Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Матфея: Мф. 15:32–39

Мф. 15:32–39 зач. 64

Глава 15

1 Тоді́ прихо́дять до Іісу́са ієрусали́мські кни́жники та фарисе́ї і гово́рять:

2 чому́ у́чні Твої́ пору́шують передання́ ста́рців? бо не ми́ють рук свої́х, коли́ їдя́ть хліб.

3 Він же сказа́в їм у ві́дповідь: чому́ і ви пору́шуєте за́повідь Бо́жу ра́ди передання́ ва́шого?

4 Бо Бог заповіда́в: шану́й ба́тька й ма́тір; і: хто лихосло́вить ба́тька або ма́тір, хай сме́ртю помре́.

5 А ви гово́рите: якщо́ хто ска́же ба́тькові або ма́тері: дар Бо́гові те, чим би ти від ме́не скориста́вся,

6 той мо́же і не шанува́ти ба́тька свого́ або́ ма́тір свою́; таки́м чи́ном ви усу́нули за́повідь Бо́жу передання́м ва́шим.

7 Лицемі́ри! до́бре пророкува́в про вас Іса́ія, ка́жучи:

8 наближа́ються до Ме́не лю́ди ці уста́ми свої́ми, і шану́ють Мене́ язико́м, а се́рце ї́хнє дале́ко від Ме́не;

9 але́ ма́рно шану́ють Мене́, навча́ючи вче́нням і за́повідям людськи́м.

10 І, покли́кавши люде́й, сказа́в їм: слу́хайте і розумі́йте!

11 не те, що вхо́дить в уста́, скверни́ть люди́ну, а те, що вихо́дить з уст, скверни́ть люди́ну.

зач. 61 12 Тоді́ у́чні Його́, підійшо́вши, сказа́ли Йому́: чи зна́єш, що фарисе́ї, почу́вши це сло́во, спокуси́лися?

13 Він же сказа́в у ві́дповідь: уся́ка росли́на, яку́ не Оте́ць Мій Небе́сний насади́в, ви́коріниться;

14 зали́ште їх: вони́ – сліпі́ вожді́ сліпи́х, а коли́ сліпи́й веде́ сліпо́го, то оби́два впаду́ть в я́му.

15 Петро́ ж, відповіда́ючи, сказа́в Йому́: поясни́ нам при́тчу цю.

16 Іісу́с сказа́в: невже́ і ви ще не розумі́єте?

17 чи ще не зрозумі́ли, що все, що вхо́дить в уста́, прохо́дить у че́рево і вихо́дить геть?

18 а те, що з уст вихо́дить, від се́рця вихо́дить, – це і скверни́ть люди́ну,

19 бо від се́рця вихо́дять злі по́мисли, вби́вства, перелю́бства, любодія́ння, краді́жки, лжесві́дчення, хула́ –

20 це скверни́ть люди́ну, а ї́сти неми́тими рука́ми – не скверни́ть люди́ну.

зач. 62 21 І, ви́йшовши зві́дти, Іісу́с пішо́в у краї́ Ти́рські і Сидо́нські.

22 І ось, жі́нка хананея́нка, ви́йшовши з тих місць, крича́ла Йому́: поми́луй мене́, Го́споди, си́ну Дави́дів, дочка́ моя́ тя́жко бісну́ється.

23 Але́ Він не відповіда́в їй ні сло́ва. І підійшли́ до Ньо́го у́чні Його́ і блага́ли: відпусти́ її́, бо кричи́ть услі́д за на́ми.

24 Він же сказа́в у ві́дповідь: Я по́сланий лише́ до заги́блих ове́ць до́му Ізра́їлевого.

25 А вона́, підійшо́вши, поклони́лася Йому́ і ка́же: Го́споди! допоможи́ мені́.

26 Він же сказа́в у ві́дповідь: недо́бре взя́ти хліб у діте́й і ки́нути псам.

27 Вона́ сказа́ла: так, Го́споди! але́ і пси їдя́ть кри́хти, що па́дають зі сто́лу госпо́дарів ї́хніх.

28 Тоді́ Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: о, жі́нко! вели́ка ві́ра твоя́; хай бу́де тобі́, як ти хо́чеш. І оду́жала дочка́ її́ у той же час.

зач. 63 29 Іісу́с пішо́в зві́дти і прийшо́в до мо́ря Галіле́йського, і, зійшо́вши на го́ру, сів там.

30 І приступи́ло до Ньо́го бага́то наро́ду, ма́ючи з собо́ю криви́х, сліпи́х, німи́х, калі́к і бага́то і́нших, і кла́ли їх до ніг Іісу́сових; і Він зціли́в їх;

31 так що наро́д дивува́вся, бо ба́чив, що німі́ гово́рять, калі́ки стаю́ть здоро́вими, криві́ хо́дять і сліпі́ ба́чать; і сла́вив Бо́га Ізра́їлевого.

зач. 64 32 Іісу́с же, покли́кавши у́чнів Свої́х, сказа́в їм: жаль Мені́ люде́й, що вже три дні знахо́дяться зі Мно́ю і ні́чого їм ї́сти; відпусти́ти ж їх голо́дними не хо́чу, щоб не осла́бли в доро́зі.

33 Гово́рять Йому́ у́чні Його́: де ж нам у пусти́ні взя́ти сті́льки хлі́ба, щоб нагодува́ти сті́льки наро́ду?

34 Гово́рить їм Іісу́с: скі́льки у вас хлібі́в? Вони́ сказа́ли: сім, і небага́то ри́бок.

35 Тоді звелі́в наро́дові возлягти́ на зе́млю.

36 І, взя́вши сім хлібі́в і ри́бу, возда́в хвалу́, переломи́в і дав у́чням Свої́м, а у́чні – наро́дові.

37 І ї́ли всі і наси́тились; і набра́ли сім по́вних ко́шиків кускі́в, що залиши́лися,

38 а тих, що ї́ли, було́ чоти́ри ти́сячі чолові́к, крім жіно́к та діте́й.

39 І, відпусти́вши наро́д, Він увійшо́в у чо́вен і прибу́в у ме́жі Магдали́нські.