Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ |
Висновок
У цих оповіданнях, як на картині, зображено стародавнє чернецтво.
Старці-оповідачі з простотою і точністю передали як дивовижну духовну досконалість монахів перших століть християнства, так і різноманітні падіння багатьох із них через неміч зіпсованої гріхопадінням природи. Проте, попри всю ясність і простоту цієї розповіді, стан стародавнього чернецтва, розділений із нами простором багатьох століть, залишається недостатньо зрозумілим, немов би будівля, прихована густим туманом.
Від звернення до образів давнини перейдемо до сучасності. Що ми маємо сказати про себе? Як нам жити і діяти? Відповідь на ці питання знаходимо у прикладі давніх монахів: вони передбачили наш стан і вказали нам шлях дії.
«В останні часи, – сказав один із них, – ті, хто істинно служитиме Богові, розсудливо приховають себе від людей і не чинитимуть серед них знамен і чудес, як це відбувається зараз. Вони йтимуть шляхом праці, з’єднаної зі смиренням, і у Царстві Небесному виявляться більшими за отців, які прославилися знаменнями».
Яке мудре повчання й утіха містяться в цих пророчих словах святого й духовного отця! Через множення спокус, їхню повсюдність і панування, через забуття й зневагу євангельських заповідей усього людства – для тих, хто прагне спастися, стає необхідним усамітнення зовнішнє й внутрішнє. Через брак благодатних наставників і множення лжеучителів, обманутих диявольською облудою й тих, що вводять у неї світ, необхідно життя, сповнене смирення, точне дотримання євангельських заповідей, поєднання молитви з плачем за себе і за все людство.
Необхідна пильність, щоб уникнути захоплення розпаленістю, коли людина думає виконати Божу справу тільки людськими силами, без дії Самого Бога. «Спасай душу свою» (Бут. 19:17), – сказано залишку християн, сказано Духом Божим. Спасай себе! Блаженний ти, якщо знайдеш хоча б одного вірного співробітника у справі спасіння: це – великий і рідкісний у наш час дар Божий.
Стережися, бажаючи врятувати ближнього, щоб він не втягнув тебе у згубну прірву. Це трапляється постійно. Відступництво допущене Богом; не намагайся зупинити його слабкою рукою своєю. Відсторонись, захисти себе від нього – цього буде досить.
Знай дух часу, вивчи його, щоб наскільки можливо уникнути його впливу. «Нині майже нема істинного благочестя, – говорив святитель Тихон сто років тому, – нині є тільки лицемірство». Страшись лицемірства, передусім у собі, а потім у інших. Страшись, бо воно є рисою часу і може заразити кожного при найменшій легковажності.
Не працюй напоказ людям, а тільки задля власного спасіння перед очима Бога – і очиститься твоє життя від лицемірства. Не засуджуй ближніх, надавши суд над ними Богові, – і серце твоє очиститься від лицемірства.
Борись із лицемірством у собі, виганяючи його, уникай заражених ним мас, які свідомо чи несвідомо прикривають служіння світові служінням Богові, прагнення земних благ прагненням благ небесних, удаваною святістю – порочне життя й душу, віддану пристрастям.
| ⇦Попердній розділ |