посту, наприклад, свято Пасхи, день очищення; так само і в християнській Церкві слід дотримуватися, окрім недільного дня, і інших, на славу Божу та на честь Пресвятої Богородиці та інших святих, встановлених свят та постів (Православне сповідання, ч. 3, питання 60; ч. 1, питання 88). 538. Які в православній Церкві встановлені найважливіші свята? Найважливіші свята – це свята, встановлені в пам’ять про головні події, що відносяться до спасительного для нас втілення Сина Божого і до явлення Бога; а потім встановлені на честь Пресвятої Богородиці, яка послужила тайні втілення. Такими є, за порядком подій, такі свята: День різдва Пресвятої Богородиці (8/21 вересня). День Її введення в храм для посвячення Богу (21 листопада/4 грудня). День благовіщення, тобто ангельського сповіщення Пресвятій Діві про втілення Сина Божого від Неї (25 березня/7 квітня). День Різдва Христового (25 грудня/7 січня). День хрещення Господа і разом – Богоявлення Пресвятої Трійці (6/19 січня). День Стрітення (зустрічі) Господа в храмі Симеоном (2/15 лютого). День преображення Господа (6/19 серпня). День входу Господа в Єрусалим (за сім днів до Великодня, у неділю). Свято Воскресіння Христового, Пасха, свято свят, передпочаток вічного свята, вічного блаженства. День вознесіння Господа на небо (у 40-й день після Пасхи, у четвер). Свято Пресвятої Трійці, і потім – свято в пам’ять зішестя Святого Духа (у 50-й день після Пасхи, в неділю). День успіння Пресвятої Богородиці (15/28 серпня). День воздвиження Хреста Господнього, знайденого царицею Оленою (14/27 вересня). 539. Який найважливіший піст у православній Церкві? Найважливішим постом є Великий піст, або свята Чотиридесятниця. 540. Чому Великий піст називається Чотиридесятницею? Великий піст називається Чотиридесятницею тому, що триває сорок днів, виключаючи тиждень страждання Христа (Страсну седмицю). 541. Чому Великий піст триває сорок днів? Великий піст триває сорок днів, оскільки Сам Господь Іісус Христос постився сорок днів (див. Мф. 4:2). 542. Чому належить дотримуватися посту в середу і п’ятницю? Поститися належить у середу – у спогад про віддання Господа нашого Іісуса Христа на страждання, а в п’ятницю – в пам’ять самих Його страждань і смерті. 543. Чому покладено інші пости в православній Церкві? Різдвяний і Успенський пости засновані для того, щоб попереднім подвигом утримання вшанувати наступні за цими постами свята різдва Христового та Успіння Пресвятої Богородиці; а піст на пам’ять святих апостолів – для наслідування апостолів, які постили, готуючи себе для діла Євангельської проповіді (Діян. 13:3). 544. Як слід проводити святкові дні? Святкові дні слід проводити так: не слід у ці дні працювати, або робити справи мирські й життєві; потрібно свято зберігати їх, тобто здійснювати в ці дні справи святі й духовні, на славу Божу. 545. Чому у святкові дні заборонено працювати? Заборонено працювати у святкові дні для того, щоб безперешкодно здійснювати святі й богоугодні справи. 546. Що слід робити у святкові дні? У святкові дні слід: приходити до церкви для суспільного богослужіння та вчення в слові Божому; також і вдома займатися молитвою та читанням або бесідами душевно-спасительними; присвячувати Богові частину свого майна та використовувати його на потреби Церкви й тих, хто їй служить, і на милостиню бідним; відвідувати хворих та ув’язнених у в’язницях і робити інші діла християнської любові. 547. Чи слід робити те ж саме і в робочі дні? Такі справи можна робити і в робочі дні – і добре, хто може це робити. А кому перешкоджає робота, ті принаймні святкові дні мають освячувати такими справами. Молитися слід обов’язково щодня вранці та ввечері, перед обідом і вечерею та після них і, за можливості, на початку та після закінчення всякої справи. 