Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Матфея: Мф. 22:23–33
Глава 22
зач. 891Іісу́с, продо́вжуючи говори́ти їм при́тчами, сказа́в:
2Ца́рство Небе́сне поді́бне до чолові́ка – царя́, яки́й справля́в весі́лля си́нові своє́му
3і посла́в рабі́в свої́х покли́кати зва́нних на весі́лля; і не хоті́ли прийти́.
4Зно́ву посла́в і́нших рабі́в, ка́жучи: скажі́ть зва́нним: ось, я приготува́в мій обі́д, теля́т мої́х і що відгодо́ване, зако́лоте і все гото́ве; прихо́дьте на весі́лля.
5Але́ вони́, зне́хтувавши те, пішли́, хто на своє́ по́ле, а хто до торгі́влі своє́ї.
6І́нші ж, схопи́вши рабі́в його́, скри́вдили і вби́ли їх.
7Почу́вши про це, цар розгні́вався, і, посла́вши ві́йсько своє́, ви́нищив тих уби́вців і спали́в мі́сто ї́хнє.
8Тоді́ гово́рить він раба́м свої́м: весі́лля гото́ве, а зва́нні не були́ досто́йні;
9о́тже, іді́ть на роздорі́жжя і всіх, кого́ зна́йдете, кли́чте на весі́лля.
10І раби́ ті, ви́йшовши на доро́ги, зібра́ли всіх, кого́ ті́льки знайшли́, і злих і до́брих; і весі́лля напо́внилося возлежа́лими.
11Цар, увійшо́вши подиви́тись на возлежа́лих, поба́чив там чолові́ка, вдя́гненого не у весі́льний о́дяг,
12і ка́же йому́: дру́же! як ти ввійшо́в сюди́, не ма́ючи весі́льного о́дягу? Він же мовча́в.
13Тоді́ цар сказа́в слу́гам: зв’яза́вши йому́ ру́ки і но́ги, візьмі́ть його́ і вки́ньте у тьму безпросві́тну; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в;
14бо бага́то зва́нних, та ма́ло ви́браних.
зач. 9015Тоді́ фарисе́ї пішли́ і ра́дились, як би пійма́ти Його́ на сло́ві.
16І посила́ють до Ньо́го свої́х у́чнів з іродіа́нами, ка́жучи: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти справедли́вий і і́стинно путі́ Бо́жої вчиш, і не пра́гнеш бу́дь-кому́ догоди́ти, бо не зважа́єш ні на яку́ осо́бу;
17ото́ж скажи́ нам: як Тобі́ здає́ться? чи дозво́лено плати́ти пода́тки ке́сареві, чи ні?
18Іісу́с же, зна́ючи ї́хнє лука́вство, сказа́в: що спокуша́єте Мене́, лицемі́ри?
19Покажі́ть Мені́ моне́ту, яко́ю пла́титься пода́ток. Вони́ принесли́ Йому́ дина́рій.
20І гово́рить їм: чиє́ це зобра́ження і на́пис?
21Ка́жуть Йому́: ке́саря. Тоді́ гово́рить їм: о́тже, віддава́йте ке́сареве ке́сарю, а Бо́же Бо́гові.
22Почу́вши це, вони́ здивува́лися і, залиши́вши Його́, відійшли́.
зач. 9123У той день приступи́ли до Ньо́го саддуке́ї, які́ гово́рять, що нема́ воскресі́ння, і запитали Його́:
24Учи́телю! Мойсе́й сказа́в: коли́ хто помре́, не ма́ючи діте́й, то брат його́ хай ві́зьме собі́ жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му;
25було́ в нас сім браті́в; пе́рший, одружи́вшись, поме́р і, не ма́ючи діте́й, залиши́в жі́нку свою́ бра́тові своє́му;
26так са́мо і дру́гий, і тре́тій, на́віть до сьо́мого;
27а пі́сля всіх поме́рла і жі́нка.
28О́тже, в час воскресі́ння, котро́го з семи́ бу́де вона́ жі́нкою? бо всі ма́ли її́.
29Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: помиля́єтесь, не зна́ючи Писа́ння, ні си́ли Бо́жої,
30бо у воскресі́нні ні же́няться, ні вихо́дять за́між, а перебува́ють, як А́нгели Бо́жі на небеса́х.
31А про воскресі́ння ме́ртвих, чи не чита́ли ви ска́заного вам Бо́гом:
32Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова? Бог не є Бог ме́ртвих, а живи́х.
33І, чу́ючи, наро́д дивува́вся вченню́ Його́.
зач. 9234А фарисе́ї, почу́вши, що Він посоро́мив саддуке́їв, зібра́лися ра́зом.
35І оди́н з них, зако́нник, спокуша́ючи Його́, запита́в, ка́жучи:
36Учи́телю! яка́ найбі́льша за́повідь в зако́ні?
37Іісу́с сказа́в йому́: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ всім се́рцем твої́м, і всіє́ю душе́ю твоє́ю, і всім розумі́нням твої́м:
38це пе́рша й найбі́льша за́повідь;
39дру́га ж поді́бна до неї: возлюби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́;
40на цих двох за́повідях утве́рджується весь зако́н і проро́ки.
41Коли́ зібра́лися фарисе́ї, Іісу́с запита́в їх:
42що ви ду́маєте про Христа́? чий Він син? Ка́жуть Йому́: Дави́дів.
43Гово́рить їм: як же Дави́д, з натхне́ння, назива́є Його́ Го́сподом, коли́ гово́рить:
44сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?.
45О́тже, коли́ Дави́д назива́є Його́ Го́сподом, то як же Він син йому́?
46І ніхто́ не міг відповісти́ Йому́ ні сло́ва; і з то́го дня ніхто́ вже не смів запи́тувати Його́.