Святитель Іоанн Златоуст
Бесіди на Євангеліє від Матфея
📖Книга также доступна на русском
| ← | → |
Бесіда 75
«І, вийшовши, Іісус ішов від храму; і підійшли учні Його, щоб показати Йому будівлі храму. Іісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано» (Мф. 24:1-2).
Зміст:
Виконання пророцтва про руйнування храму. – Пророцтво про лиха іудеїв і спокуси апостолів. – Христос виправляє думку учнів про час кінця світу. – Чому руйнування Єрусалима відбулося після поширення проповіді Євангелія. – Доказом сили Христової служить те, за яких тяжких умов відбулася перемога проповіді. – Проти вчення про кругообіг часів і вплив зірок на долю людини. – Добре незнання краще за погане знання. – Тяжкість гріха зменшується або збільшується залежно від обставин і особи того, хто грішить.
1 Оскільки Христос сказав: “Ось, залишається вам дім ваш порожній” (Мф. 23:38), і ще перед тим провістив незліченні лиха, то учні, почувши це, зі здивуванням приступили до Нього, вказуючи на красу храму і дивуючись, невже буде знищено таку красу, коштовну речовину та невимовне розмаїття мистецтва? Христос не просто вже говорить їм про запустіння, але пророкує досконале знищення. “Чи бачите все це”, – каже Він, і чи не дивуєтесь і не жахаєтесь? “Не залишиться тут каменя на камені”? Як же, однак, залишився, скажеш? І що б це означало? І цей вислів у цьому випадку не залишився без виконання. Спаситель говорив це, вказуючи або на загальне запустіння, або на запустіння того тільки місця, де Він був, бо частини храму дощенту зруйновані. До того ж можна сказати й те, що події, які трапилися, навіть найзатятіших повинні запевнити в цілковитому знищенні й залишків. “Коли ж сидів Він на горі Оливній, то приступили до Нього учні наодинці та й запитали: скажи нам, коли це буде, і яка ознака Твого пришестя та кінця віку” (Мф. 24:3)? Вони тому приступили наодинці, що мали намір запитати про настільки важливі предмети. Вони нетерпляче бажали дізнатися про день Його пришестя, бо сильно бажали бачити ту славу, яка буде причиною незліченних благ. І двоє з них запитують Його про ці два предмети: “коли це буде”, тобто руйнування храму, “і яка ознака Твого пришестя”? Лука свідчить, що питання було одне, і саме про зруйнування Єрусалима, бо учні думали, що тоді буде і пришестя Його. А Марк каже, що не всі вони запитували про руйнування Єрусалима, але тільки Петро та Іван, як такі, що мали більше дерзновення. Що ж сказав Господь? “Стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм, і казатимуть: Я Христос, і багатьох спокусять. Також почуєте про війни і про військові чутки. Дивіться, не жахайтеся, бо належить усьому тому бути, але це ще не кінець” (Мф. 24:4-6). Оскільки учні чули про покарання, що посилається на Єрусалим, як про чуже для них, і, думаючи, що самі вони будуть спокійні, мріяли про самі лише блага і сподівалися отримати їх дуже скоро, то Спаситель знову провіщає їм нещастя, спонукаючи тим самим до турботливості й сугубої пильності, щоб вони не захопилися оманою ошуканців, і щоб їх не здолали силою нещасть, які мають спіткати їх. Війна, каже Він, буде двоякого роду: з боку спокусників і з боку ворогів; але перша буде набагато жорстокіша, бо відкриється за обставин непевних і жахливих, коли люди перебуватимуть у страху й збентеженні. І справді, велике тоді було сум’яття, коли римляни починали процвітати, міста брали в полон, війська і зброя перебували в русі, і коли багато хто всьому легко вірив. Про війни ж говорить Він тих, які мали бути в Єрусалимі, а не поза ним, у всіх місцях всесвіту. Яка потреба була учням до цих останніх? До того ж, Він нічого б не сказав нового, якби говорив про лиха всього всесвіту, що завжди трапляються, бо й раніше траплялися війни, збурення і битви. Але Він говорить тут про війни іудейські, які незабаром мали послідувати, бо іудеїв турбували вже успіхи римлян. А оскільки і цього вже досить було для того, щоб стривожити їх, то Христос і пророкує все це. Потім, щоб засвідчити, що і сам Він повстане проти іудеїв, і воюватиме проти них, Він говорить не про одні тільки битви, а й про поразки, голод, виразки, і землетруси, що їх Бог пошле на них, показуючи, що Він сам допустить, щоб війни відбувалися, і що все це трапиться не просто так, як колись зазвичай траплялося в людей, а з гніву Божого. Тому Він і каже, що станеться це не випадково або раптово, але зі знаменнями. А щоб іудеї не казали, що винуватці цих лих – ті, хто увірував тоді, – Він відкрив їм і причину наведення їх. “Воістину кажу вам, – сказав Він вище, – що все це прийде на цей рід” (Мф. 23:36), згадавши про мерзенне їхнє вбивство. Потім, для того, щоб вони, чуючи про таку безліч лих, не подумали, що пророцтво не зовсім здійсниться, додав: “дивіться, не лякайтеся, бо має бути все те, що має бути”, тобто, все, що я пророчив, і наступ спокус анітрохи не стане на заваді виконанню слів Моїх. Хоча будуть збурення і сум’яття, але вони нітрохи не похитнуть Моїх передбачень. Далі, оскільки Христос сказав іудеям: “Не побачите Мене віднині, доки не вигукнете: благословенний Той, Хто прийшов в ім’я Господнє” (Мф. 23:39), а учні думали, що разом зі зруйнуванням Єрусалима буде і кінець світу, то щоб виправити і цю їхню думку, сказав: “але це ще не кінець”. А що вони думали точно так, як я сказав, переконайся з їхнього запитання. Справді, про що вони запитували? “Коли це буде”? Тобто, коли буде зруйнований Єрусалим? “І яка ознака Твого приходу і кінця віку”? Але Христос нічого не відповідав одразу на це запитання, а спершу говорить про найнеобхідніше, і про те, що належало дізнатися раніше. Він не сказав одразу ні про Єрусалим, ні про друге пришестя Своє; але про ті нещастя, які були при дверях. Тому й спонукає учнів до обережності, кажучи: “Стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм, і казатимуть: Я Христос”. Таким чином, спершу збудивши їхню увагу до слухання цього (“стережіться, – каже Він, – щоб хто не спокусив вас”), зробивши їх турботливими та пильними, і згадавши про псевдохристів, потім говорить і про лиха Єрусалиму, засвідчуючи на основі того, що вже трапилося, і в непорушності майбутнього людей божевільних та наполегливих.
2.Війнами і чутками про війни, як я й раніше сказав, Він називає сум’яття, що мають бути в них. Далі, оскільки – про що я вже казав, – учні думали, що за цією війною настане кінець, то дивись, як Спаситель заспокоює їх, кажучи: “але це ще не кінець, бо повстане”, каже, “народ на народ, і царство на царство” (Мф. 24:7). Він має на увазі початок лиха іудеїв. “Усе ж це – початок хвороб” (Мф. 24:8), тобто, тих, які з ними трапляться. “Тоді віддаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас” (Мф. 24:9). Завбачливо згадав Христос учням про їхні власні нещастя, які полегшуються загальними нещастями, і не цим тільки, а й тим, що додав: “за ім’я Моє. Будете, – каже Він, – “ненавидимі всіма народами за ім’я Моє, і тоді багато хто спокуситься, і один одного зраджуватимуть, і зненавидять один одного; і багато псевдопророків повстане, і спокусить багатьох, і через примноження беззаконня в багатьох охолоне любов, а той, хто перетерпів до кінця, той врятується” (Мф. 24:10-13). Лихо це стає тим більшим, коли приєднується до нього і міжусобна війна: а тоді багато було лжебратій. Чи бачиш трояку війну, – саме з спокусниками, ворогами і псевдобратами? Дивись, як і Павло, те саме оплакуючи, каже: “ззовні – напади, всередині – страхи”; і: “небезпеки від псевдобратів” (2Кор. 11:26); і знову: “бо такі псевдоапостоли, лукаві діячі, приймають вигляд Апостолів Христових” (2Кор. 11:13). Потім, що найгірше, учні й від любові не отримуватимуть розради. Далі, показуючи, що це анітрохи не зашкодить мужньому і терплячому, Христос каже: не бійтеся і не бентежтеся. Якщо ви покажете належне терпіння, то нещастя не переможуть вас. Яскравим доказом цьому слугує проповідування євангелія по всьому всесвіті, не зважаючи на жодні перешкоди: таким чином, ви будете вищими за нещастя. А щоб учні не сказали: як же ми будемо жити? додав ще більше: будете і жити, і навчати всюди. Тому-то й сказав: “і проповідуватиметься це Євангеліє Царства по всьому всесвіті, як свідоцтво для всіх народів, і тоді прийде кінець” (Мф. 24:14) – не світу, а Єрусалиму. А що Христос говорив про цей кінець, і що євангеліє було проповідувано ще до взяття Єрусалима, послухай, що говорить Павло: “по всій землі пролунав їхній голос” (Рим. 10:18); і знову: “благовістя, яке сповіщене усій тварі піднебесній” (Кол. 1:23). І ти бачиш, як скоро він перейшов з Єрусалима до Іспанії. Якщо ж один оволодів такою великою частиною (всесвіту), то подумай, скільки зробили й інші. І в іншому посланні Павло говорить про євангеліє, що воно “приносить плід, і зростає” (Кол. 1:6) в усій тварі піднебесній. Але що означає: “на свідоцтво всім народам”? Оскільки євангеліє скрізь було проповідувано, але не скрізь увірували в нього, Христос каже: “на свідоцтво” буде тим, хто не увірував, тобто для докору, для осуду; на свідоцтво: ті, що увірували, будуть свідчити проти тих, хто не увірував, і засудять їх. Ось чому вже після проповідування євангелія по всьому всесвіті руйнується Єрусалим, щоб невдячні не могли мати й тіні вибачення. Справді, яке можуть мати вибачення люди, котрі бачили могутність Його, що усюди засяяла і за мить протікла весь всесвіт, якщо вони залишилися в тій же самій невдячності? А що євангеліє скрізь було тоді проповідувано, послухай, що говорить Павло: “благовістя, яке сповіщене всьому створінню піднебесному” (Кол. 1:23). Це і служить найбільшим знаменням сили Христової, що слово Його досягло меж всесвіту впродовж двадцяти або тридцяти років. Отже, після цього, каже Христос, прийде кінець Єрусалиму. А що Він вказує саме на це, видно з наступного. На засвідчення руйнування Єрусалима Він навів і пророцтво, кажучи: “коли побачите мерзоту запустіння, про яку говорилося через пророка Даниїла, що стоїть на святому місці, – хто читає, той нехай зрозуміє” (Мф. 24:15). Він вказав їм на Даниїла. А гидотою називає статую того, хто завоював тоді місто, яку він, після спустошення міста і храму, поставив усередині храму, чому й називає гидотою запустіння. Потім, для того, щоб вони знали, що це трапиться ще за життя деяких із них, сказав: “коли побачите гидоту запустіння”.
