Євангеліє від Марка: Мк. 9:42–10:1

Мк. 9:42–10:1 зач. 42

Глава 9

1І сказа́в їм: і́стинно говорю́ вам, що де́які з тих, які́ стоя́ть тут, не зазна́ють сме́рті, як уже́ поба́чать Ца́рство Бо́же, що прийшло́ в си́лі.

зач. 382І че́рез шість днів взяв Іісу́с Петра́, Я́кова та Іоа́нна, і ви́вів їх одни́х на го́ру висо́ку, і преобрази́вся пе́ред ни́ми:

3о́дяг Його́ став блиску́чим, ду́же бі́лим, мов сніг, як біли́льник не мо́же ви́білити на землі́.

4І з’яви́вся їм Ілля́ з Мойсе́єм; і розмовля́ли з Іісу́сом.

5При цьо́му Петро́ сказа́в Іісу́сові: Равві́! до́бре нам тут бу́ти; зро́бимо три наме́ти: Тобі́ оди́н, Мойсе́єві оди́н, та Іллі́ оди́н.

6Бо не знав, що сказа́ти; тому́ що страх охопи́в їх.

7І з’яви́лась хма́ра і огорну́ла їх, і зійшо́в го́лос з хма́ри, ка́жучи: Цей є Син Мій Улю́блений; Його́ слу́хайте.

8І, ра́птом подиви́вшись навкруги́, ніко́го вже з собо́ю не ба́чили, крім одного́ Іісу́са.

9Коли́ ж вони́ схо́дили з гори́, Він наказа́в їм ніко́му не розка́зувати про те, що ба́чили, до́ки Син Людськи́й не воскре́сне з ме́ртвих.

зач. 3910І вони́ утри́мали в собі́ це сло́во, пита́ючи оди́н о́дного, що зна́чить: воскре́снути з ме́ртвих.

11І спита́ли Його́: як же кни́жники гово́рять, що рані́ше нале́жить прийти́ Іллі́?

12Він же відповіда́в їм: пра́вда, Ілля́ пови́нен прийти́ рані́ше і приготува́ти все; і Си́нові Людсько́му, як напи́сано про Ньо́го, нале́жить бага́то постражда́ти і бу́ти знева́женим.

13Але́ кажу́ вам, що Ілля́ прийшо́в, і вчини́ли з ним, як хоті́ли, як напи́сано про ньо́го.

14Прийшо́вши до у́чнів, поба́чив бага́то наро́ду бі́ля них і кни́жників, які́ спереча́лися з ни́ми.

15І відра́зу, поба́чивши Його́, весь наро́д здивува́вся, і, підбіга́ючи, віта́ли Його́.

16Він запита́в кни́жників: про що спереча́єтеся з ни́ми?

зач. 4017Оди́н з наро́ду сказа́в у ві́дповідь: Учи́телю! я приві́в до Те́бе мого́ си́на, одержи́мого ду́хом німи́м:

18де ті́льки нападе́ на ньо́го, ки́дає його́ на зе́млю, і він пуска́є пі́ну, і скрего́че зуба́ми свої́ми, і ціпені́є. Я каза́в у́чням Твої́м, щоб ви́гнали його́, та вони́ не змогли́.

19Відповіда́ючи йому́, Іісу́с сказа́в: о, ро́де неві́рний! до́ки бу́ду з ва́ми? до́ки бу́ду терпі́ти вас? Приведі́ть його́ до Ме́не.

20І привели́ його́ до Ньо́го. Як ті́льки біснува́тий поба́чив Його́, дух стрясну́в його́; він упа́в на зе́млю і валя́вся, пуска́ючи пі́ну.

21Іісу́с запита́в ба́тька його́: як давно́ це ста́лося з ним? Він сказа́в: з дити́нства;

22ду́же ча́сто дух ки́дав його́ у вого́нь і у во́ду, щоб згуби́ти його́; але́, якщо́ щось мо́жеш, змилосе́рдься над на́ми, допоможи́ нам.

23Іісу́с сказа́в йому́: якщо́ хоч тро́хи мо́жеш ві́рувати, все можли́ве ві́руючому.

24І відра́зу ба́тько о́трока ви́крикнув крізь сльо́зи: ві́рую, Го́споди! допоможи́ моє́му неві́р’ю.

