Як показувати текст
Мова тексту
Другий текст під віршем
Читання дня
2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12
Євангеліє від Матфея: Мф. 14:35–15:11
Глава 14
зач. 57 1 У той час дійшла́ чу́тка до І́рода четвертовла́дника про Іісу́са
2 і сказа́в прислу́жникам свої́м: це Іоа́нн Хрести́тель; він воскре́с з ме́ртвих, і тому́ чудеса́ ді́ються ним.
3 Бо І́род взяв Іоа́нна, зв’яза́в його́ і посади́в у темни́цю че́рез Іродіа́ду, жі́нку Фили́па, бра́та свого́,
4 тому́ що Іоа́нн говори́в йому́: не мо́жна тобі́ ма́ти її́.
5 І хоті́в уби́ти його́, та побоя́вся наро́ду, бо вважа́ли його́ проро́ком.
6 Під час святкува́ння дня наро́дження І́рода дочка́ Іродіа́ди танцюва́ла пе́ред зібрання́м і догоди́ла І́родові,
7 тому́ він покля́вся да́ти їй, що б вона́ не попроси́ла.
8 Вона́ ж, з намо́ви ма́тері своє́ї, сказа́ла: дай мені́ тут на блю́ді го́лову Іоа́нна Хрести́теля.
9 І засмути́вся цар, але́, ра́ди кля́тви і тих, що возлежа́ли з ним, звелі́в да́ти їй.
10 І посла́в відсікти́ го́лову Іоа́нну в темни́ці.
11 І принесли́ го́лову його́ на блю́ді і дали́ діви́ці, а та відне́сла ма́тері свої́й.
12 У́чні ж його́, прийшо́вши, взяли́ ті́ло і похова́ли його́; пішли́ і сповісти́ли Іісу́са.
13 І, почу́вши, Іісу́с віддали́вся зві́дти на човні́ у пусти́нне мі́сце оди́н; а наро́д, почу́вши про те, пішо́в за Ним з міст пі́шки.
зач. 58 14 І, ви́йшовши, Іісу́с поба́чив бага́то люде́й, змилосе́рдився над ни́ми, і зціли́в неду́жих ї́хніх.
15 Як наста́в ве́чір, підійшли́ до Ньо́го у́чні Його́ і ка́жуть: мі́сце тут пусти́нне і час уже́ пі́зній; відпусти́ люде́й, хай пі́дуть у се́лища і ку́плять собі́ ї́жу.
16 Іісу́с же сказа́в їм, не тре́ба їм іти́, ви да́йте їм ї́сти.
17 Вони́ ж ка́жуть Йому́: у нас тут ті́льки п’ять хлібі́в і дві риби́ни.
18 Він сказа́в: принесі́ть їх Мені́ сюди́.
19 І звелі́в наро́дові сі́сти на траву́ і, взя́вши п’ять хлібі́в і дві риби́ни, підня́в о́чі на не́бо, благослови́в, переломи́в і дав у́чням хліби́, а у́чні – наро́дові.
20 І ї́ли всі і наси́тились; і набра́ли кускі́в, що зали́шились, двана́дцять по́вних ко́шиків;
21 а тих, що ї́ли, було́ бли́зько п’яти́ ти́сяч чолові́к, крім жіно́к та діте́й.
зач. 59 22 І за́раз же звелі́в Іісу́с у́чням Свої́м сі́сти в чо́вен і відпра́витись рані́ш Ньо́го на той бік, по́ки Він відпу́стить наро́д.
23 І, відпусти́вши наро́д, Він зійшо́в на го́ру помоли́тися на самоті́; і вве́чері залиша́вся там оди́н.
24 А чо́вен був уже́ на сере́дині мо́ря, і би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був зустрі́чний.
25 У четве́рту ж сторо́жу но́чі пішо́в Іісу́с до них, ідучи́ по мо́рю.
26 І у́чні, поба́чивши, що Він іде́ по мо́рю, стриво́жились і говори́ли: це при́вид; і зі стра́ху скри́кнули.
27 Але́ Іісу́с за́раз же заговори́в до них і сказа́в: заспоко́йтесь! це Я, не бі́йтеся.
28 Петро́ сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Го́споди! якщо́ це Ти, звели́ мені́ прийти́ до Те́бе по воді́.
29 Він же сказа́в: іди́. І, ви́йшовши з човна́, Петро́ пішо́в по воді́, щоб підійти́ до Іісу́са,
30 та, поба́чивши си́льний ві́тер, зляка́вся, і, коли́ поча́в тону́ти, закрича́в: Го́споди, спаси́ мене́!
31 Іісу́с за́раз же простя́г ру́ку, підтри́мав його́ і гово́рить йому́: малові́рний! чого́ ти засумніва́вся?
32 І, як увійшли́ вони́ в чо́вен, ві́тер стих.
33 Ті, що були́ в човні́, підійшли́, поклони́лися Йому́ й сказа́ли: воі́стину Ти Син Бо́жий.
34 Перепра́вившись, вони́ прибули́ в зе́млю Геннісаре́тську.
зач. 60 35 Жи́телі того́ мі́ста, впізна́вши Його́, да́ли зна́ти по всій тій око́лиці і принесли́ до Ньо́го всіх неду́жих,
36 і проси́ли Його́, щоб ті́льки доторкну́тися до кра́ю оде́жі Його́; і ті, що доторка́лися, зціля́лись.
Глава 15
1 Тоді́ прихо́дять до Іісу́са ієрусали́мські кни́жники та фарисе́ї і гово́рять:
2 чому́ у́чні Твої́ пору́шують передання́ ста́рців? бо не ми́ють рук свої́х, коли́ їдя́ть хліб.
