Євангеліє від Матфея: Мф. 12:46–13:3

Мф. 12:46–13:3 зач. 49

Глава 12

зач. 441У той час прохо́див Іісу́с в субо́ту засі́яними лана́ми; у́чні ж Його́ зголодні́ли і почали́ зрива́ти колоски́ і ї́сти.

2Фарисе́ї, поба́чивши це, сказа́ли Йому́: ось у́чні Твої́ ро́блять, чого́ не годи́ться роби́ти в субо́ту.

3Він же сказа́в їм: хіба́ ви не чита́ли, що зроби́в Дави́д, коли́ зголодні́в сам і ті, що були́ з ним?

4Як він увійшо́в у храм Бо́жий і їв хліби́ предло́ження, яки́х не мо́жна було́ ї́сти ні йому́, ні тим, що з ним були́, а ті́льки одни́м свяще́нникам?

5Або́, хіба́ ви не чита́ли в зако́ні, що по субо́тах свяще́нники в хра́мі пору́шують субо́ту, одна́к неви́нні?

6Говорю́ ж вам, що тут Той, Хто бі́льший від хра́му;

7коли́ б ви зна́ли, що зна́чить: ми́лості хо́чу, а не же́ртви

8бо Син Людськи́й є госпо́дар і субо́ти.

зач. 459І, відійшо́вши зві́дти, увійшо́в Він у ї́хню синаго́гу.

10І ось, був там чолові́к, що мав суху́ ру́ку. І спита́ли Іісу́са, щоб звинува́тити Його́: чи мо́жна зціля́ти в субо́ти?

11Він же сказа́в їм: хто з вас, ма́ючи одну́ вівцю́, якщо́ вона́ впаде́ в субо́ту в я́му, не ві́зьме і не ви́тягне її́?

12Наскі́льки ж люди́на кра́ща вівці́! Ото́ж мо́жна в субо́ти твори́ти добро́.

13Тоді́ ка́же чолові́кові тому́: простягни́ ру́ку твою́. І він простягну́в, і ста́ла вона́ здоро́ва, як і дру́га.

зач. 4614Фарисе́ї ж, ви́йшовши, ра́дились про́ти Ньо́го, як би погуби́ти Його́. Але́ Іісу́с, дізна́вшись, пішо́в зві́дти.

15І пішло́ за Ним бага́то наро́ду, і Він зціли́в їх усі́х

16і заборони́в їм розголо́шувати про Ньо́го,

17щоб спра́вдилось ска́зане Іса́ією проро́ком, яки́й гово́рить:

18Це О́трок Мій, Котро́го Я обра́в, Улю́блений Мій, до Яко́го благоволи́ть душа́ Моя́. Покладу́ Дух Мій на Ньо́го і провісти́ть наро́дам суд;

19не бу́де супере́чити, ні крича́ти, і ніхто́ не почу́є на ву́лицях го́лосу Його́;

20трости́ни надло́мленої не перело́мить, і льо́ну тлі́ючого не зага́сить, до́ки не доведе́ су́ду до перемо́ги;

21і на ім’я́ Його́ упова́тимуть наро́ди.

22Тоді́ привели́ до Ньо́го біснува́того сліпо́го і німо́го; і Він зці́лив його́, так що сліпи́й і німи́й став говори́ти й ба́чити.

23І дивува́вся весь наро́д і говори́в: чи не Цей є Христо́с, син Дави́дів?

24А фарисе́ї, почу́вши це, сказа́ли: Він виганя́є бі́сів не іна́кше, як си́лою веєльзеву́ла, кня́зя бісі́вського.

25Але́ Іісу́с, зна́ючи думки́ ї́хні, сказа́в їм: уся́ке ца́рство, що розділи́лося в собі́, спусто́шиться; і вся́ке мі́сто чи дім, що розділи́вся у собі́, не всто́їть.

26І якщо́ сатана́ сатану́ виганя́є, то він розділи́вся в собі́, як же всто́їть ца́рство його́?

27І якщо́ Я си́лою веєльзеву́ла виганя́ю бі́сів, то чиє́ю си́лою виганя́ють сини́ ва́ші? Тому́ вони́ бу́дуть вам су́ддями.

28Коли́ ж Я Ду́хом Бо́жим виганя́ю бі́сів, то досягло́ до вас Ца́рство Бо́же.

29Або́, як мо́же хто увійти́ в дім си́льного та пограбува́ти його́ ре́чі, якщо́ спе́ршу не зв’я́же си́льного? І тоді́ розграбу́є дім його́.

зач. 4730Хто не зі Мно́ю, той про́ти Ме́не; і хто не збира́є зі Мно́ю, той марну́є.

31Тому́ кажу́ вам: вся́кий гріх і хула́ простя́ться лю́дям, а хула́ на Ду́ха не прости́ться лю́дям;

32коли́ хто ска́же сло́во на Си́на Людсько́го, прости́ться йому́; якщо́ ж хто ска́же на Ду́ха Свято́го, не прости́ться йому́ ні в цьо́му ві́ці, ні в майбу́тньому.

33Або́ ви́знайте де́рево до́брим і плід його́ до́брим; або́ ви́знайте де́рево пога́ним і плід його́ пога́ним, бо де́рево пізнає́ться по пло́ду.

34Поро́дження єхи́днині! як ви мо́жете говори́ти до́бре, бу́дучи зли́ми? Бо від повноти́ се́рця гово́рять уста́.

35До́бра люди́на з до́брого ска́рбу вино́сить до́бре, а зла люди́на зі зло́го ска́рбу вино́сить зле.

36Кажу́ ж вам, що за вся́ке пусте́ сло́во, яке́ ска́жуть лю́ди, вони́ даду́ть ві́дповідь в день су́ду:

37бо за слова́ свої́ бу́деш ви́правданий і за слова́ свої́ бу́деш осу́джений.

зач. 4838Тоді́ де́хто з кни́жників і фарисе́їв сказа́ли: Учи́телю! хоті́лося б поба́чити нам від Те́бе знаме́ння.

39Але́ Він сказа́в їм у ві́дповідь: рід лука́вий і перелю́бний шука́є знаме́ння; і знаме́ння не да́сться Йому́, крім знаме́ння Іо́ни проро́ка;

40бо як був Іо́на в утро́бі кита́ три дні і три но́чі, так і Син Людськи́й бу́де в се́рці землі́ три дні і три но́чі.

41Ніневі́тяни вста́нуть на суд з ро́дом цим і осу́дять його́, бо вони́ пока́ялись пі́сля про́повіді Іо́ниної; а ось тут Бі́льший від Іо́ни.

42Цари́ця півде́нна вста́не на суд з ро́дом цим і осу́дить його́, бо вона́ прихо́дила з кра́ю землі́ послу́хати му́дрість Соломо́нову; а ось тут Бі́льший від Соломо́на.

43Коли́ нечи́стий дух ви́йде з люди́ни, то блука́є по безво́дних місця́х, шука́ючи спо́кою, і не знахо́дить;

44тоді́ ка́же: поверну́ся в дім мій, зві́дки я ви́йшов. Та, прийшо́вши, знахо́дить його́ неза́йнятим, заме́теним і при́браним;

45тоді́ йде і бере́ з собо́ю сім і́нших ду́хів, люті́ших за се́бе, і, ввійшо́вши, живу́ть там; і бу́ває для тіє́ї люди́ни оста́ннє гі́рше пе́ршого. Так бу́де і з цим злим ро́дом.

зач. 4946Коли́ ж Він ще говори́в до наро́ду, Ма́ти і брати́ Його́ стоя́ли надво́рі, бажа́ючи говори́ти з Ним.

47І хтось сказа́в Йому́: он Ма́ти Твоя́ і брати́ Твої́ стоя́ть надво́рі і бажа́ють говори́ти з Тобо́ю.

48Він же відпові́в тому́, що говори́в до Ньо́го: хто Ма́ти Моя́? і хто брати́ Мої́?

49І, показа́вши руко́ю Своє́ю на у́чнів Свої́х, сказа́в: ось ма́ти Моя́ і брати́ Мої́;

50бо, хто вико́нуватиме во́лю Отця́ Мого́ Небе́сного, той Мені́ брат, і сестра́, і ма́ти.

Глава 13

1Того́ ж дня, ви́йшовши з до́му, Іісу́с сів бі́ля мо́ря.

2І зібра́лось до Ньо́го бага́то наро́ду, так що Йому́ довело́ся ввійти́ в чо́вен і сі́сти; а весь наро́д стоя́в на бе́резі.

3І повча́в їх бага́то при́тчами, ка́жучи: Ось ви́йшов сія́ч сі́яти;

зач. 504і коли́ він сі́яв, одне́ зерно́ впа́ло при доро́зі, і прилеті́ли птахи́ і поклюва́ли його́;

5і́нше впа́ло на місця́ кам’яни́сті, де небага́то було́ землі́, і ско́ро зійшло́, бо земля́ була́ неглибо́ка.

6Коли́ ж зійшло́ со́нце, зів’я́ло, і, не ма́ючи ко́реня, засо́хло;

7і́нше впа́ло в терни́, і ви́росли терни́ і заглуши́ли його́;

8і́нше впа́ло на до́бру зе́млю і принесло́ плід: одне́ в стокра́т, а дру́ге в шістдеся́т, і́нше в три́дцять.

9Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!

зач. 5110І, приступи́вши, у́чні сказа́ли Йому́: чому́ при́тчами гово́риш їм?

11Він сказа́в їм у ві́дповідь: тому́, що вам дано́ розумі́ти та́йни Ца́рства Небе́сного, а їм не дано́,

12бо хто ма́є, тому́ да́сться і примно́житься, а хто не ма́є, у то́го відні́меться і те, що ма́є;

13тому́ говорю́ їм при́тчами, що вони́, ди́влячись, не ба́чать, і, слу́хаючи, не чу́ють, і не розумі́ють;

14і збува́ється над ни́ми проро́цтво Іса́ії, яке́ гово́рить: слу́хом почу́єте – і не зрозумі́єте, і очи́ма диви́тись бу́дете – і не поба́чите,

15бо згрубі́ло се́рце люде́й цих і ву́хами ле́две чу́ють, і о́чі свої́ зімкну́ли, щоб не поба́чити очи́ма і не почу́ти ву́хами, і се́рцем не зрозумі́ти, і не наверну́тися, щоб Я зціли́в їх.

16Ва́ші ж о́чі блаже́нні, що ба́чать, і ву́ха ва́ші, що чу́ють,

17бо і́стинно кажу́ вам, що бага́то хто з проро́ків і пра́ведників ба́жали ба́чити те, що ви ба́чите, і не ба́чили, і чу́ти те, що ви чу́єте, і не чу́ли.

18Ви ж ви́слухайте зна́чення при́тчі про сіяча́:

19до ко́жного, хто слу́хає сло́во про Ца́рство і не розумі́є, прихо́дить лука́вий і краде́ посі́яне в се́рці його́ – ось кого́ означа́є посі́яне при доро́зі.

20А посі́яне на кам’яни́стих місця́х означа́є того́, хто слу́хає сло́во і зра́зу ж з ра́дістю сприйма́є його́;

21але́ не ма́є ко́реня в собі́ і тому́ непості́йний; коли́ ж при́йде скорбо́та або́ гоні́ння за сло́во, відра́зу спокуша́ється.

22А посі́яне в терна́х означа́є того́, хто чу́є сло́во, але́ турбо́та ві́ку цього́ і споку́са бага́тством заглуша́є сло́во, і воно́ бува́є безплі́дне.

23Посі́яне ж на до́брій землі́ означа́є того́, хто слу́хає сло́во і розумі́є, яки́й і бува́є плодоно́сним, так що оди́н прино́сить плід в стокра́т, дру́гий в шістдеся́т, а і́нший в три́дцять.

зач. 5224Іншу при́тчу запропонува́в Він їм, ка́жучи: Ца́рство Небе́сне поді́бне до чолові́ка, що посі́яв до́бре насі́ння на по́лі своє́му;

25коли́ ж лю́ди спа́ли, прийшо́в во́рог його́ і насі́яв пле́велів між пшени́цею і пішо́в.

26Коли́ зійшла́ зе́лень і показа́вся плід, тоді́ з’яви́лись і пле́вели.

27Прийшли́ раби́ домовлади́ки і сказа́ли йому́: госпо́дарю! чи не до́бре насі́ння ти сі́яв на по́лі твоє́му? зві́дки ж пле́вели на ньо́му?

28Він же сказа́в їм: це зроби́в во́рог люде́й. А раби́ сказа́ли йому́: чи хо́чеш, ми піде́м і ви́берем їх?

29Але́ він сказа́в: ні, щоб, вибира́ючи пле́вели, ви не ви́рвали ра́зом з ни́ми і пшени́цю.

30Зали́ште рости́ ра́зом те і дру́ге до жнив; а в жнива́ я скажу́ женця́м: збері́ть спе́ршу пле́вели і зв’яжі́ть їх у снопи́, щоб спали́ти їх; а пшени́цю збері́ть у жи́тницю мою́.

зач. 5331Іншу при́тчу запропонува́в Він їм, ка́жучи: Ца́рство Небе́сне поді́бне до гірчи́чного зерна́, яке́ взяв чолові́к і посі́яв на по́лі своє́му,

32яке́, хоч найме́нше від усі́х насіни́н, але́, коли́ ви́росте, бува́є бі́льшим всіх зла́ків і стає́ де́ревом, так що птахи́ небе́сні приліта́ють і хова́ються у гілка́х його́.

33І́ншу при́тчу сказа́в Він їм: Ца́рство Небе́сне поді́бне до заква́ски, яку́ жі́нка взяла́ і покла́ла в три мі́рки бо́рошна, до́ки все не вки́сне.

34Усе́ це говори́в Іісу́с лю́дям при́тчами і без при́тчі не говори́в їм,

35щоб збуло́ся ска́зане че́рез проро́ка, яки́й гово́рить: відкри́ю в при́тчах уста́ Мої́; сповіщу́ сокрове́нне від ство́рення сві́ту.

36Тоді́ Іісу́с, відпусти́вши люде́й, увійшо́в у дім. І, підійшо́вши до Ньо́го, у́чні Його́ сказа́ли: поясни́ нам при́тчу про пле́вели на по́лі.

зач. 5437Він же сказа́в їм у ві́дповідь: Той, Хто посі́яв до́бре насі́ння, є Син Людськи́й;

38по́ле є світ; до́бре насі́ння – це сини́ Ца́рства, а пле́вели – сини́ лука́вого;

39во́рог, що посі́яв їх, є дия́вол; жнива́ є кіне́ць ві́ку, а женці́ – А́нгели.

40Тому́ як збира́ють пле́вели і спа́люють вогне́м, так бу́де при кінці́ ві́ку цього́:

41пошле́ Син Людськи́й А́нгелів Свої́х, і зберу́ть з Ца́рства Його́ всі споку́си і тих, що чи́нять беззако́ння,

42і вки́нуть їх у піч вогняну́; там бу́де плач і скре́гіт зубі́в;

43тоді пра́ведники зася́ють, як со́нце, в Ца́рстві Отця́ ї́хнього. Хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!

зач. 5544Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до ска́рбу, зако́паного на по́лі, яки́й знайшо́в чолові́к і прихова́в, і на ра́дощах іде́ й продає́ все, що ма́є, і купу́є по́ле те.

45Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до купця́, яки́й шука́є до́брі пе́рла,

46і, знайшо́вши одну́ кошто́вну перли́ну, пішо́в і прода́в усе́, що мав, і купи́в її́.

47Ще Ца́рство Небе́сне поді́бне до не́вода, заки́нутого в мо́ре, що захопи́в ри́би вся́кого ро́ду,

48яки́й, коли́ напо́внився, ви́тягли на бе́рег і, сі́вши, ви́брали до́бре в по́суд, а пога́не ви́кинули геть.

49Так бу́де при кінці́ ві́ку: зі́йдуть А́нгели і відді́лять злих від пра́ведних,

50і вки́нуть їх у піч вогняну́: там бу́де плач і скре́гіт зубі́в.

51І запита́в їх Іісу́с: чи зрозумі́ли ви все це? Вони́ гово́рять Йому́: так, Го́споди!

52Він же сказа́в їм: тому́ ко́жен кни́жник, на́вчений Ца́рства Небе́сного, поді́бний до госпо́даря, яки́й вино́сить зі своє́ї скарбни́ці нове́ й старе́.

зач. 5653І, коли́ скінчи́в Іісу́с при́тчі ці, пішо́в зві́дти.

54І, прийшо́вши у Свою́ вітчи́зну, вчив їх у синаго́зі ї́хній, так що всі дивува́лися й говори́ли: зві́дки в Ньо́го така́ прему́дрість і си́ли?

55чи Він не теслярі́в син? чи не Його́ Ма́ти зве́ться Марі́єю і брати́ Його́ Я́ків та Іосі́й, і Си́мон, і Іу́да?

56і се́стри Його́, чи не всі між на́ми? зві́дки ж у Ньо́го все це?

57І спокуша́лись про Ньо́го. Іісу́с же сказа́в їм: не бува́є проро́к без че́сті, хіба́ ті́льки у вітчи́зні свої́й і в до́мі свої́м.

58І не сотвори́в там багатьо́х чуде́с че́рез неві́р’я ї́хнє.