3.Тут кожен особливо повинен здивуватися силі Христовій і мужності апостолів, бо вони проповідували в такі часи, коли особливо іудеї були пригноблені війною, коли на іудеїв звертали особливу увагу як на порушників, коли кесар дав наказ усіх їх виганяти. Це подібно до того, якби хтось у той час, коли море з усіх боків зхвилювалося, коли мороком вкривається все повітря, корабельні аварії слідують за корабельними аваріями, всі, хто пливе на кораблі, збурюються, чудовиська випливають на поверхню моря і, разом із хвилями, пожирають тих, хто плаває, коли блищать блискавки, нападають розбійники, і ті, хто перебуває на кораблі, один проти одного зловмислюють, – повелів людям, які не вправні в плаванні, і навіть не бачили моря, сісти на кормі, керувати кораблем, вести морський бій і з одним малим судном, при такому, як я сказав, загальному безладі, брати в полон і винищувати незліченний флот, який йде проти них з великою силою. І справді, апостоли і в язичників перебували в ненависті, як іудеї, і від іудеїв били камінням, як такі, що противляться їхнім законам, і ніде не мали притулку. Отже, усюди для них були стремнини, скелі й підводне каміння: і в містах, і в селах, і в домівках, і кожен повставав проти них: і вождь, і начальник, і простолюдин, і всі язики, і всі народи, і було таке сум’яття, якого неможливо висловити словами. Народ іудейський був вельми ненависний римському уряду, бо завдавав йому незліченні занепокоєння. Але це анітрохи не зашкодило проповіді: місто було взято, спалено, а мешканців спіткали тисячі лих, а апостоли, які походили з цього міста, запроваджували нові закони та володарювали над римлянами. О, нові й дивовижні справи! Римляни взяли тоді в полон незліченні тисячі іудеїв, але не перемогли дванадцятьох мужів, які просто билися з ними без жодної зброї. Яке слово буде в змозі зобразити таке диво? Дві умови потрібно мати їм: користуватися довірливістю і бути улюбленими з боку учнів, а, крім того, і саме вчення повинно бути легкоприйнятним, а час – вільним від сум’яття й обурення. Водночас усе було навпаки. Апостоли, мабуть, не заслуговували на довіру, а тим часом спокушених відволікали від таких людей, яких вважали гідними довіри; їх не любили, їх навіть ненавиділи, а тим часом відхиляли від улюблених речей, від звичаїв, від вітчизни, від законів. Їхні вимоги були незручні; а те, від чого вони відвертали, було вельми приємним. Як самі вони, так і послідовники їхні наражалися на багато небезпек, на багато смертей; а понад усе цього, і самий час був вельми важким, сповненим війн, сум’яття, збурень; тож якби й нічого зі сказаного не було, то воно могло б усе призвести до сум’яття. Чи пристойно тут сказати: “хто скаже могутність Господа, сповістить усі хвали Його” (Пс. 105:2)? Якщо одноплемінники, попри всі знамення, не послухали Мойсея тому тільки, що були пригноблені виготовленням глини і цегли, то тих, які щодня були вражені і вбиті, і які терпіли нестерпні нещастя, хто переконав залишити життя спокійне й віддати перевагу над ним, замість життя, сповнене небезпек, крові і смертей, тоді як ті, хто проповідували це, були інопланетні люди, і в усьому були їм вельми ворожі? Не кажучи вже про племена, міста, але якщо навіть хто-небудь і в невеличкий дім введе таку людину, яку ненавидять усі, хто живе в ньому, і якщо через неї буде намагатися відхиляти від улюблених предметів, від батька, матері, дружини і дітей, то чи не розірвуть її ще до того, як вона відкриє вуста? А якщо в домі буде ще сварка і лайка між дружиною і чоловіком, то чи не поб’ють його камінням перш, ніж він ступить на поріг? Якщо ж він буде ще й гідний презирства і стане наказувати що-небудь важке, вимагати помірного життя від людей, відданих задоволенням, до того ж діятиме проти людей, які значно чисельніші й сильніші за нього, то хіба не очевидна його цілковита загибель? Але при всьому тому, чого не могло бути в одному домі, то Христос здійснив у всьому всесвіті, провівши лікарів його через стрімчаки, печі, стрімчаки, скелі, через землю і море, охоплене війною. Якщо ти хочеш ясніше дізнатися все це, тобто, голод, виразки, землетруси та інші плачевні події, то прочитай про це історію Іосифа, і ти все дізнаєшся докладно. Тому сам Христос сказав: “не жахайтеся, бо належить усьому тому бути”; і: “той, хто перетерпів до кінця, той врятується”; і: “проповідуватиметься це Євангеліє Царства у всьому всесвіті”. Оскільки учні, злякавшись Його слів, прийшли в знемогу і зневіру, то Він і зміцнює їх, кажучи, що хоча і незліченні будуть перешкоди, однак, євангеліє повинно бути проповідувано по всьому всесвіту, і “тоді прийде кінець”.
