Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник

⇦Попердній розділ

Наступний розділ⇨

Святитель Тихон Воронезький

З келійних листів Святого Тихона Воронезького.
1. Святе Писання — це слово Боже. Воно говорить тобі, як і кожній людині. Воно дано тобі для отримання вічного спасіння: тому шукай спасіння свого в Слові Божому — Святому Писанні. Залиш бажання дізнаватися, що робиться в тому чи іншому місці; турбуйся дізнатися, за допомогою слова Божого, що відбувається в твоїй душі, до якої мети ти йдеш: до загибелі чи до спасіння, на якому шляху ти перебуваєш — на шляху праведних чи на шляху нечестивих?
2. У Святому Писанні зображений Бог, що перевищує будь-яке зображення, щоб ми пізнали Його, наскільки і як Він дарував нам пізнавати Його; у Святому Писанні викладена всесвята воля Бога, щоб ми виконували її; у Святому Писанні описаний стара і нова людина, або той, хто гине, і той, хто спасатиметься, показано — шлях, що веде до спасіння, і шлях, що веде до загибелі. У Святому Писанні побачиш, що чекає кожну людину після її смерті, у вічності.
3. Найголовніше і найважливіше для кожного християнина — це здобуття вічного спасіння. Нам під час земної подорожі потрібні одяг, їжа, пиття, житло та інші подібні потреби; але спасіння необхідніше за все: воно так необхідне, що все тимчасове в порівнянні з ним — ніщо. Все має той, хто здобув спасіння; нічого не має той, хто не здобув спасіння, хоча б увесь світ належав йому (Мф. 16:26).
4. «яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить?» (Мф. 16:26) Спасіння «одне є на потребу»! спасіння є та благословенна частка, «яка не забереться» від душі, що здобула її (Лк. 10:42)! Все матеріальне, що ми маємо, що здобудемо в часи земного життя, все залишимо в день смерті: залишимо в день смерті, залишимо назавжди рідних, друзів, багатство, почесті, залишимо своє тіло. Вічне спасіння або вічна загибель — тільки вони залишаться нашим надбанням, підуть з нами в вічність, там отримають повне розвиток, принесуть нам або нескінченне блаженство, або нескінченне лихо.
5. Головним завданням і головними турботами для кожного християнина повинні бути справи спасіння, турботи про здобуття спасіння. Той, хто займається своїм спасінням із такого серцевого завзяття, буде спасенний, бо всесильний Бог, своєю благодаттю, допоможе йому спастися.
6. Будь певний, що Бог присутній у будь-якому місці. Він бачить кожну справу, починання і роздуми твої, чує кожне твоє слово. Він записує в книгу Свою всю твою поведінку з точністю і детальністю, оголосить тобі її в день твого суду і воздасть тобі згідно з твоєю поведінкою. «Я викрию тебе і поставлю перед тобою гріхи твої» (Пс. 49:21).
Водрузи це в пам’яті своїй, і будеш оновлюватися щодня. Ми мусимо насильно засвоювати для себе найочевидніші та найвідчутніші істини: ми отруєні гріхом, ми знаходимося в стані згубного самообману, відчужені від спасенної істини.
7. Утверди себе, що будуть піддані вічним мукам нечестиві та нерозкаяні грішники, а праведники та розкаяні грішники успадкують вічне блаженство.
8. Утверди себе, що ти помреш, помреш обов’язково. Бачиш, як братів твоїх, що спочили, виносять із їхніх осель, виносять однаково з убогої хатини і з величного палацу, однаково кладуть до землі? Це обов’язково станеться і з тобою: «земля ти, і в землю підеш» (Бут. 3:19). Усі мертві залишили все, що мали; і ти залишиш. Коли вони наблизилися до години смерті, то зрозуміли, що все в цьому світі — марнота, марнота марнот. І ти зрозумієш це неминуче, коли настане година твоєї смерті. Краще зрозуміти це завчасно і відповідно до цього спрямувати свою діяльність! При приході смерті ніхто і нічого не може допомогти тому, до кого вона прийшла — ані родичі, ані друзі, ані високий сан, ані громада підданих, ані велике багатство. Смерть — і невблаганна, і незворотна. Не хочуть близькі відпустити умираючого, і він не хоче залишити їх і все земне, до чого прив’язався і до чого звикнув, але воля і рука смерті сильніші за його волю і зусилля, за волю і зусилля всіх людей: проти своєї волі і проти волі близьких він залишає всіх і все, насильно втягується в невідому вічність. Марні — сльози! марні — ридання! марні — крики! марні — стогони й терзання! Так померли всі спочилі: так помреш і ти.
9. При настанні смертної години в пам’яті умираючого оживає все його минуле життя; готовий для нього неупереджений суд, який вирішить його долю на вічність; страшний трепет і сум’яття охоплюють його. Таким буде і твоє становище, коли, завершивши своє земне мандрування, ти вступиш на межу, що відокремлює тимчасове від вічного, тлінне від нетлінного.
5. «Блаженні мертві, які вмирають у Господі» (Одк. 14, 13): коли він при смерті залишить все, тоді щедро з’єднається з Господом, джерелом і скарбницею всіх благ, бо під час земного життя він залишав все, щоб здобути Господа. Благословляй Бога відтепер, як старанно благословляє раб свого пана, щоб тоді, по розлученні душі твоєї з тілом, Він визнав тебе Своїм рабом, простягнув до тебе Свою всемогутню руку, врятував твою душу від твоїх ворогів — демонів, які накинуться на тебе, як люті звірі, щоб забрати тебе і кинути в темниці і вогонь аду.
6. Возлюблений! неперервно згадуй, постійно пам’ятай годину твоєї смерті. Страшна ця година не тільки для грішних, але й для святих. Святі проводили все своє життя в роздумах про смерть; погляди їхнього розуму і серця то були спрямовані до воріт вічності, до безкрайнього простору, що починається за цими воротами, то зверталися до своєї гріховності, дивилися туди, наче в темну безодню; з серця сокрушеного, з серця, що страждало, вони проливали найтепліші і невпинні молитви до Бога про помилування.
7. Відвернися від суєти і самообману, звернись до істини! Відвернися від гріха і світу до Бога! Відвернися від тимчасового до вічного! Відкинувши всі порожні заняття і насолоди, приступи до слова Божого, тримайся цього спасительного, животворного слова: воно просвітить тебе і буде вести до вічного блаженства.
8. Пізнай і переконайся, що розкіш, бенкети, розваги, ігри, розсіяне життя — словом, усе, що носить назву суєти і світу, що турбує і поглинає все життя людини, весь її час, всі сили і здібності душі і тіла, є не що інше, як обман і хитрість сатани, вигадані та влаштовані для обману людей. Якщо не пізнаєш цього і не переконаєшся в цьому добровільно через слово Боже, то пізнаєш і переконаєшся невільно, коли настане смерть. Той, хто не вивчає великого, не знає цього. Той, хто мало піклується про велике чи зовсім не піклується, вважає це велике незначним, неважливим, нікчемним. Не знають християни християнства, бо не вивчають його; не звертають вони жодної уваги на спасіння людства, на втілення Бога в людину, топчуть це велике діло Боже, бо не піклуються і не думають про своє спасіння. Нехтуючи великими дарами Божими, вони цілком віддаються суєтності, що є лише обманом, в якому немає нічого суттєвого. Розгориться гнів Божий на таких християн! Легше буде ідолопоклонникам і магометанам у день Божого суду, ніж таким християнам!
9. Якщо хочеш, щоб вічне спасіння стало твоєю головною справою, будь у цьому світі, як мандрівник і пришелець.
10. Перед потопом люди їли, пили, одружувалися, займалися справами, і всі їхні думки були спрямовані на задоволення плотських бажань; раптово прийшла вода і загубила всіх. Так і тепер люди п’ють, їдять, гуляють, одружуються, займаються різними справами, віддалися найрізноманітнішій суєті, не звертаючи уваги на діла Господні та Його суди. І раптово зазвучить архангельська труба: ось гряде Суддя, встаньте, мертві, йдіть на суд (Мф. 24). З цього безстрашного та плотського способу життя ми робимо висновок, що близький день Господній.
11. Не обманюйся богопізнанням і богошануванням сучасних християн, у яких на язиках є сповідання Бога, а в серці безбожність. Показуй своє богопізнання і богошанування вчинками своїми, а не тільки словами (2Тим. 3 та інші).
12. Світ — це не що інше, як «похоть плоті, похоть очей і гордість житейська» (1Ін. 2:16); все це заключається в серці. Треба вигнати все це з серця, щоб воно просвітилось, бо світ і духовне просвітлення серця взаємно протилежні. Потрібно, щоб одне вийшло, а інше могло поміститися, і чим більше буде виходити світ, тим більше буде просвітлюватися серце.
13. Щоб пізнати Бога, потрібно відкрите одкровення згори. Слово Боже проповідує Бога, але без Бога ми не можемо пізнати Бога. Сліпий і темний наш розум: він потребує просвітлення від Самого Того, Хто з темряви створює світло. І тому треба слухати Боже слово, але просити просвітлення від Самого Бога. Темряву потрібно прогнати вищим світлом. Святе Писання — це світильник, але тільки відкрите внутрішнє око може побачити світло цього світильника.
Сліпий не бачить світла: треба мати відкриті очі. Тому пророк молиться: «Відкрий очі мої, і зрозумію чуда закону Твого» (Пс. 118:18).
14. Ті, хто відрікся світу, хоч і не знають абетки, але є мудрішими, бо просвітлені Божим світлом, більше за тих, хто знає все Писання, але прагне прославитися в цьому світі. Святе Писання дано нам від Бога для нашого спасіння і слави Божого імені: саме для цього його потрібно читати, вивчати і слухати. А коли ми читаємо його для нашої слави і намагаємося знати, то воно не тільки не принесе користі, але й завдасть шкоди.
15. Усі дари Божі обертаються на шкоду, коли ми шукаємо через них не Божої слави, а нашої.
16. Пам’ятай: Бога без Бога пізнати не можемо, і чим більше хтось пізнає Бога, тим більше смиряється, боїться і любить Його.
17. Думай і завжди пам’ятай, що Бог є твій Бог, Творець, Господь, Цар і Промислитель; хоч Він є Богом для всіх, і хоча всім рівно наказує уникати зла і творити добро, сприймай це як наказ, що стосується тільки тебе. Тоді з допомогою Його в тобі народиться новий рух і новий дух: і чим частіше ти будеш розмірковувати про це, тим більше усвідомлення благочестя та богошанування виникатиме в твоєму серці. Але всюди потрібна молитва: без Бога ми не можемо належно розмірковувати про Бога.
18. Беззаконне і безстрашне життя є знаком безбожності, що криється в серці. Така людина каже в серці своєму: «Немає Бога» (Пс. 13:1). Такі люди «говорять, що знають Бога, а ділами відрікаються» (Тит. 1:16).
19. Люди, бажаючи чинити беззаконня, шукають прихованих місць: блудники й злодії шукають ночі й темряви; лихварі і хабарники беруть хабарі потайки; лукаві, хитрі, лицеміри і злісні в серці ховають своє зло; і всі темні справи виконують їхні творці в темряві, як сини темряви. «Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрились діла його, бо вони злі» (Ін. 3:20). Усі такі люди шукають прихистку, але обманюються, бідні.
20. Той, хто хоче прийняти Христа в своє серце, повинен очистити себе істинним покаянням: за допомогою Божого закону виявити свої гріхи та очистити їх покаянням, жалем і скорботою серця, а передусім просити очищення від Бога, і тоді прийде до нього Христос, Син Божий з Євангелієм і принесе втіху не цього світу, а таку, яке світ не може дати… Покаятись треба й нам, і визнати себе недостойними нічого: і Христос, як милосердний, удостоїть нас Своєї милості: Він поглядає на смиренних і дає їм свою благодать.
Серце в людини одне: коли воно шукає тимчасового, то забуває про вічне; коли ж воно звертається до вічного і заглиблюється в ньому, то забуває про тимчасове і не піклується про нього. Не може в серці бути двоякого піклування, про тимчасове і вічне, — одна любов володіє серцем: або до тимчасового, або до вічного.

Смерть невидимо слідує за людиною. Вона наздоганяє її там, де вона зовсім не очікує її; коли вона не чекає, смерть приходить раптово; так вона приходить, як ніколи не передбачала. Будь завжди таким, яким хочеш бути при кінці.
Розмірковуй над цим, уважно спостерігай за собою, і не захочеш ні честі, ні слави, ні багатства, ні яких інших переваг і насолод світу. Думай, що помреш сьогодні чи завтра, і тоді вся суєта зникне з твого серця. Що в честі, славі, багатстві і перевагах тому, хто знаходиться при кінці? Пропонуй йому царство, пропонуй золоті гори — він не зверне уваги на ці пропозиції. У нього одна думка, одна турбота: як би відійти звідси з надією на спасіння і блаженство. Прийми тепер таке ставлення і ти: кожен день свого життя вважай останнім днем і очікуй, що Господь покличе тебе. У такому стані нічого в світі не буде тобі привабливим, і якщо ти постійно будеш стояти на цій сторожі і пильнувати, то помреш благополучно.
Тепер, під час земного життя, часто за допомогою розуму спускайся в ад, щоб не опуститися туди навіки душею і тілом.

⇦Попердній розділ

Наступний розділ⇨