Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Матфея: Мф. 22:15–22

Мф. 22:15–22 зач. 90

Глава 22

зач. 89 1 Іісу́с, продо́вжуючи говори́ти їм при́тчами, сказа́в:

2 Ца́рство Небе́сне поді́бне до чолові́ка – царя́, яки́й справля́в весі́лля си́нові своє́му

3 і посла́в рабі́в свої́х покли́кати зва́нних на весі́лля; і не хоті́ли прийти́.

4 Зно́ву посла́в і́нших рабі́в, ка́жучи: скажі́ть зва́нним: ось, я приготува́в мій обі́д, теля́т мої́х і що відгодо́ване, зако́лоте і все гото́ве; прихо́дьте на весі́лля.

5 Але́ вони́, зне́хтувавши те, пішли́, хто на своє́ по́ле, а хто до торгі́влі своє́ї.

6 І́нші ж, схопи́вши рабі́в його́, скри́вдили і вби́ли їх.

7 Почу́вши про це, цар розгні́вався, і, посла́вши ві́йсько своє́, ви́нищив тих уби́вців і спали́в мі́сто ї́хнє.

8 Тоді́ гово́рить він раба́м свої́м: весі́лля гото́ве, а зва́нні не були́ досто́йні;

9 о́тже, іді́ть на роздорі́жжя і всіх, кого́ зна́йдете, кли́чте на весі́лля.

10 І раби́ ті, ви́йшовши на доро́ги, зібра́ли всіх, кого́ ті́льки знайшли́, і злих і до́брих; і весі́лля напо́внилося возлежа́лими.

11 Цар, увійшо́вши подиви́тись на возлежа́лих, поба́чив там чолові́ка, вдя́гненого не у весі́льний о́дяг,

12 і ка́же йому́: дру́же! як ти ввійшо́в сюди́, не ма́ючи весі́льного о́дягу? Він же мовча́в.

13 Тоді́ цар сказа́в слу́гам: зв’яза́вши йому́ ру́ки і но́ги, візьмі́ть його́ і вки́ньте у тьму безпросві́тну; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в;

14 бо бага́то зва́нних, та ма́ло ви́браних.

зач. 90 15 Тоді́ фарисе́ї пішли́ і ра́дились, як би пійма́ти Його́ на сло́ві.

16 І посила́ють до Ньо́го свої́х у́чнів з іродіа́нами, ка́жучи: Учи́телю! ми зна́ємо, що Ти справедли́вий і і́стинно путі́ Бо́жої вчиш, і не пра́гнеш бу́дь-кому́ догоди́ти, бо не зважа́єш ні на яку́ осо́бу;

17 ото́ж скажи́ нам: як Тобі́ здає́ться? чи дозво́лено плати́ти пода́тки ке́сареві, чи ні?

18 Іісу́с же, зна́ючи ї́хнє лука́вство, сказа́в: що спокуша́єте Мене́, лицемі́ри?

19 Покажі́ть Мені́ моне́ту, яко́ю пла́титься пода́ток. Вони́ принесли́ Йому́ дина́рій.

20 І гово́рить їм: чиє́ це зобра́ження і на́пис?

21 Ка́жуть Йому́: ке́саря. Тоді́ гово́рить їм: о́тже, віддава́йте ке́сареве ке́сарю, а Бо́же Бо́гові.

22 Почу́вши це, вони́ здивува́лися і, залиши́вши Його́, відійшли́.

зач. 91 23 У той день приступи́ли до Ньо́го саддуке́ї, які́ гово́рять, що нема́ воскресі́ння, і запитали Його́:

24 Учи́телю! Мойсе́й сказа́в: коли́ хто помре́, не ма́ючи діте́й, то брат його́ хай ві́зьме собі́ жі́нку його́ і відро́дить пото́мство бра́тові своє́му;

25 було́ в нас сім браті́в; пе́рший, одружи́вшись, поме́р і, не ма́ючи діте́й, залиши́в жі́нку свою́ бра́тові своє́му;

26 так са́мо і дру́гий, і тре́тій, на́віть до сьо́мого;

27 а пі́сля всіх поме́рла і жі́нка.

28 О́тже, в час воскресі́ння, котро́го з семи́ бу́де вона́ жі́нкою? бо всі ма́ли її́.

29 Іісу́с сказа́в їм у ві́дповідь: помиля́єтесь, не зна́ючи Писа́ння, ні си́ли Бо́жої,

30 бо у воскресі́нні ні же́няться, ні вихо́дять за́між, а перебува́ють, як А́нгели Бо́жі на небеса́х.

31 А про воскресі́ння ме́ртвих, чи не чита́ли ви ска́заного вам Бо́гом:

32 Я Бог Авраа́ма, і Бог Ісаа́ка, і Бог Я́кова? Бог не є Бог ме́ртвих, а живи́х.

33 І, чу́ючи, наро́д дивува́вся вченню́ Його́.

зач. 92 34 А фарисе́ї, почу́вши, що Він посоро́мив саддуке́їв, зібра́лися ра́зом.

35 І оди́н з них, зако́нник, спокуша́ючи Його́, запита́в, ка́жучи:

36 Учи́телю! яка́ найбі́льша за́повідь в зако́ні?

37 Іісу́с сказа́в йому́: возлюби́ Го́спода Бо́га твого́ всім се́рцем твої́м, і всіє́ю душе́ю твоє́ю, і всім розумі́нням твої́м:

38 це пе́рша й найбі́льша за́повідь;

39 дру́га ж поді́бна до неї: возлюби́ бли́жнього твого́, як само́го себе́;

40 на цих двох за́повідях утве́рджується весь зако́н і проро́ки.

41 Коли́ зібра́лися фарисе́ї, Іісу́с запита́в їх:

42 що ви ду́маєте про Христа́? чий Він син? Ка́жуть Йому́: Дави́дів.

43 Гово́рить їм: як же Дави́д, з натхне́ння, назива́є Його́ Го́сподом, коли́ гово́рить:

44 сказа́в Госпо́дь Го́споду моє́му: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?.

45 О́тже, коли́ Дави́д назива́є Його́ Го́сподом, то як же Він син йому́?

46 І ніхто́ не міг відповісти́ Йому́ ні сло́ва; і з то́го дня ніхто́ вже не смів запи́тувати Його́.