Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Захарія
Деякий єгиптянин на ім’я Каріон мав дружину і двох дітей.
Залишивши їх, він пішов у Скит і прийняв чернецтво. Через деякий час настав голод у Єгипті. Приведена в скрутне становище дружина Каріона прийшла в Скит з обома дітьми, з яких сина звали Захарією: інше дитя було жіночої статі. Сіла вона під деревом на березі струмка, проти церкви, за звичаєм, прийнятим у Скиту. Звичай був такий: якщо приходила до Скиту жінка для бесіди з ченцем, або ченцю траплялася потреба поговорити з жінкою, то вони сідали далеко один від одного, на протилежних берегах річки, і таким чином розмовляли між собою.
Сказала Каріону дружина його: «Ось ти прийняв чернецтво, а настав великий голод: хто прогодує дітей твоїх?». Каріон відповів: «Нехай син прийде до мене, я візьму його і вирощу в Скиті, а ти візьми на себе виховання дочки».
Вони так і зробили. У Скиту всі знали, що при Каріоні живе син його. Незважаючи на це, коли Захарія став дорослішати, ченці почали нарікати через нього. Каріон, дізнавшись, що братія нарікають, сказав Захарії: «Підемо звідси: отці нарікають». Захарія сказав на це: «Адже всі знають, що я – син твій». Вони пішли у Фіваїду і оселилися в келії. Але і там, після короткого часу, піднялося через них нарікання. Вони повернулися в Скит; там братія продовжували роптати на них. Тоді Захарія пішов до мінерального озера, і занурившись у нього до ніздрів, пробув у ньому цілу годину. Від цього він став ніби прокаженим. Коли він прийшов до батька свого, батько ледь упізнав його. Незабаром після цього Захарії довелося приступити до святого Причастя, і було про нього одкровення преподобному Ісидору пресвітеру, який сказав йому: «Сину мій, Захаріє! минулого недільного дня ти причастився як людина, а нині перетворився на Ангела».
Коли таким чином Захарія жив у Скиту, сподобився духовного бачення, і сказав про це батькові своєму. Старець не був духовним діячем і нічого не знав про ці предмети. Він почав бити сина, кажучи: «Це від ворога». Але Захарія перебував у стані, який викликається спогляданням.
Вночі пішов він до авви Пимена і розповів йому все, і як горить нутро його. Старець, хоча й знав, що духовний стан від Бога, але послав його до якогось іншого старця, сказавши: «Як цей скаже тобі, так і зроби».
Коли Захарія прийшов до старця, старець, перш ніж сказав йому що-небудь Захарія, пояснив йому все, і що видіння від Бога. «Але, – додав старець, – слухайся батька твого».
Благодатний, духовно мудрий старець подбав про те, щоб зберегти для Захарії ту підставу, на якій утворився його духовний успіх. Від істинного послуху народжується і істинне смирення: істинне смирення покривається милістю Божою. Від неправильного і угодницького послуху породжується неправдиве смирення, що відчужує людину від дарів Божих і робить її вмістилищем сатани.
Коли Каріону настав час преставитися до Бога, то він сказав братії: «Багато тілесних трудів поніс я; поніс їх більше, ніж син мій Захарія; але не прийшов у міру його через смиренність і мовчання його». І помер старець.
Колись авва Мойсей прийшов на колодязь почерпнути води і побачив юного ченця Захарію, який молився біля колодязя. Дух Божий, в подобі голуба, сидів на голові його. Авва Мойсей сказав Захарії: «Дай мені настанову для життя». Захарія, почувши це, впав до ніг старця, кажучи: «Чи мене питаєш, отче?». – Старець сказав йому: «Повір, сину мій, Захарія, що я бачив, як Святий Дух зійшов на тебе, і знаходжу за потрібне для себе запитати тебе». Тоді Захарія зняв кукіль із голови, поклав його під ноги, і, потоптавши, сказав: «Якщо людина не буде попрана таким чином, то вона не може стати монахом».
Ось кого повинні запитувати ті, хто бажає отримати правильну, душеспасительну настанову! Вони повинні запитувати людей благодатних, які говорять слово Боже, а не своє.
Авва Макарій сказав брату Захарії: «Скажи мені, у чому полягає діло ченця?». Захарія відповів йому: «Чи мене питаєш, отче?». Авва Макарій сказав: «Відкриваю тобі, чадо моє, Захаріє, що є той, хто змушує мене запитувати тебе». Тоді Захарія сказав: «Авво! на мою думку, монах – той, хто постійно спонукає себе на заповіді Божі».
Розповів авва Пимен: У той час, коли помирав брат Захарія, спитав його авва Мойсей: «Що ти бачиш?». Захарія відповів: «Авво! чи не краще промовчати про це?». Мойсей сказав: «Промовчи, сину мій». У годину смерті Захарії сидів у нього авва Ісидор пресвітер, і, поглянувши на небо, сказав: «Веселися, Захаріє, чадо моє! Тобі відчинилися врата Царства Небесного». Тоді Захарія віддав дух, і похований був Отцями в Скиту.
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |