Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Івіссаріон
Авва Івіссаріон постійно переходив із місця на місце, терплячи і наготу, і холод, і спеку, проводячи дні й ночі під відкритим небом. Іноді блукав глибинами пустель, як подорожній, що втратив шлях, або йшов по безкрайніх пісках, немов морем. Якщо ж опинявся в місцях, населених людьми, або поблизу монастиря, то сідав біля воріт і віддавався плачу, ніби моряк, якого буря викинула на берег після кораблетрощі.
Нерідко один із братів, виходячи з монастиря, бачив його й сприймав за бідняка, що просить милостині. Змилосердившись, брат підходив і запитував:
– Чому ти плачеш? Якщо тобі щось потрібно, ми дамо тобі все, чим можемо поділитися. Увійди до монастиря, розділи з нами трапезу, відпочинь.
На це старець відповідав:
– Я не можу увійти під дах людського житла, поки не знайду втрачений дім і своє багатство. Я втратив велике майно з багатьох причин, а до того ще й потрапив до рук морських розбійників, зазнав кораблетрощі, втратив славу свого роду, із шанованого став зневаженим.
Ці слова викликали в брата співчуття. Він заходив у монастир, приносив старцю шматок хліба й казав:
– Отче, прийми це. А багатство й славу, про які ти розповів, Бог може повернути тобі.
Старець же продовжував ще більше плакати:
– Не насмілююся сказати, чи знайду втрачене. Мені належить терпеливо приймати страждання, бути в щоденній тривозі через безліч своїх бід! Я маю завершити земну подорож у постійному скитанні.
Подвиг авви Івіссаріона належить до виняткових, таких, які можливі лише з Божого промислу. Самовільне наслідування таких подвигів без особливого Божого покликання заборонене.
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |