Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Послання до Римлян: Рим. 7:14–8:2
Глава 7
зач. 941Хіба́ ви не зна́єте, бра́ття (бо кажу́ тим, що зна́ють зако́н), що зако́н ма́є вла́ду над люди́ною, до́ки вона́ живе́?
2Замі́жня жі́нка зв’я́зана зако́ном з живи́м чолові́ком; а коли́ помре́ чолові́к, вона́ звільня́ється від зако́ну замі́жжя.
3Тому́, якщо́ при живо́му чолові́кові ви́йде за і́ншого, зве́ться перелю́бницею; коли́ ж помре́ чолові́к, вона́ ві́льна від зако́ну і не бу́де перелю́бницею, ви́йшовши за і́ншого чолові́ка.
4Так і ви, бра́ття мої́, поме́рли для зако́ну ті́лом Христо́вим, щоб нале́жати і́ншому, Воскре́слому з ме́ртвих, щоб прино́сити плід Бо́гові.
5Бо, коли́ ми жили́ за пло́ттю, тоді́ при́страсті гріхо́вні, ви́явлені зако́ном, ді́яли в чле́нах на́ших, щоб прино́сити плід сме́рті;
6але́ тепе́р, коли́ ми поме́рли для зако́ну, яки́м були́ зв’я́зані, ми звільни́лися від ньо́го, щоб нам служи́ти Бо́гові в оно́вленні ду́ху, а не за старо́ю бу́квою.
7Що ж ска́жемо? Невже́ від зако́ну гріх? Зо́всім ні. Але́ я не іна́кше пізна́в гріх, як че́рез зако́н. Бо я не розумі́в би і побажа́ння, якби́ зако́н не говори́в: не побажа́й.
8Але́ гріх, взя́вши при́від від за́повіді, ви́кликав у мені́ вся́ку по́хоть; бо без зако́ну гріх ме́ртвий.
9Я жив коли́сь без зако́ну; але́ коли́ прийшла́ за́повідь, то гріх ожи́в,
10а я поме́р; ота́к за́повідь, що да́на для життя́, послужи́ла мені́ на смерть,
11тому́ що гріх, взя́вши при́від від за́повіді, зва́бив мене́ і умертви́в не́ю.
12Тому́ зако́н святи́й, і за́повідь свята́ і пра́ведна і до́бра.
13О́тже, невже́ те, що до́бре, ста́ло для ме́не смертоно́сним? Зо́всім ні; але́ гріх, яки́й ви́явив себе́ гріхо́м тому́, що че́рез до́бре спричиня́є мені́ смерть; так що гріх стає́ вкрай грі́шним посере́дництвом за́повіді.
зач. 9514Бо ми зна́ємо, що зако́н духо́вний, а я тіле́сний, про́даний гріху́.
15Бо не розумі́ю, що роблю́: тому́ що не те роблю́, що хо́чу, а що нена́виджу, те роблю́.
16Коли́ ж роблю́ те, чого́ не хо́чу, то зго́джуюсь із зако́ном, що він до́брий,
17а тому́ не я вже роблю́ те, а гріх, що живе́ в мені́.
18Бо зна́ю, що не живе́ в мені́, то́бто в моє́му ті́лі, до́бре; бо бажа́ння добра́ є в мені́, але́ щоб зроби́ти його́, того́ не знахо́джу.
19До́брого, яко́го хо́чу, не роблю́, а зле, яко́го не хо́чу, роблю́.
20Якщо́ ж роблю́ те, чого́ не хо́чу, вже не я роблю́ те, а гріх, що живе́ в мені́.
21Ото́ж я знахо́джу зако́н, що, коли́ хо́чу роби́ти добро́, лежи́ть мені́ зло.
22Бо за вну́трішньою люди́ною знахо́джу насоло́ду у зако́ні Бо́жому;
23але́ в чле́нах мої́х ба́чу і́нший зако́н, що протистої́ть зако́нові ро́зуму мого́ і бере́ мене́ в поло́н зако́ну гріхо́вного, яки́й перебува́є в чле́нах мої́х.
24Бі́дна я люди́на! хто ви́зволить мене́ від цього́ ті́ла сме́рті?
25Дя́кую Бо́гові моє́му че́рез Іісу́са Христа́, Го́спода на́шого. Ото́ж той же са́мий я ро́зумом мої́м служу́ зако́нові Бо́жому, а ті́лом зако́нові гріха́.
Глава 8
1Ото́ж нема́ ни́ні нія́кого осу́дження тим, котрі́ в Христі́ Іісу́сі живу́ть не за пло́ттю, а за ду́хом,
зач. 962тому́ що зако́н ду́ху життя́ в Христі́ Іісу́сі звільни́в мене́ від зако́ну гріха́ і сме́рті.
3А як зако́н, осла́блений пло́ттю, був безси́лий, то Бог посла́в Си́на Свого́ в подо́бі пло́ті гріхо́вної в же́ртву за гріх і осуди́в гріх у пло́ті,
4щоб ви́правдання зако́ну здійсни́лося в нас, які́ живу́ть не за пло́ттю, а за ду́хом.
5Бо ті, що живу́ть за пло́ттю, ду́мають про тіле́сне, а ті, що живу́ть за ду́хом, – про духо́вне.
6По́мисли плотські́ є смерть, а по́мисли духо́вні – життя́ і мир,
7тому́ що поми́сли плотські́ є ворожне́ча про́ти Бо́га; бо зако́нові Бо́жому не підкоря́ються, і не мо́жуть.
8Тому́ ті, що живу́ть за пло́ттю, Бо́гові угоди́ти не мо́жуть.
9Але́ ви не за пло́ттю живете́, а за ду́хом, якщо́ ті́льки Дух Бо́жий живе́ у вас. Коли́ ж хто Ду́ху Христо́вого не ма́є, той і не Його́.
10А коли́ Христо́с у вас, то ті́ло ме́ртве для гріха́, але́ дух живи́й для пра́ведності.
11Якщо́ ж Дух Того́, Хто воскреси́в з ме́ртвих Іісу́са, живе́ у вас, то Той, Хто воскреси́в Христа́ з ме́ртвих, оживи́ть і ва́ші сме́ртні тіла́ Ду́хом Свої́м, Яки́й живе́ у вас.
12О́тже, бра́ття, ми не боржники́ пло́ті, щоб жи́ти за пло́ттю;
13бо, коли́ живете́ за пло́ттю, то помрете́, а коли́ ду́хом умертвля́єте діла́ плотські́, то живі́ бу́дете.
зач. 9714Бо всі, що Ду́хом Бо́жим ве́дені, є сини́ Бо́жі.
15Тому́ що ви не прийняли́ ду́ха ра́бства, щоб зно́ву жи́ти в стра́сі, але́ прийняли́ Ду́ха усино́влення, Яки́м кли́чемо: «А́вва, О́тче!»
16Цей са́мий Дух сві́дчить ду́хові на́шому, що ми – ді́ти Бо́жі.
17А якщо́ ді́ти, то і спадкоє́мці, спадкоє́мці Бо́жі, співспадкоє́мці ж Христу́, коли́ ті́льки з Ним стражда́ємо, щоб з Ним і просла́витися.
18Бо ду́маю, що ни́нішні тимчасо́ві стражда́ння нічо́го не ва́рті порі́вняно з тіє́ю сла́вою, яка́ відкри́ється в нас.
19Бо творі́ння з наді́єю чека́є одкрове́ння сині́в Бо́жих,
20тому́ що творі́ння підкори́лося суєті́ не доброві́льно, а з во́лі Того́, Хто його́ підкори́в, у наді́ї,
21що й саме́ творі́ння бу́де ви́зволене від ра́бства тлі́нню на свобо́ду сла́ви діте́й Бо́жих.
зач. 9822Бо зна́ємо, що все творі́ння суку́пно сто́гне і му́читься дони́ні;
23і не ті́льки воно́, але́ й ми самі́, ма́ючи поча́ток Ду́ха, і ми в собі́ сто́гнемо, чека́ючи усино́влення, відку́плення ті́ла на́шого.
24Бо ми спасе́ні в наді́ї. Наді́я ж, коли́ ба́чить, не є наді́єю; бо коли́ хто ба́чить, то чого́ йому́ і наді́ятися?
25Але́, коли́ наді́ємось того́, чого́ не ба́чимо, тоді́ чека́ємо в терпі́нні.
26Тако́ж і Дух підкрі́плює нас у не́мочах на́ших: бо ми не зна́ємо, про що моли́тися як слід, але́ Сам Дух про́сить за нас зітха́ннями невимо́вними.
27А Той, Хто випробо́вує серця́, зна́є, яка́ ду́мка в Ду́ха, тому́ що Він піклу́ється за святи́х з во́лі Бо́жої.
зач. 9928До то́го зна́ємо, що тим, які́ лю́блять Бо́га, покли́каним з Його́ во́лі, усе́ сприя́є для бла́га.
29Бо кого́ Він передба́чив, тим і напере́д ви́значив бу́ти поді́бними до о́бразу Си́на Свого́, щоб Він був перворо́дним між багатьма́ бра́ттями.
30А кого́ Він напере́д ви́значив, тих і покли́кав; а кого́ покли́кав, тих і ви́правдав; а кого́ ви́правдав, тих і просла́вив.
31Що ж сказа́ти на це? Якщо́ Бог за нас, хто про́ти нас?
32Той, Котри́й Си́на Свого́ не пощади́в, а ви́дав Його́ за всіх нас, як з Ним не да́рує нам і всього́?
33Хто бу́де звинува́чувати ви́браних Бо́жих? Бог виправдо́вує їх.
34Хто осу́джує? Христо́с Іісу́с поме́р, але́ й воскре́с: Він і право́руч Бо́га, Він і хода́тайствує за нас.
35Хто відлу́чить нас від любо́ві Бо́жої: скорбо́та, чи у́тиски, чи гоні́ння, чи го́лод, чи нагота́, або́ небезпе́ка, чи меч? як напи́сано:
36за Те́бе умертвля́ють нас ко́жен день; вважа́ють нас за ове́ць (прире́чених) на зако́лення.
37Але́ все це перебо́рюємо си́лою Того́, Хто полюби́в нас.
38Бо я впе́внений, що ні смерть, ні життя́, ні А́нгели, ні Нача́ла, ні Си́ли, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє,
39ні висота́, ні глибина́, ні і́нше яке́ творі́ння не мо́же відлучи́ти нас від любо́ві Бо́жої в Христі́ Іісу́сі, Го́споді на́шому.