25Іісу́с, поба́чивши, що збіга́ється наро́д, заборони́в ду́хові нечи́стому, сказа́вши йому́: ду́ше німи́й і глухи́й! Я тобі́ велю́: ви́йди з ньо́го і бі́льше не входь у ньо́го.

26І, скри́кнувши та си́льно стрясну́вши його́, ви́йшов; і він став, на́че ме́ртвий, так що бага́то хто говори́ли, що він поме́р.

27Але́ Іісу́с, взя́вши його́ за ру́ку, підня́в його́; і він встав.

28Коли́ Іісу́с увійшо́в у дім, у́чні спита́ли Його́ на самоті́: чому́ ми не могли́ ви́гнати його́?

29І сказа́в їм: цей рід не мо́же ви́йти іна́кше, як від моли́тви і по́сту.

30Ви́йшовши зві́дти, прохо́дили че́рез Галіле́ю, і Він не хоті́в, щоб хто дові́дався.

31Бо вчив у́чнів Свої́х і говори́в їм, що Си́на Людсько́го ви́дано бу́де до рук людськи́х і вб’ю́ть Його́, і, вби́тий, Він на тре́тій день воскре́сне.

32Але́ вони́ не розумі́ли цих слів, а запита́ти Його́ боя́лися.

зач. 4133Прийшо́в до Капернау́ма; і коли́ був у до́мі, запита́в їх: про що доро́гою ви міркува́ли між собо́ю?

34Вони́ мовча́ли; бо доро́гою міркува́ли між собо́ю, хто бі́льший.

35І, сі́вши, покли́кав дванадцятьо́х і сказа́в їм: хто хо́че бу́ти пе́ршим, хай бу́де з усі́х оста́ннім і всім слуго́ю.

36І, взя́вши дитя́, поста́вив його́ посере́д них і, обня́вши його́, сказа́в їм:

37хто при́йме в ім’я́ Моє́ одного́ з таки́х діте́й, той Мене́ прийма́є; а хто Мене́ при́йме, той не Мене́ прийма́є, а Того́, Хто посла́в Мене́.

38При цьо́му Іоа́нн сказа́в: Учи́телю! ми ба́чили чолові́ка, яки́й Твої́м і́менем виганя́є бі́сів, а не хо́дить за на́ми; і заборони́ли йому́, бо не хо́дить за на́ми.

39Іісу́с сказа́в: не забороня́йте йому́, бо ніхто́, сотвори́вши чу́до і́менем Мої́м, не мо́же ско́ро злосло́вити Мене́.

40Бо хто не про́ти вас, той за вас.

41І хто напо́їть вас ча́шею води́ в ім’я́ Моє́, тому́ що ви Христо́ві, і́стинно кажу́ вам, не втра́тить своє́ї нагоро́ди.

зач. 4242А хто споку́сить одного́ з мали́х цих, ві́руючих в Ме́не, тому́ кра́ще було́ б, якби́ пові́сили йому́ ка́мінь жорнови́й на ши́ю і ки́нули його́ в мо́ре.

43І якщо́ спокуша́є тебе́ рука́ твоя́, відітни́ її́: кра́ще тобі́ калі́кою ввійти́ в життя́, ніж з двома́ рука́ми йти в геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,

44де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

45І якщо́ нога́ твоя́ спокуша́є тебе́, відітни́ її́; кра́ще тобі́ криви́м увійти́ в життя́, ніж з двома́ нога́ми бу́ти вки́нутим у геє́ну, у вого́нь невгаси́мий,

46де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

47І якщо́ о́ко твоє́ спокуша́є тебе́, ви́рви його́: кра́ще тобі́ з одни́м о́ком увійти́ в Ца́рство Бо́же, ніж з двома́ очи́ма бу́ти вки́нутим у геє́ну вогне́нну,

48де черв їх не вмира́є і вого́нь не вгаса́є.

49Бо ко́жний вогне́м осоли́ться, і вся́ка же́ртва сі́ллю осоли́ться.

50Сіль – до́бра річ; а якщо́ сіль несоло́на бу́де, чим ви її́ попра́вите? Ма́йте сіль у собі́, і ма́йте мир між собо́ю.

Глава 10

1Ви́йшовши зві́дти, прихо́дить у краї́ Іуде́йські за Іорда́нською стороно́ю. Зно́ву збира́ється до Ньо́го наро́д, і, за зви́чаєм Свої́м, Він зно́ву вчив їх.

зач. 432Підійшли́ фарисе́ї і запита́ли, спокуша́ючи Його́: чи дозво́лено чолові́кові розлуча́тися з жі́нкою?

3Він сказа́в їм у ві́дповідь: що вам запові́в Мойсе́й?

4Вони́ сказа́ли: Мойсе́й дозво́лив писа́ти розвідни́й лист і розлуча́тись.

5Іісу́с відпові́в їм: че́рез жорстокосе́рдість ва́шу він написа́в вам цю за́повідь.

6На поча́тку ж творі́ння, Бог створи́в чолові́ка і жі́нку.

7Тому́ зали́шить чолові́к ба́тька свого́ і ма́тір

8і прилі́питься до жі́нки своє́ї, і бу́дуть обо́є одніє́ю пло́ттю; так що вони́ вже не дво́є, а одна́ плоть.

9О́тже, що Бог поєдна́в, того́ люди́на хай не розлуча́є.

10У до́мі у́чні Його́ зно́ву запита́ли Його́ про те са́ме.

11Він сказа́в їм: хто розлу́читься з жі́нкою своє́ю та одру́житься з і́ншою, той перелю́бствує з нею.

зач. 4412І якщо́ жі́нка розлу́читься з чолові́ком свої́м і ви́йде за і́ншого, перелю́бствує.

13Прино́сили до Ньо́го діте́й, щоб Він доторкну́вся до них; у́чні ж не допуска́ли тих, що прино́сили.

14Поба́чивши те, Іісу́с обу́рився і сказа́в їм: дозво́льте ді́тям прихо́дити до Ме́не і не забороня́йте їм, бо таки́х є Ца́рство Бо́же.

15І́стинно кажу́ вам: хто не при́йме Ца́рства Бо́жого, як дити́на, той не ввійде́ в ньо́го.

16І, обня́вши їх, покла́в ру́ки на них і благослови́в їх.

зач. 4517Коли́ вихо́див Він у доро́гу, підбі́г оди́н хтось, упа́в пе́ред Ним на колі́на і запита́в Його́: Учи́телю благи́й! що мені́ роби́ти, щоб наслі́дувати життя́ ві́чне?

18Іісу́с сказа́в йому́: що ти назива́єш Мене́ благи́м? Ніхто́ не благи́й, як ті́льки оди́н Бог.

19Зна́єш за́повіді: не перелю́бствуй, не вбива́й, не кради́, не лжесві́дчи, не кри́вди, шану́й ба́тька твого́ і ма́тір.

20Він же сказа́в Йому́ у ві́дповідь: Учи́телю! все це я збері́г від ю́ності моє́ї.

21Іісу́с, погля́нувши на ньо́го, полюби́в його́ і сказа́в йому́: одного́ тобі́ не вистача́є: піди́ і все, що ма́єш, прода́й і розда́й убо́гим; і ма́тимеш скарб на небеса́х; тоді́ прихо́дь та іди́ вслід за Мно́ю, взя́вши хрест.

22Він же, засмути́вшись від цього́ сло́ва, відійшо́в з скорбо́тою, бо мав вели́ке бага́тство.

23І, погля́нувши довко́ла, Іісу́с сказа́в у́чням Свої́м: як тя́жко тим, хто ма́є бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!

зач. 4624У́чні вжахну́лись від слів Його́. Але́ Іісу́с зно́ву гово́рить їм у ві́дповідь: ді́ти! як тя́жко тим, хто наді́ється на бага́тство, увійти́ в Ца́рство Бо́же!

25Бо ле́гше верблю́дові пройти́ крізь ву́шко го́лки, ніж бага́тому ввійти́ в Ца́рство Бо́же.

26Вони́ ж надзвича́йно здивува́лися і говори́ли між собо́ю: хто ж мо́же спасти́сь?

27Іісу́с, гля́нувши на них, гово́рить: лю́дям це неможли́во, але́ не Бо́гові, бо все можли́во Бо́гові.

28І поча́в Петро́ говори́ти Йому́: ось ми все залиши́ли і пішли́ слі́дом за Тобо́ю.

