Читання дня

2Сол. 3:6-18 · Гал. 1:3-10 · Гал. 5:22-6:2 · Лк. 12:2-12 · Лк. 9:1-6 · Мф. 4:25-5:12

Євангеліє від Марка: Мк. 6:1–7

Мк. 6:1–7 зач. 22

Глава 6

зач. 22 1 Зві́дти ви́йшов Він і прийшо́в у Свою́ вітчи́зну; за Ним йшли у́чні Його́.

2 Коли́ наста́ла субо́та, Він поча́в учи́ти в синаго́зі; і бага́то з тих, хто слу́хав, диву́ючись, говори́ли: зві́дки в Ньо́го це? що за прему́дрість дана́ Йому́, і як ді́ються такі́ чудеса́ рука́ми Його́?

3 Чи не те́сля Він, син Марі́ї, брат Я́кова, Іосі́ї, Іу́ди і Си́мона? Чи не тут між на́ми Його́ се́стри? І спокуша́лися про Ньо́го.

4 Іісу́с же сказа́в їм: не бува́є проро́ка без поша́ни, хіба́ ті́льки у вітчи́зні свої́й і у ро́дичів і в до́мі свої́м.

5 І не міг сотвори́ти там нія́кого чу́да, ті́льки зціли́в небагатьо́х неду́жих, покла́вши на них ру́ки.

6 І дивува́вся з неві́р’я ї́хнього; по́тім ходи́в по навко́лишніх села́х і навча́в.

зач. 23 7 І, покли́кавши дванадцятьо́х, по́чав посила́ти їх по дво́є; і дав їм вла́ду над нечи́стими ду́хами.

8 І заповіда́в їм нічо́го не бра́ти в доро́гу, крім одного́ по́соха: ні торби́ни, ні хлі́ба, ні мі́ді в по́ясі,

9 а взува́тися в просте́ взуття́ і не носи́ти двох оде́ж.

10 І сказа́в їм: коли́ де уві́йдете в дім, залиша́йтеся в ньо́му, до́ки не ви́йдете з то́го мі́сця.

11 І коли́ хто не при́йме вас і не послу́хає вас, вихо́дячи зві́дти, обтрусі́ть по́рох з ніг ва́ших, в сві́дчення на них. І́стинно кажу́ вам: відра́дніше бу́де Содо́му і Гомо́ррі в день су́ду, ніж мі́сту тому́.

12 Вони́ пішли́ і пропові́дували покая́ння;

13 виганя́ли багатьо́х бі́сів і багатьо́х хво́рих ма́зали оли́вою і зціля́ли.

зач. 24 14 Цар І́род, почу́вши про Іісу́са (бо Його́ ім’я́ ста́ло відо́мим), говори́в: це Іоа́нн Хрести́тель воскре́с з ме́ртвих, і тому́ чуде́са ді́ються ним.

15 Одні́ говори́ли: це Ілля́, а і́нші говори́ли: це проро́к, або́ як оди́н з проро́ків.

16 І́род же, почу́вши, сказа́в: це Іоа́нн, яко́го я обезгла́вив; він воскре́с з ме́ртвих.

17 Бо цей І́род, посла́вши, взяв Іоа́нна і ув’язни́в його́ в темни́цю за Іродіа́ду, жі́нку Фили́па, бра́та свого́, з яко́ю він одружи́вся.

18 Бо Іоа́нн говори́в І́родові: не годи́ться тобі́ ма́ти жі́нку бра́та твого́.

19 Іродіа́да ж, гні́ваючись на ньо́го, хоті́ла вби́ти його́; та не могла́.

20 Бо І́род боя́вся Іоа́нна, зна́ючи, що він муж пра́ведний і святи́й, і бері́г його́; бага́то що роби́в, слу́хаючись його́, та із задово́ленням слу́хав його́.

21 Наста́в зручни́й день, коли́ І́род, святку́ючи день свого́ наро́дження, влаштува́в бенке́т вельмо́жам свої́м, тисячонача́льникам і старі́йшинам Галіле́йським, –

22 дочка́ Іродіа́ди увійшла́, танцюва́ла і догоди́ла І́родові і тим, що возлежа́ли з ним; цар сказа́в діви́ці: проси́ в ме́не, чого́ хо́чеш, і дам тобі́;

23 і кля́вся їй: чого́ ті́льки попро́сиш у ме́не, дам тобі́, на́віть до полови́ни мого́ ца́рства.

24 Вона́ ви́йшла і спита́ла у ма́тері своє́ї: чого́ проси́ти? Та відповіла́: го́лову Іоа́нна Хрести́теля.

25 Вона́ відра́зу ж пішла́ з по́спіхом до царя́ і проси́ла, ка́жучи: хо́чу, щоб ти за́раз же дав мені́ на блю́ді го́лову Іоанна́ Хрести́теля.

26 Цар засмути́вся, але зара́ди кля́тви і тих, що возлежа́ли з ним, не захоті́в відмо́вити їй.

27 І нега́йно, посла́вши зброєно́сця, цар звелі́в принести́ го́лову його́.

28 Той пішо́в, відсі́к йому́ го́лову в темни́ці, і прині́с го́лову його́ на блю́ді, і відда́в її́ діви́ці, а діви́ця віддала́ її́ ма́тері свої́й.

29 У́чні його́, почу́вши, прийшли́ і взяли́ ті́ло його́, і покла́ли його́ у гро́бі.

зач. 25 30 І зібра́лись Апо́столи до Іісу́са і розповіли́ Йому́ все, і що зроби́ли, і чого́ навчи́ли.

31 Він сказа́в їм: піді́ть ви одні́ у безлю́дне мі́сце і тро́хи відпочи́ньте, бо так бага́то наро́ду прихо́дило і відхо́дило, що їм ні́коли було́ і ї́сти.

32 І ви́рушили в безлю́дне мі́сце в човні́ одні́.

33 Наро́д поба́чив, як вони́ відправля́лись, і бага́то хто впізна́в їх; і схо́дились туди́ пі́ші з усі́х міст, і ви́передили їх, і зійшли́сь до Ньо́го.

34 Іісу́с, ви́йшовши, поба́чив бага́то люде́й і змилосе́рдився над ни́ми, бо вони́ були́, як ві́вці, що не ма́ють па́стиря; і поча́в учи́ти їх бага́то.

35 І коли́ мину́ло бага́то ча́су, у́чні Його́, підійшо́вши до Ньо́го, каза́ли: мі́сце тут безлю́дне, а час уже́ пі́зній, –

36 відпусти́ їх, щоб вони́ пішли́ у навко́лишні се́лища та се́ла і купи́ли собі́ хлі́ба, бо їм ні́чого ї́сти.

37 Він сказа́в їм у ві́дповідь: ви да́йте їм ї́сти. І сказа́ли Йому́: хіба́ нам піти́ купи́ти хлі́ба дина́ріїв на дві́сті і да́ти їм ї́сти?

38 Але́ Він спита́в у них: скі́льки у вас є хлібі́в? піді́ть і подиві́ться. Вони́, дові́давшись, сказа́ли: п’ять хлібі́в і дві риби́ни.

39 Тоді́ звелі́в їм розсади́ти всіх ряда́ми на зеле́ній траві́.

40 І посіда́ли ряда́ми, по сто і по п’ятдеся́т.

41 Він взяв п’ять хлібі́в і дві риби́ни, підня́вши о́чі на не́бо, благослови́в і розлама́в хліби́ і дав у́чням Свої́м, щоб вони́ роздали́ їм; і дві риби́ни поділи́в на всіх.

42 І всі ї́ли, і наси́тились.

43 І набра́ли кускі́в хлі́ба і ре́шток від риб двана́дцять по́вних ко́шиків.

44 Було́ ж тих, що ї́ли хліби́, бли́зько п’яти́ ти́сяч мужі́в.

зач. 26 45 І зра́зу наказа́в у́чням Свої́м увійти́ в чо́вен і перепра́витись рані́ше на той бік до Віфсаї́ди, по́ки Він відпу́стить наро́д.

46 І, відпусти́вши їх, пішо́в на го́ру помоли́тись.

47 Уве́чері чо́вен був посере́д мо́ря, а Він оди́н на землі́.

48 І поба́чив, як вони́ терпі́ли біду́ у пла́ванні; бо ві́тер їм був зустрі́чний; бли́зько ж четве́ртої сторо́жі но́чі прийшо́в до них, ідучи́ по мо́рю, і хоті́в мину́ти їх.

49 Вони́ ж, поба́чивши, що Він іде́ по мо́рю, поду́мали, що це при́вид, і закрича́ли.

50 Бо всі ба́чили Його́ і поляка́лись. І за́раз же заговори́в з ни́ми і сказа́в їм: підбадьо́ртеся: це Я, не бі́йтеся!

51 І увійшо́в до них у чо́вен; і ві́тер стих. І вони́ надзвича́йно дивува́лись в собі́,

52 бо не зрозумі́ли чу́да з хліба́ми, тому́ що се́рце ї́хнє було́ скам’яні́ле.

53 І, перепра́вившись, прибули́ в зе́млю Геннісаре́тську і приста́ли до бе́рега.

зач. 27 54 Коли́ вони́ ви́йшли з човна́, відра́зу жи́телі, впізна́вши Його́,

55 оббі́гли всю око́лицю ту і почали́ прино́сити на посте́лях неду́жих туди́, де Він, як чу́тно було́, знахо́дився.

56 І куди́ ті́льки не прихо́див Він, чи в се́ла, чи в міста́, чи в се́лища, кла́ли неду́жих на відкри́тих місця́х і проси́ли Його́, щоб їм доторкну́тись хоч до кра́ю оде́жі Його́; і котрі́ доторка́лись до Ньо́го, зціля́лись.