3 Він же сказа́в їм у ві́дповідь: чому́ і ви пору́шуєте за́повідь Бо́жу ра́ди передання́ ва́шого?
4 Бо Бог заповіда́в: шану́й ба́тька й ма́тір; і: хто лихосло́вить ба́тька або ма́тір, хай сме́ртю помре́.
5 А ви гово́рите: якщо́ хто ска́же ба́тькові або ма́тері: дар Бо́гові те, чим би ти від ме́не скориста́вся,
6 той мо́же і не шанува́ти ба́тька свого́ або́ ма́тір свою́; таки́м чи́ном ви усу́нули за́повідь Бо́жу передання́м ва́шим.
7 Лицемі́ри! до́бре пророкува́в про вас Іса́ія, ка́жучи:
8 наближа́ються до Ме́не лю́ди ці уста́ми свої́ми, і шану́ють Мене́ язико́м, а се́рце ї́хнє дале́ко від Ме́не;
9 але́ ма́рно шану́ють Мене́, навча́ючи вче́нням і за́повідям людськи́м.
10 І, покли́кавши люде́й, сказа́в їм: слу́хайте і розумі́йте!
11 не те, що вхо́дить в уста́, скверни́ть люди́ну, а те, що вихо́дить з уст, скверни́ть люди́ну.
зач. 61 12 Тоді́ у́чні Його́, підійшо́вши, сказа́ли Йому́: чи зна́єш, що фарисе́ї, почу́вши це сло́во, спокуси́лися?
13 Він же сказа́в у ві́дповідь: уся́ка росли́на, яку́ не Оте́ць Мій Небе́сний насади́в, ви́коріниться;
14 зали́ште їх: вони́ – сліпі́ вожді́ сліпи́х, а коли́ сліпи́й веде́ сліпо́го, то оби́два впаду́ть в я́му.
15 Петро́ ж, відповіда́ючи, сказа́в Йому́: поясни́ нам при́тчу цю.
16 Іісу́с сказа́в: невже́ і ви ще не розумі́єте?
17 чи ще не зрозумі́ли, що все, що вхо́дить в уста́, прохо́дить у че́рево і вихо́дить геть?
18 а те, що з уст вихо́дить, від се́рця вихо́дить, – це і скверни́ть люди́ну,
19 бо від се́рця вихо́дять злі по́мисли, вби́вства, перелю́бства, любодія́ння, краді́жки, лжесві́дчення, хула́ –
20 це скверни́ть люди́ну, а ї́сти неми́тими рука́ми – не скверни́ть люди́ну.
зач. 62 21 І, ви́йшовши зві́дти, Іісу́с пішо́в у краї́ Ти́рські і Сидо́нські.
22 І ось, жі́нка хананея́нка, ви́йшовши з тих місць, крича́ла Йому́: поми́луй мене́, Го́споди, си́ну Дави́дів, дочка́ моя́ тя́жко бісну́ється.
23 Але́ Він не відповіда́в їй ні сло́ва. І підійшли́ до Ньо́го у́чні Його́ і блага́ли: відпусти́ її́, бо кричи́ть услі́д за на́ми.
24 Він же сказа́в у ві́дповідь: Я по́сланий лише́ до заги́блих ове́ць до́му Ізра́їлевого.
25 А вона́, підійшо́вши, поклони́лася Йому́ і ка́же: Го́споди! допоможи́ мені́.
26 Він же сказа́в у ві́дповідь: недо́бре взя́ти хліб у діте́й і ки́нути псам.
27 Вона́ сказа́ла: так, Го́споди! але́ і пси їдя́ть кри́хти, що па́дають зі сто́лу госпо́дарів ї́хніх.
28 Тоді́ Іісу́с сказа́в їй у ві́дповідь: о, жі́нко! вели́ка ві́ра твоя́; хай бу́де тобі́, як ти хо́чеш. І оду́жала дочка́ її́ у той же час.
зач. 63 29 Іісу́с пішо́в зві́дти і прийшо́в до мо́ря Галіле́йського, і, зійшо́вши на го́ру, сів там.
30 І приступи́ло до Ньо́го бага́то наро́ду, ма́ючи з собо́ю криви́х, сліпи́х, німи́х, калі́к і бага́то і́нших, і кла́ли їх до ніг Іісу́сових; і Він зціли́в їх;
31 так що наро́д дивува́вся, бо ба́чив, що німі́ гово́рять, калі́ки стаю́ть здоро́вими, криві́ хо́дять і сліпі́ ба́чать; і сла́вив Бо́га Ізра́їлевого.
зач. 64 32 Іісу́с же, покли́кавши у́чнів Свої́х, сказа́в їм: жаль Мені́ люде́й, що вже три дні знахо́дяться зі Мно́ю і ні́чого їм ї́сти; відпусти́ти ж їх голо́дними не хо́чу, щоб не осла́бли в доро́зі.
33 Гово́рять Йому́ у́чні Його́: де ж нам у пусти́ні взя́ти сті́льки хлі́ба, щоб нагодува́ти сті́льки наро́ду?
34 Гово́рить їм Іісу́с: скі́льки у вас хлібі́в? Вони́ сказа́ли: сім, і небага́то ри́бок.
35 Тоді звелі́в наро́дові возлягти́ на зе́млю.
36 І, взя́вши сім хлібі́в і ри́бу, возда́в хвалу́, переломи́в і дав у́чням Свої́м, а у́чні – наро́дові.
37 І ї́ли всі і наси́тились; і набра́ли сім по́вних ко́шиків кускі́в, що залиши́лися,
38 а тих, що ї́ли, було́ чоти́ри ти́сячі чолові́к, крім жіно́к та діте́й.
39 І, відпусти́вши наро́д, Він увійшо́в у чо́вен і прибу́в у ме́жі Магдали́нські.