29Іісу́с сказа́в у ві́дповідь: і́стинно говорю́ вам: нема́ ніко́го, хто залиши́в би дім, чи браті́в, чи сесте́р, чи ба́тька, чи ма́тір, чи жі́нку, чи діте́й, чи зе́млі зара́ди Ме́не і Єва́нгелія,

30і не оде́ржав би ни́ні, в час цей, се́ред гоні́нь, у стокра́т бі́льше домі́в, і браті́в, і сесте́р, і батькі́в, і матері́в, і діте́й, і земе́ль, а в гряду́щому ві́ці життя́ ві́чного.

31І бага́то хто з пе́рших бу́дуть оста́нніми, і оста́нні – пе́ршими.

32Коли́ вони́ були́ в доро́зі, йдучи́ до Ієрусали́ма, Іісу́с ішо́в попе́реду них, а вони́ жаха́лися і, йдучи́ за Ним слі́дом, боя́лись. Покли́кавши дванадцятьо́х, Він зно́ву поча́в їм говори́ти про те, що бу́де з Ним:

зач. 4733ось, ми йдемо́ до Ієрусали́ма, і Син Людськи́й ви́даний бу́де первосвяще́нникам і кни́жникам, і осу́дять Його́ на смерть, і ви́дадуть Його́ язи́чникам;

34і знуща́тимуться над Ним, і би́тимуть Його́, і обплюю́ть Його́, і уб’ю́ть Його́; і на тре́тій день воскре́сне.

35Тоді́ підійшли́ до Ньо́го сини́ Зеведе́єві Я́ків та Іоа́нн і сказа́ли: Учи́телю! ми хо́чемо, щоб Ти зроби́в нам, про що попро́симо.

36Він сказа́в їм: що хо́чете, щоб Я зроби́в вам?

37Вони́ сказа́ли Йому́: дай нам сі́сти у Те́бе, одному́ право́руч, а дру́гому ліво́руч у сла́ві Твої́й.

38Іісу́с же сказа́в їм: не зна́єте, чого́ про́сите. Чи мо́жете пи́ти ча́шу, яку́ Я п’ю, і хрести́тись хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь?

39Вони́ відповіда́ли Йому́: мо́жемо. Іісу́с же сказа́в їм: ча́шу, яку́ Я п’ю, бу́дете пи́ти, і хре́щенням, яки́м Я хрещу́сь, бу́дете хрести́тись;

40а да́ти сі́сти право́руч і ліво́руч Ме́не – не від Ме́не зале́жить, а кому́ угото́вано.

41І, почу́вши, де́сять почали́ гні́ватись на Я́кова та Іоа́нна.

42Іісу́с же, покли́кавши їх, сказа́в їм: ви зна́єте, що ті, яки́х назива́ють князя́ми наро́дів, пану́ють над ни́ми, і вельмо́жі ї́хні володі́ють ни́ми.

43Але́ між ва́ми хай не бу́де так: а хто хо́че бу́ти бі́льшим між ва́ми, хай бу́де вам слуго́ю;

44і хто хо́че бу́ти пе́ршим між ва́ми, хай бу́де всім рабо́м.

45Бо і Син Людськи́й не для то́го прийшо́в, щоб Йому́ служи́ли, але́ щоб послужи́ти і відда́ти ду́шу Свою́ для ви́зволення багатьо́х.

зач. 4846Прихо́дять до Ієрихо́на. І коли́ Він з у́чнями Свої́ми і числе́нним наро́дом вихо́див з Ієрихо́на, Вартіме́й, син Тіме́їв, сліпи́й, сиді́в при доро́зі і проси́в ми́лостиню.

47Почу́вши, що це Іісу́с Назоре́й, він поча́в крича́ти і говори́ти: Іісу́се, Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

48Бага́то хто приму́шував його́ мовча́ти, але́ він ще голосні́ше поча́в крича́ти: Си́ну Дави́дів! поми́луй мене́.

49Іісу́с зупини́вся і звелі́в його́ покли́кати. Кли́чуть сліпо́го і ка́жуть йому́: не бі́йся, встава́й, кли́че тебе́.

50Він ски́нув з се́бе ве́рхню оде́жу, встав і прийшо́в до Іісу́са.

51Відповіда́ючи йому́, Іісу́с спита́в: чого́ ти хо́чеш від Ме́не? Сліпи́й сказа́в Йому́: Учи́телю! щоб мені́ прозрі́ти.

52Іісу́с сказа́в йому́: йди, ві́ра твоя́ спасла́ тебе́. І відра́зу він прозрі́в і пішо́в доро́гою за Іісу́сом.