Євангеліє від Марка: Мк. 7:5–16

Мк. 7:5–16 зач. 28

Глава 7

1Зібра́лись до Ньо́го фарисе́ї і де́які з кни́жників, які́ прийшли́ з Ієрусали́ма,

2і, поба́чивши де́яких з у́чнів Його́, що ї́ли хліб нечи́стими, то́бто неми́тими, рука́ми, докоря́ли.

3Бо фарисе́ї і всі іуде́ї, доде́ржуючись переда́нь ста́рців, не їдя́ть, не поми́вши стара́нно рук;

4і, прийшо́вши з то́ргу, не їдя́ть, не обми́вшись. Є і бага́то і́ншого, чого́ вони́ прийняли́ дотри́муватись: пильнува́ти обмива́ння чаш, ку́хлів, казані́в і ла́вок.

зач. 285По́тім пита́ють Його́ фарисе́ї і кни́жники: чому́ у́чні Твої́ не ро́блять за передання́м ста́рців, а їдя́ть хліб неми́тими рука́ми?

6Він сказа́в їм у ві́дповідь: до́бре пророкува́в про вас, лицемі́рів, Іса́ія, як і напи́сано: лю́ди ці шану́ють Мене́ уста́ми, се́рце ж ї́хнє дале́ко від Ме́не,

7але́ ма́рно шану́ють Мене́, навча́ючи вчень, за́повідей людськи́х.

8Бо ви, залиши́вши за́повідь Бо́жу, дотри́муєтесь передання́ людсько́го, обмива́ння чаш і ку́хлів, і ро́бите бага́то і́ншого, цьому́ поді́бного.

9І сказа́в їм: чи до́бре, що ви відкида́єте за́повідь Бо́жу, щоб дотри́муватися свого́ передання́?

10Бо Мойсе́й сказа́в: шану́й ба́тька свого́ і ма́тір свою́; і: хто лихосло́вить ба́тька або́ ма́тір, хай сме́ртю помре́.

11А ви ка́жете: хто ска́же ба́тькові чи ма́тері: корва́н, то́бто дар Бо́гові те, чим би ти від ме́не користува́вся,

12тому́ ви вже дозволя́єте нічо́го не роби́ти для ба́тька свого́ або́ ма́тері своє́ї,

13відкида́ючи сло́во Бо́же передання́м ва́шим, яке́ ви встанови́ли; і ро́бите бага́то чого́, цьому́ поді́бного.

зач. 2914І, покли́кавши весь наро́д, говори́в їм: слу́хайте Мене́ всі і розумі́йте:

15ніщо́ з то́го, що вхо́дить в люди́ну ззо́вні, не мо́же оскверни́ти її́; але́ що вихо́дить з неї, те оскверня́є люди́ну.

16Якщо́ хто ма́є ву́ха слу́хати, хай слу́хає!

17І коли́ Він увійшо́в у дім від наро́ду, у́чні Його́ спита́ли Його́ про при́тчу.

18Він сказа́в їм: невже́ і ви такі́ нерозу́мні? Невже́ не розумі́єте, що все те, що вхо́дить у люди́ну ззо́вні, не мо́же оскверни́ти її́?

19Бо вхо́дить їй не в се́рце, а в че́рево, і вихо́дить геть, чим зни́щується вся́ка ї́жа.

20Да́лі сказа́в: те, що вихо́дить з люди́ни, оскверня́є люди́ну.

21Бо з сере́дини, із се́рця людсько́го, вихо́дять лихі́ по́мисли, перелю́бства, любоді́йства, вби́вства,

22краді́жки, лихва́рства, кри́вди, лука́вства, зра́ди, гане́бні вчи́нки, за́здрісне о́ко, богоху́льство, го́рдощі, безу́мство, –

23все це зло зсере́дини вихо́дить і оскверня́є люди́ну.

зач. 3024І, попростува́вши зві́дти, прийшо́в у краї́ Ти́рські та Сидо́нські; І, увійшо́вши в дім, не хоті́в, щоб хтось впізна́в Його́; але́ не міг утаї́тися.

25Бо почу́ла про Ньо́го жі́нка, в яко́ї дочка́ одержи́ма була́ нечи́стим ду́хом, і, прийшо́вши, припа́ла до ніг Його́;

26а жі́нка та була́ язи́чниця, ро́дом сірофінікія́нка; і блага́ла Його́, щоб ви́гнав бі́са з дочки́ її́.

27Іісу́с же сказа́в їй: дай пе́рше наси́титись ді́тям, бо недо́бре взя́ти хліб у діте́й і ки́нути псам.

28Вона́ ж сказа́ла Йому́ у ві́дповідь: так, Го́споди; але́ і пси під столо́м їдя́ть кри́хти у діте́й.

29І сказа́в їй: за це сло́во, іди́; біс ви́йшов із твоє́ї дочки́.

30І, прийшо́вши до свого́ до́му, вона́ поба́чила, що біс ви́йшов і дочка́ лежи́ть на посте́лі. Зцілення глухого і гугнявого

зач. 3131Ви́йшовши з краї́в Ти́рських і Сидо́нських, Іісу́с зно́ву пішо́в до мо́ря Галіле́йського че́рез око́лиці Десятигра́ддя.

32Привели́ до Ньо́го глухо́го і гугня́вого і блага́ли Його́, щоб покла́в на ньо́го ру́ку.

33Іісу́с, одві́вши його́ вбік від наро́ду, вклав па́льці Свої́ у ву́ха його́ і, плю́нувши, доторкну́вся до язика́ його́;

34і, підня́вши о́чі на не́бо, зітхну́в і сказа́в йому́: «єффа́фа», то́бто: відкри́йся.

35І відра́зу відкри́вся у ньо́го слух і розв’яза́лись пу́та язика́ його́, і поча́в говори́ти чи́сто.

36І наказа́в їм, щоб ніко́му не розка́зували. Та скі́льки Він не забороня́в їм, вони́ ще бі́льше розголо́шували.

37І на́дто дивува́лися та говори́ли: все до́бре ро́бить, – глухи́м дає́ чу́ти, і німи́м – говори́ти.