Євангеліє від Матфея: Мф. 24:42–47

Мф. 24:42–47 зач. 103

Глава 24

зач. 971І, ви́йшовши, Іісу́с ішо́в від хра́му; і підійшли́ у́чні Його́, щоб показа́ти Йому́ буді́влі хра́му.

2Іісу́с же сказа́в їм: чи ба́чите все це? І́стинно кажу́ вам: не зали́шиться тут ка́меня на ка́мені, все бу́де зруйно́вано.

зач. 983Коли́ ж сиді́в Він на горі́ Єлео́нській, то підійшли́ до Ньо́го у́чні на самоті́ і спита́ли: скажи́ нам, коли́ це бу́де? і яка́ озна́ка Твого́ прише́стя і кінця́ ві́ку?

4Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: бережі́ться, щоб хто не спокуси́в вас,

5бо бага́то при́йдуть під і́менем Мої́м, і бу́дуть каза́ти: «я Христо́с», і багатьо́х споку́сять.

6Та́кож почу́єте про ві́йни й воє́нні чутки́. Диві́ться, не жаха́йтесь, бо нале́жить усьо́му тому́ бу́ти, але́ це ще не кіне́ць;

7бо повста́не наро́д на наро́д, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть го́лод, мор і землетру́си місця́ми;

8усе́ ж це – поча́ток хворо́б.

9Тоді́ видава́тимуть вас на му́ки і вбива́тимуть вас; і вас знена́видять усі́ наро́ди за ім’я́ Моє́;

10і тоді́ бага́то хто споку́ситься, і видава́тимуть оди́н о́дного, і знена́видять оди́н о́дного;

11і бага́то лжепроро́ків повста́не і багатьо́х споку́сять;

12і че́рез збі́льшення беззако́ння у багатьо́х охоло́не любо́в;

зач. 9913хто ж ви́терпить до кінця́, той спасе́ться.

14І бу́де пропові́дане це Єва́нгеліє Ца́рства по всьо́му сві́ті, на сві́дчення усі́м наро́дам; і тоді́ при́йде кіне́ць.

15О́тже, коли́ поба́чите мерзо́ту запусті́ння, прові́щену проро́ком Даниї́лом, яка́ стої́ть на свято́му мі́сці (хто чита́є, хай розумі́є),

16тоді́, хто бу́де в Іуде́ї, хай біжи́ть у го́ри;

17і хто на покрі́влі, той хай не схо́дить взя́ти що-не́будь з до́му свого́;

18і хто на по́лі, той хай не верта́ється наза́д взя́ти оде́жу свою́.

19Го́ре ж вагі́тним і матеря́м-годува́льницям у ті дні!

20Молі́ться ж, щоб не тра́пилась вте́ча ва́ша зимо́ю або́ в субо́ту,

21бо тоді́ бу́де вели́ка скорбо́та, яко́ї не було́ від поча́тку сві́ту дони́ні, і не бу́де.

22І якби́ не скороти́лись ті дні, то не спасла́сь би нія́ка плоть; але́ зара́ди ви́браних скоро́тяться ті дні.

23Тоді́, якщо́ хто ска́же вам: «ось, тут Христо́с», або «там», – не ві́рте.

24Бо вста́нуть лжехристи́ і лжепроро́ки і пока́жуть вели́кі знаме́ння і чудеса́, щоб зва́бити, якщо́ можли́во, і ви́браних.

25Ось, Я напере́д сказа́в вам.

26О́тже, коли́ ска́жуть вам: «ось, Він у пусти́ні», – не вихо́дьте; «ось, Він у потайни́х кімна́тах», – не ві́рте;

зач. 10027бо, як бли́скавка вихо́дить зі схо́ду і ви́дно її́ на́віть до за́ходу, так бу́де прише́стя Си́на Людсько́го;

28бо, де бу́де труп, там зберу́ться орли́.

29І ра́птом, пі́сля скорбо́ти тих днів, со́нце поме́ркне, і мі́сяць не дасть сві́тла свого́, і зірки́ спаду́ть з не́ба, і си́ли небе́сні захита́ються;

30тоді́ з’я́виться знаме́ння Си́на Людсько́го на не́бі; і запла́чуть всі племена́ земні́ і поба́чать Си́на Людсько́го, гряду́щого на хма́рах небе́сних з си́лою і сла́вою вели́кою;

31і пошле́ А́нгелів Свої́х з трубо́ю громогла́сною; і зберу́ть ви́браних Його́ від чотирьо́х вітрі́в, від кра́ю небе́с до кра́ю їх.

32Від смоко́вниці візьмі́ть подо́бу: коли́ ві́ття її́ стає́ вже м’яке́ і пуска́є ли́стя, то зна́єте, що бли́зько лі́то;

33так, коли́ ви поба́чите все це, зна́йте, що бли́зько, при две́рях.

зач. 10134Істинно кажу́ вам: не пере́йде рід цей, як усе́ це бу́де;

35не́бо і земля́ пере́йдуть, але́ слова́ Мої́ не пере́йдуть.

зач. 10236Про день же той і годи́ну ніхто́ не зна́є, ні А́нгели небе́сні, а ті́льки Оте́ць Мій оди́н;

37але́, як було́ у дні Но́я, так бу́де і в прише́стя Си́на Людсько́го:

38бо, як у дні пе́ред пото́пом ї́ли, пили́, жени́лись і вихо́дили за́між до то́го дня, як увійшо́в Ной у ковче́г,

39і не ду́мали, по́ки не прийшо́в пото́п і не зни́щив усі́х, – так бу́де і прише́стя Си́на Людсько́го;

40тоді́ бу́дуть дво́є на по́лі: оди́н ві́зьметься, а дру́гий зали́шиться;

41дві, що ме́лять на жо́рнах: одна́ бере́ться, а дру́га залиша́ється.

зач. 10342Ото́ж пильну́йте, бо не зна́єте, в яки́й час Госпо́дь ваш при́йде.

43Але́ це ви зна́єте, що, якби́ знав госпо́дар до́му, о котрі́й сторо́жі при́йде зло́дій, то пильнува́в би і не дав би підкопа́ти до́му свого́.

44Тому́ і ви бу́дьте гото́ві, бо в котру́ годи́ну не ду́маєте, при́йде Син Людськи́й.

45Хто ж ві́рний і розсу́дливий раб, яко́го госпо́дар його́ поста́вив над слу́гами свої́ми, щоб дава́ти їм ї́жу вча́сно?

46Блаже́нний той раб, госпо́дар яко́го, прийшо́вши, зна́йде, що він ро́бить так;

47і́стинно кажу́ вам, що над усі́м добро́м свої́м поста́вить його́.

48Якщо́ ж раб той, бу́дучи злим, ска́же в се́рці свої́м: не ско́ро при́йде госпо́дар мій,

49і почне́ би́ти това́ришів свої́х і ї́сти й пи́ти з п’яни́цями, –

50то при́йде госпо́дар раба́ того́ в день, в яки́й він не сподіва́ється, і в годи́ну, в яку́ не ду́має,

51і розітне́ його́ і ви́значить йому́ одну́ до́лю з лицемі́рами; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.