Святитель Ігнатій (Брянчанінов)
Отечник
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |
Авва Ісидор, пресвітер Скитський
Авва Ісидор, пресвітер Скитський, належав до перших монахів Скиту, як за часом, так і за духовними досягненнями. Він говорив: «Мудрість святих полягає у пізнанні волі Божої: людина, образ і подоба Божа, через послух істині підноситься над усім. Не так страшні всі демони, як страшне слідування власному серцю, тобто своїм думкам, а не закону Божому.
Наприкінці життя людина заплаче про те, що не пізнала сутності християнства, не знайшла шляху святих, не трудилася на ньому. Нині “час діяти для Господа” (Пс. 118:126), спасіння здійснюється у час скорботи – як і Писання говорить: “В терпінні вашому здобудете душі ваші” (Лк. 21:19).
Один брат запитав авву Ісидора, пресвітера Скитського: «Авво, чому демони так бояться тебе?» Старець відповів: «З того часу, як я став монахом, не дозволяю гніву піднятися до моїх уст».
Говорив авва Ісидор: «Ось, уже сорок років, як я не піддався ні похоті, ні гніву, хоча й відчуваю прихід гріховних думок».
Він говорив: «Люта нестримна пристрасть сріблолюбства. Душа, охоплена нею, наважується на будь-яке беззаконня, не знає насичення пристрастю і ведеться нею в безодню зла. Цю пристрасть слід відсікати на самому початку. Якщо ж вона заволодіє нами, то ми не зможемо її подолати».
Він розповідав про себе: «Одного разу я пішов на ринок продати трохи плетених мною кошиків. Помітивши, що через продаж у мені зростає гнів, я залишив кошики й втік».
Говорив авва Ісидор: «Велика – висота смиренномудрості, глибока – прірва гордині. Тому раджу вам полюбити перше, щоб не впасти у друге».
Авва Пімен розповів про авву Ісидора: «Коли він навчав братів у церкві, то передусім говорив: “Відпустіть, і відпуститься вам”».
Деякий брат сказав авві Пімену: «Мої думки не дозволяють мені бачити власних гріхів, а отці змушують мене думати про мої гріхи». Авва Пімен у відповідь розповів про авву Ісидора таке: «Авва Ісидор звичайно плакав тоді, коли учень його перебував в іншій келії. Одного разу сталося так, що учень зайшов до нього в той час, як авва плакав, і запитав його: “Авво, про що ти плачеш?” Він відповів: “Оплакую свої гріхи”. Учень сказав: “Авво, у тебе немає гріхів”. Старець відповів на це: “О, сину мій! Якби Бог зробив мої гріхи явними для всіх, то для їх оплакування не вистачило б ані двох, ані трьох, ані багатьох помічників”».
Один брат запитав авву Ісидора Скитського про блудні помисли. Старець відповів: «Коли приходить блудна думка, тривожачи душу і спонукаючи її до бесіди з собою, але не може призвести до гріха на ділі, тоді вона лише порушує духовне ділання. Та тверезий муж, відкинувши її від себе, негайно звертається до молитви».
На те ж запитання старець відповів: «Якби ми не мали помислів, то були б подібні до тварин. Але як ворог намагається робити своє, так і ми повинні виконувати своє. Будемо ревно молитися, і ворог втече. Перебувай у пам’яті Божій (в настанові), і переможеш. Перемога досягається перебуванням у благій тверезості. Борись, і отримаєш вінець».
| ⇦Попердній розділ | Наступний розділ⇨ |