548. Чому у святкові дні порочні справи особливо грішні? Ті, хто у свята дозволяють собі легковажні ігри та видовища, світські пісні, нестриманість у їжі та питті, – ображають святість свят. Якщо невинні й корисні роботи не узгоджуються зі Святими днями, то тим паче – справи даремні, плотські й порочні. 549. Чи засуджує четверта заповідь неробство і неуважність? Коли четверта заповідь говорить про шестиденне працювання, то вона, без сумніву, засуджує тих, хто в будні не працює, а займається неробством і марнотратством. Про п’яту заповідь 550. Як Святе Письмо вчить ставитися до батьків? П’ята заповідь наказує особливі обов’язки по відношенню до батьків, вчить шануванню їх: шанобливо поводитися з ними; слухатися їх; піклуватися про них; годувати й давати спокій їм під час хвороби та старості; після їхньої смерті, так само, як і за життя, молитися за спасіння їхніх душ і правильно виконувати їхні заповіти, які не суперечать Божому та цивільному законам (див. 2Мак. 12:43-44; Єр. 35:18-19; Святого Іоанна Дамаскіна. Слово про покійних). 551. Наскільки важкий гріх непошани до батьків? Наскільки легко і природно любити і шанувати батьків, яким ми завдячуємо життям, настільки важкий гріх нешанування їх. Тому в Мойсеєвому законі за лихослів’я щодо батька або матері передбачалася смертна кара (див. Вих. 21:16). 552. Чому до п’ятої заповіді приєднано обіцянку благополуччя і довголіття? Для того, щоб очевидною нагородою спонукати до виконання заповіді, на якій утверджується порядок як сімейного, так і суспільного життя. 553. Яким чином виконується обіцянка благополуччя і довголіття? Приклади стародавніх патріархів і праотців показують, що Бог дає особливу силу благословенню батьків (див. Бут. гл. 27). “Благословення батька утверджує доми дітей” (Сир. 3:9). Бог особливо береже життя і влаштовує благополуччя тих, хто шанує батьків на землі; і, як нагороду за здійснену чесноту, дарує безсмертне і блаженне життя у Батьківщині небесній. 554. Чому в заповідях про любов до ближніх насамперед згадуються батьки? У заповідях, у яких пропонується любов до ближніх, насамперед згадується про батьків, тому що батьки, звісно, до нас найближчі за всіх. 555. Кого, крім батьків, слід нам шанувати? У п’ятій заповіді під найменуванням батьків слід розуміти всіх, хто в різному відношенні буває для нас замість батьків. 556. Хто для нас може бути замість батьків? Замість батьків для нас є: Батьківщина, тому що вона є велике сімейство, в якому Правитель є батько, а піддані – діти Правителя і Батьківщини; пастирі та вчителі духовні, тому що вони навчанням і Таїнствами народжують нас у життя духовне та виховують у ньому; старші за віком; благодійники; начальники в різних відношеннях. 557. Як Святе Письмо говорить про повагу до Правителя? Святе Письмо так говорить про повагу до Правителя: “Всяка душа хай буде покірна вищій владі, бо нема влади не від Бога; існуючі ж власті від Бога встановлені. Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осудження” (Рим. 13:1-2). “І тому треба підкорятися не тільки із страху покарання, але й по совісті” (Рим. 13:5). “Бійся, сину мій, Господа і царя; з бунтівниками не спілкуйся” (Притч. 24:21). “віддавайте кесареве кесарю, а Боже Богові” (Мф. 22:21). “Бога бійтесь, царя поважайте” (1Пет. 2:17). 558. Як далеко повинна простягатися наша любов до Правителя і Батьківщини? Наша любов до Государя і Вітчизни повинна простягатися до готовності віддати за них своє життя (див. Ін. 15:13). 559. Як Святе Письмо говорить про повагу до пастирів і вчителів духовних? Святе Письмо про повагу до пастирів і вчителів духовних говорить так: “Слухайте наставників ваших і будьте покірні, бо вони постійно дбають про душі ваші, як зобов’язані дати звіт; щоб вони робили це з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно” (Євр. 13:17). 560. Як Святе Письмо говорить про повагу до старших за віком? У Святому Письмі є особлива вказівка шанувати старших за віком, так само, як і батьків. Апостол Павло пише до апостола Тимофія: “Старця не докоряй, але умовляй, як батька; молодших, як братів; старих жінок, як матерів; молодих, як сестер, з усякою чистотою” (1Тим. 5:1-2). “Перед лицем сідого вставай, і шануй лице старця, і бійся (Господа) Бога твого” (Лев. 19:32). 561. Як Святе Письмо говорить про повагу до благодійників? Упевнитися, що благодійників слід шанувати, як батьків, можна на прикладі Самого Господа Іісуса Христа, Який послухався Йосифа, незважаючи на те, що Йосиф не був Його батьком, а тільки вихователем (див. Лк. 2:51). 562. Кого ще слід шанувати подібно до батьків? Є ще начальники, яких слід шанувати після батьків, подібно до них. Це ті, хто піклується про наше благочестиве виховання, тобто вчителі та наставники; хто охороняє нас від заворушень і безладу в суспільстві, тобто начальники цивільні; ті, хто захищає нас від кривд силою законів, тобто судді; ті, кому Правитель ввіряє збереження і захист громадської безпеки від ворогів, тобто начальники військові. 563. Як Святе Письмо говорить про повагу до начальників? У Святому Письмі про обов’язки по відношенню до начальників різного роду говориться: “Отож віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому оброк – оброк; кому страх – страх; кому честь – честь” (Рим. 13:7). 564. Святе Письмо говорить так про підпорядкованість служителів і рабів панам: “Раби, слухайте господарів своїх по плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа, 6 не з показною тільки прислужливістю, як людиноугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі, служачи щиро, як Господу, а не як людям” (Еф. 6:5-6). “Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим” (1Пет. 2:18). 565. Які обов’язки приписуються у відносинах із дітьми? Святе Письмо наказує обов’язки до дітей, відповідно до обов’язків щодо батьків. “І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і настановах Господніх” (Еф. 6:4). 566. Як Святе Письмо наказує ставитися духовним пастирям до своєї пастви? Святе Письмо про обов’язок і обов’язок пастирів по відношенню до духовної пастви говорить так: “пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і богоугодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові” (1Пет. 5:2-3). 567. Як Святе Письмо говорить про обов’язок тих, хто керує і володіє? Святе Письмо про обов’язок і обов’язки начальників і володарів говорить так: “Господарі, віддавайте рабам належне і справедливе, знаючи, що і ви маєте Господа на небесах” (Кол. 4:1). 568. Як слід чинити, коли вимагають від нас протилежного Святому Письму? Якщо трапиться, що батьки або начальники вимагатимуть чогось такого, що суперечить вірі або закону Божому, тоді слід сказати їм, як сказали апостоли начальникам іудейським: “розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?” (Діян. 4:19). І слід перетерпіти за віру і закон Божий усе, що б не сталося. 569. Як називається чеснота, яку вимагає від нас п’ята заповідь? Чеснота, яку вимагає п’ята заповідь, називається послухом. Про шосту заповідь 570. Що забороняє шоста заповідь? Шостою заповіддю забороняється вбивство, або позбавлення життя ближнього яким би то не було чином. 571. Чи всяке вбивство є законозлочином? Не всяке позбавлення життя є законозлочином. Не є беззаконним убивством: коли злочинця карають смертю за правосуддям; коли вбивають ворога на війні за Правителя і Батьківщину. 572. Як ставитися до ненавмисного вбивства? Невільний убивця, якщо він не використав необхідних запобіжних заходів для запобігання ненавмисному вбивству, не може вважатися невинним. У будь-якому разі йому необхідно очистити совість, згідно з установленням Церкви. 573. Що ще належить до законозлочинного вбивства? Крім безпосереднього законозлочинного вбивства яким би то не було знаряддям, до цього ж злочину можуть бути віднесені такі, а також подібні до них випадки: коли суддя засуджує підсудного, невинність якого йому відома; коли будь-хто приховує або звільняє вбивцю і тим самим дає йому можливість для вчинення нових убивств; коли будь-хто міг би позбавити ближнього смерті, але не позбавляє, як, наприклад, якщо багатий допускає бідного померти від голоду; коли будь-хто тяготами і жорстокими покараннями, що перевищують сили, виснажує підлеглих і тим прискорює їхню смерть; коли будь-хто нестриманістю або іншими вадами скорочує власне життя (до навмисного вбивства відносяться також аборти і поради іншим зробити аборт – прим. ред.). 574. Чому самогубство є важким гріхом? Самогубство є найбільш законозлочинним з убивств. Якщо суперечить природі вбити іншу, подібну до нас людину, то ще більше суперечить природі вбити самого себе. Життя наше не належить нам як власність, але Богу, Який його дав. 575. Чому поєдинки є тяжким гріхом? Оскільки вирішувати суперечки є справа уряду, але натомість учасник поєдинку свавільно наважується на таку справу, в якій загрожує очевидна смерть і йому, і суперникові, то у поєдинку полягають три жахливі злочини: бунт проти уряду, вбивство і самогубство. 576. Що таке духовне вбивство? Крім тілесного вбивства, є вбивство духовне. Вид духовного вбивства є спокуса, коли будь-хто спокушає ближнього в невір’я або втягує в беззаконня і тим самим піддає душу його духовній смерті. Спаситель каже: “а хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині” (Мф. 18:6). 577. Що ще можна назвати гріхом убивства? Є тонкі види вбивства. До цього гріха певною мірою належать усі справи і слова, спрямовані проти любові й такі, що несправедливо порушують спокій і безпеку ближнього, і, нарешті, внутрішня ненависть проти нього, навіть якщо вона й не виявляється. “Кожен, хто ненавидить брата свого, є людиновбивця” (1Ін. 3:15). 578. Як нам слід чинити, щоб виконати шосту заповідь? Коли забороняється завдавати шкоди життю ближнього, то тим самим наказується, наскільки можливо, оберігати його життя і добробут. 579. У цьому сенсі ми повинні робити таке: допомагати бідним; служити хворим; втішати сумних; полегшувати становище нещасних; з усіма поводитися лагідно, з любов’ю і повчально; примирятися з тими, хто гнівається; прощати образи і робити добрі справи ворогам. Про сьому заповідь 580. Що забороняє сьома заповідь? Сьомою заповіддю забороняється перелюб. 581. Які гріхи забороняються під іменем перелюбства? Апостол Павло радить і не говорити християнам про ці нечистоти (див. Еф. 5:3). Тільки в разі потреби, для запобігання цим гріхам, потрібно поіменувати деякі з них: блуд, або плотська любов між людьми, які не перебувають у шлюбі; перелюб, коли люди, які перебувають у шлюбі, звертають подружню любов на сторонніх людей; кровозмішання, коли союзом, подібним до подружнього, з’єднуються близькі родичі. 582. Що відноситься до перелюбу? Спаситель так вчить судити про перелюбство: “А Я кажу вам, що всякий, хто дивиться на жінку з похоттю, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму” (Мф. 5:28). 583. Як слід уникати внутрішнього перелюбу? Щоб не впасти в тонкий, внутрішній перелюб, слід уникати всього, що може викликати в серці нечисті бажання: похітливих пісень, танців, лихослів’я, легковажних ігор і жартів, пияцтва, безсоромних видовищ, читання книжок, у яких описано нечисте кохання. Слід, за Євангелієм, зовсім не дивитися на те, що спокушає. “Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, ніж усе тіло твоє було вкинуте в геєну” (Мф. 5:29). 584. Що означає вирвати око, що спокушає? Вирвати око, що спокушає, – це означає, що треба вирвати його не рукою, а волею. Хто не дивиться на те, що спокушає, той уже вирвав у себе спокусливе око. 585. Що протилежне гріху перелюбу? Коли забороняється гріх перелюбу, то передбачаються такі чесноти: подружня любов і вірність, а для тих, хто може вмістити, досконала чистота і цнотливість. 586. Які взаємини мають бути між чоловіком і дружиною? Святе Письмо так говорить про обов’язки чоловіка і дружини: “Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї” (Еф. 5:25). “Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господу, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла” (Еф. 5:22-23). 587. Яким чином слід уникати блуду? Для того, щоб уникати блуду і жити цнотливо, Святе Письмо велить тіла наші зберігати в чистоті (як духовній, так і тілесній), тому що вони ” є членами Христовими і храмами Святого Духа, що, напроти того, блудник грішить проти власного тіла” тобто розтліває його, заражає хворобами і пошкоджує навіть душевні здібності: уяву і пам’ять (див. 1Кор. 6:15,18-19). Про восьму заповідь 588. Що забороняється восьмою заповіддю? Восьмою заповіддю взагалі забороняється крадіжка, або привласнення будь-яким чином того, що належить іншим. 589. Які найголовніші гріхи, заборонені восьмою заповіддю? Є особливі гріхи, заборонені цією заповіддю. Найголовніші з них: грабіжництво, або відібрання чужої речі явно, насильством; крадіжка, або викрадення чужої речі таємно; обман, або привласнення чого-небудь чужого хитрістю, коли, наприклад, дають фальшиві гроші замість справжніх, поганий товар замість хорошого, за допомогою неправдивої ваги недодають проданого, приховують своє майно, щоб не платити борги, не виконують обіцяного за договором або за заповітом; коли вкривають злодія і цим позбавляють відплати потерпілого; святотатство, або привласнення того, що присвячено Богові і що належить Церкві; духовне святотатство, коли одні дають, а інші приймають священні посади не за гідністю, а через корисливість; хабарництво, коли беруть винагороду з підлеглих або підсудних і з міркувань корисливості підносять негідних, виправдовують винних, гноблять безневинних; дармоїдство, коли, не виконуючи роботу, отримують за неї плату і, таким чином, крадуть і плату, і користь, яку могли б працею принести суспільству та роботодавцю; також, коли ті, хто мають сили здобувати їжу працею, замість цього живуть милостинею; вимагання, коли під виглядом законності, але насправді з порушенням справедливості і людинолюбства, привласнюють собі чужу власність або чужу працю, або навіть використовують для своєї вигоди самі лиха ближніх; наприклад, коли ті, хто дає в борг, обтяжують боржників зростанням займу, коли власники вимотують тих, хто залежать від них, зайвими податками чи працею, якщо під час голоду продають хліб за надто високою ціною. 590. Які чесноти відповідають восьмій заповіді? Коли забороняються ці гріхи, то приписуються такі чесноти: безкорисливість; вірність; правосуддя; милосердя до бідних. 591. Чи є немилосердя до бідних гріхом проти восьмої заповіді? Немилосердний до бідних грішить проти восьмої заповіді, якщо в нього є, чим допомагати їм. Усе, що ми маємо, належить Богові, і надлишок дається нам за провидінням Божим для допомоги бідним; а тому, якщо не приділяємо їм від нашого надлишку, то цим викрадаємо або приховуємо їхню власність і дар Божий. 592. Яка чеснота протилежна гріхам проти восьмої заповіді? Чеснота, пропонована Євангелієм не як обов’язок для всіх, але як порада тим, хто ревнує до подвигів благочестя, є досконале нестяжання, або добровільна відмова від усякої власності. “коли хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною” (Мф. 19:21). Про дев’яту заповідь 593. Що забороняється дев’ятою заповіддю? Дев’ятою заповіддю забороняється неправдиве свідчення проти ближнього, а також усяка брехня. 594. Які бувають види неправдивого свідчення? Забороняється під найменуванням неправдивого свідчення: неправдиве свідчення судове, коли на кого-небудь у суді неправдиво доносять, скаржаться, або про що-небудь неправдиво свідчать; неправдиве свідчення поза судом, коли на кого-небудь наговорюють заочно, або когось в обличчя засуджують несправедливо. 595. Чи можна докоряти людям, якщо в них є вади? Неприпустимо докоряти інших за їхні вади. Євангеліє не дозволяє нам судити про вади або недоліки ближніх, якщо ми не покликані викривати їх особливим обов’язком, а виправляти ближніх прикладом кротості: “Не судіть, то не судимі будете” (Мф. 7:1). 596. Чи є гріхом брехня без бажання нашкодити ближньому? Недозволена також брехня, за якої немає наміру шкодити ближньому. Тому що всяка брехня суперечить любові й повазі до ближнього і негідна людині, тим паче християнину, створеному для істини й любові. “Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному” (Еф. 4:25). 597. Як уникнути гріха проти дев’ятої заповіді? Щоб уникати гріхів проти дев’ятої заповіді, слід “приборкувати язик. Бо, хто любить життя і хоче бачити добрі дні, той хай стримує язик свій від зла і уста свої від лукавих слів” (1Пет. 3:10). “Коли хто з вас думає, що він побожний і не приборкує свого язика, а обманює своє серце, то побожність у того пуста” (Як. 1:26). Про десяту заповідь 598. Що забороняється десятою заповіддю? Десятою заповіддю забороняються бажання і пов’язані з ними думки, що суперечать любові до ближнього. 599. Чому забороняються не тільки справи, а й бажання? Забороняються не тільки злі справи, а й недобрі бажання і помисли, по-перше, тому що, коли в душі є недобрі бажання і помисли, то душа вже стає нечистою перед Богом і негідною Його, як каже Соломон: “Мерзота перед Господом – думки злих” (Притч. 15:26). І тому потрібно очищати себе і від цих внутрішніх нечистот, як вчить апостол: “Очистимо себе від усякої скверни плоті і духу, здійснюючи святиню в страсі Божому” (2Кор. 7:1). По-друге, тому, що для уникнення злих справ потрібно подавляти в собі гріховні бажання і помисли, з яких, як із насіння, виростають злі справи, як сказано: “бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, крадіжки, лжесвідчення, хула ” (Мф. 15:19). “але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похоттю; похоть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть” (Як. 1:14-15). 600. Яка пристрасть забороняється десятою заповіддю? Коли забороняється бажати чого б то не було, що належить ближньому, то забороняється заздрість. 601. Які думки і бажання забороняються десятою заповіддю? Словами: не жадай дружини ближнього твого – забороняються думки і бажання сладострасні, або внутрішній перелюб. 602. Словами: Не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, нічого, що у ближнього твого, – забороняються корисливі та владолюбні думки й бажання. 603. Які обов’язки слід виконувати відповідно до десятої заповіді? Відповідно до цих заборон десята заповідь накладає на нас такі обов’язки: зберігати чистоту серця; задовольнятися тим, що Бог нам посилає. 604. Що особливо необхідно для очищення серця? Для очищення серця особливо необхідне часте і старанне призивання імені Господа нашого Іісуса Христа. Заключення Як користуватися вченням про віру і благочестя 605. Щоб правильно користуватися вченням про віру і благочестя, треба виконувати те, що ми пізнали, під страхом тяжкого осуду за невиконання. “Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте” (Ін. 13:17). “Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий, і не робив за волею його, буде багато битий” (Лк. 12:47). 606. Що слід робити, помітивши в собі гріх? Коли бачимо в собі гріх, то слід не тільки негайно принести покаяння і твердо зважитися надалі уникати гріха, а й намагатися якомога більше загладити зроблену ним спокусу або шкоду протилежними йому добрими справами. Так вчинив Закхей митар, коли сказав Господу: “Господи! половину майна мого я віддам убогим, і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо” (Лк. 19:8). 607. Як слід чинити, якщо нам здається, що ми виконали якусь заповідь? Якщо нам здається, що ми виконали якусь заповідь, потрібно налаштувати своє серце (почуття і думки) згідно зі словами Господа нашого Іісуса Христа: “Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні, бо зробили те, що повинні були зробити” (Лк. 17:10). ⇐Частина друга