4.Чи бачиш, у якому стані перебували тоді справи, і якою різноманітною була війна? І це спочатку, коли у всякій справі особливо потрібен великий спокій. У якому ж стані вони перебували? Ніщо не перешкоджає знову повторити те ж саме. Перша брань була з боку спокусників: “прийдуть”, сказано, “псевдохристи і псевдопророки”; друга – з боку римлян: “почуєте про війни”; третя спричиняла “голод”; четверта – “мори та землетруси”; п’ята – “віддадуть вас на смерть”; шоста – “вас будуть ненавидіти усіма”; сьома – одне одного “зрадять і зненавидять”: тут мається на увазі міжусобна брань. Потім лжехристи і лжебрати; нарешті, “охолоне кохання”, що і буде причиною всіх зол. Чи бачиш незліченні пологи сварок, нові й надзвичайні? Але навіть і за цих та інших набагато більших сварок (до міжусобної брані приєднувалася ще браня між рідними) проповідь євангельська взяла гору над усім світом: “проповідуватиметься, – говорить Він, – євангеліє” в усьому світі. Отже, де ті, які панування природи і кругообіг часів протиставляють вченню Церкви? Чи пам’ятає хто-небудь із них, щоб з’явився коли-небудь інший Христос, щоб трапилася подібна подія? І хоча вони й розповідають про інші байки, що, наприклад, нібито минуло вже сто тисяч років, але тут нічого подібного вигадати не можуть. Отже, про яке ви скажете колообіг? Ні Содому, ні Гоморри, ні потопу іншим разом не було. До яких пір вам знущатися і говорити про перетворення і виникнення? Як же, скажеш ти, збувається багато чого з того, що пророкують? Оскільки ти сам себе позбавив допомоги Божої, знехтував нею і поставив себе поза промислом, то диявол, зі своєї волі, керує і розпоряджається твоїми справами. Але він не робить цього зі святими, ні навіть із нами грішними, які вельми зневажаємо ці передбачення. Хоча життя наше й погане, але оскільки ми з благодаті Божої вельми твердо тримаємося догматів істини, то й підносимося над підступами диявольськими. Що ж, справді, означає ворожіння за світилами? Не що інше, як брехня і заплутаність, через які все відбувається навмання, і не тільки навмання, а й безрозсудно. Але ти скажеш: якщо світила не мають впливу на долю людини, то чому той багатий, а інший бідний? Не знаю; до певного часу я так буду міркувати з тобою, щоб навчити тебе, щоб ти не надто все випробовував, і тому не думав, що все відбувається навмання і випадково. Тому, що ти не розумієш цього, ти не повинен вигадувати того, чого немає. Добре незнання краще за погане знання. Хто не знає причини, той скоро може дійти до істинної причини; а хто, не пізнав істинної причини, вигадує неправдиву, той не легко може прийняти істинну; але багато вимагається від нього праці і поту для того, щоб знищити колишнє. На чистому пергаменті всякий зручно може писати, що йому заманеться, а на списаному не так: спершу треба стерти те, що погано написано. І між лікарями той, хто нічого не робить, набагато кращий за того, хто робить шкоду; і той, хто неміцно будує, гірший за того, хто геть нічого не будує, так само як і земля, на якій немає нічого, набагато краща від тієї, що має тернину. Отже, не будемо поспішати дізнатися все, але будемо терпіти, якщо чогось і не знаємо, щоб, коли знайдемо вчителя, не заподіяти йому суворої праці. Навпаки, багато хто часто залишався навіть у невиліковній хворобі, після того як через простоту свою прийняв погане вчення. Дійсно, не однаково важко виривати те, що раніше пустило погане коріння, і – сіяти й насаджувати на чистому полі. Там треба вирвати колишнє, і потім уже посіяти інше, а тут – відкриті тільки вуха. Чому ж, однак, інший багатий? Тепер уже я скажу. Одні придбали багатство з Божого благодіяння; інші ж з Божого попущення. Ось коротка і проста причина. Чому ж, скажеш ти, Він робить багатим блудника, розпусника, пристрасного, і того, хто зловживає своїм майном? Він не робить багатим, але тільки попускає бути багатим; а між діянням і потуранням велика, навіть нескінченна, відмінність. Чому ж, однак, Він попускає? Тому, що не настав ще час суду, щоб кожен отримав гідне. Що гірше за того багатія, який не давав навіть і крихт Лазареві? Але ж він став найнещаснішим за всіх, не міг мати й краплини води, особливо за те, що за свого багатства був нелюдяний. Якщо два нечестивці мали тут не однакову долю, але один з них був багатий, а інший бідний, то вони і там не однаково будуть покарані, але той, хто багатший, буде покараний більш жорстоко.
5.Отже, чи бачиш, що і цей багатій зазнає найжорстокіших мук, тому що процвітав у цьому житті? Тому й ти, якщо побачиш, що той, хто неправедно здобуває багатство, благоденствує, зітхни і пролий сльози: багатство це збільшить його покарання. Як ті, що багато грішать і не хочуть покаятися, збирають собі скарб гніву (Рим. 2:5), так і ті, що тут не караються, а насолоджуються щастям, зазнають більшої кари. І це, якщо завгодно, я доведу тобі прикладом не тільки з майбутнього, а й із теперішнього життя. Так блаженний Давид, коли вчинив відомий гріх з Вірсавією і був викритий пророком, за те особливо вельми жорстоко був звинувачений, що вчинив такий злочин, незважаючи на те, що користувався цілковитою безпекою. Послухай, як Бог за це особливо докоряє йому: “Чи не Я помазав тебе на царя, і визволив тебе з руки Саула, і дав тобі все майно пана твого, і весь дім Ізраїлевий, і весь дім Іудин, і весь дім Ізраїля? І якщо мало було тобі цього, Я ще до цього доклав би тобі. І для чого ти створив лукаве переді Мною” (2Сам. 12:7-9)? Не всі гріхи однаково караються, але є багато і різних покарань, зважаючи на час, на осіб, на гідності, на ступінь розуміння, і на багато інших обставин. Щоб яснішими були слова мої, вкажемо тут на один гріх – блуд; і дивись, наскільки різноманітні покарання представлю я, не від себе самого, але з божественних Писань. Хто займався розпустою до закону, – інакше карається. Це показує Павло: “ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть” (Римлян. 2:12). Хто займався розпустою після закону, той зазнає більш жорстокого покарання: “а ті, що під законом згрішили”, – каже Він, – “за законом засудяться”. Хто вчинив блуд, будучи священиком, той відповідно до свого сану отримує найбільше і посилене покарання. Ось чому інші діви за любодіяння були вбиті, а доньки священиків спалювалися, чим законодавець вельми ясно показує, яка кара загрожує самому священикові за подібний гріх. Справді, якщо дочка піддається більшому покаранню тому, що вона дочка священика, то набагато більше сам священик. Якщо якась жінка вчинила блуд з примусу, то вона вільна від покарання. Якщо вчинила блуд жінка багата і жінка бідна, то і тут знову відмінність. Це відкривається з того, що ми вище сказали про Давида. Чи хто блудив після пришестя Христового і помре, не прийнявши хрещення, – зазнає більш жорстокого покарання, ніж усі раніше згадані. Чи вчинив хто блуд після омиття божественним хрещенням, – тут уже не залишається жодної розради в гріху. І показуючи саме це, Павло сказав: “Якщо той, хто відкинув закон Мойсея, при двох або трьох свідках, без милосердя карається смертю, то наскільки найтяжчому, думаєте, покаранню повинен буде той, хто зневажає Сина Божого, хто не почитає за святиню Кров Завіту, якою освячений, і Духа благодаті ображає” (Євр. 10:28-29)? Якщо вчинив блуд якийсь священик нині, це особливо вже верх усіх зол. Чи бачиш, скільки відмінностей у одного і того ж гріха? Одне – гріх скоєний до закону, інше – після закону, інше – зроблений священиком, інше – багатою і бідною жінкою, інше – гріх вчинений оголошеною і вірною, інше – жінкою з роду священицького. Також велика відмінність походить і від розуміння: “хто знав волю пана свого, і не був готовий, і не робив за волею його, той багато буде побитий” (Лк. 12:47). І гріх, зроблений після таких і стількох багатьох прикладів, отримує більше покарання. Тому Христос сказав: “побачивши це, не покаялися після” (Мф. 21:32), хоча й багато були вилікувані. У тому ж докоряє Він і Єрусалиму, кажучи: “скільки разів хотів Я зібрати чад твоїх, та ви не захотіли” (Лк. 13:34)? Щодо тих, які грішать, живучи в розкоші, ти маєш приклад в історії про багатія і Лазаря. Збільшується ще тяжкість гріха і від місця, на що сам Христос вказує, кажучи: “між храмом і жертовником” (Мф. 23:35); і від якості самих злочинів: “не спускають”, сказано, “злодієві, якщо він краде, коли він голодний” (Притч. 6:30); і знову: “синів твоїх і дочок твоїх приносила в жертву… при всіх твоїх гидотах і блудодіяннях твоїх” (Єз. 16:20,22). Також і від осіб: “якщо згрішить людина проти людини, то помоляться за неї Богові; якщо ж людина згрішить проти Господа, то хто буде заступником за неї” (1Сам. 2:25)?
Так само, якщо хтось перевершує своєю безтурботністю найгірших людей, що Бог засуджує і в Єзекіїля таким чином: “навіть не чините і за постановами язичників” (Єз. 5:7); і коли хто-небудь не спрямовується навіть прикладами інших: бачила, сказано, сестру свою, і виправдала її (Єз. 16:57); коли хто користується особливим промислом: “якби в Тирі, – каже Він, – і Сидоні були виявлені сили, виявлені у вас, то давно б вони в тліні та попелі покаялися, але кажу вам: Тиру та Сидону буде веселіше в день суду, ніж вам” (Мф. 11:21-22). Чи бачиш досконалу точність і те, що не всі за одні й ті самі гріхи отримують рівне покарання? І ми, якщо не скористаємося довготерпінням Божим, зазнаємо більшого покарання. Це показує і Павло, кажучи: “через завзятість твою і нерозкаяне серце, ти сам собі збираєш гнів” (Рим. 2:5). Отже, знаючи це, не будемо спокушатися й бентежитися жодними випадками життя, не будемо обурюватися помислами, але, віддаючись незбагненному божественному промислу, будемо старатися про доброчесність і уникати гріха, щоб отримати майбутні блага благодаттю й людинолюбством Господа нашого Іісуса Христа, через Котрого та з Котрим слава Отцю зі Святим Духом, нині й повсякчас, і на віки віків. Амінь.
| ← | → |